СТРАХИ У ВІЦІ ТРЬОХ, ЧОТИРЬОХ І П’ЯТИ РОКІВ

Уявні тривоги. У віці від 3 до 4 років у дітей досить часто з’являються нові тривоги — на них наводять острах темрява, собаки, пожежні машини, смерть, каліки. Уява в них розвинута вже до такої міри, що вони можуть поставити себе на місце іншого й уявити собі ті небезпеки, яких насправді не відчували.

Допитливість не дає їм спокою. Вони хочуть знати не тільки причини всього, що відбувається, але і як усе це стосується особисто їх. Випадково почувши щось про смерть, вони запитують, що це таке, а діставши пояснення, відразу ж запитують: «А я теж помру?»

Цей страх більш характерний для дітей, яким довелося свого часу витримати нелегку боротьбу з батьками з приводу їжі чи користування горщиком, а також для тих із них, чия уява розпалена страшними казками чи численними пересторогами, або ж тих, хто не зумів розвинути в собі незалежність і товариськість через надмірну опіку з боку батьків. Накопичена непевність знаходить тепер вихід у формі нових уявних тривог.

Невірно було б твердити, що всі діти, в яких з’являються подібні страхи, — це жертви неправильного виховання. Світ сповнений речей, яких діти не розуміють, і незалежно від того, як їх виховували, вони усвідомлюють їх як свідчення своєї слабкості та беззахисності.

У деяких дітей — у середньому в однієї дитини з семи — мозок біологічно запрограмований таким чином, що будь-які зміни вона сприймає з побоюванням. Усім дітям, хоч як би правильно їх виховували, притаманний страх з того чи іншого приводу.

Боязнь темряви. Якщо ваша дитина раптом почала боятися темряви, намагайтеся розвіяти її страх, і не словами, а своєю поведінкою. Не смійтеся з неї, не виявляйте нетерпіння, не намагайтеся переконувати її, що боятися немає чого. Якщо вона захоче розповісти вам, чого саме вона боїться (хоч таке трапляється рідко), вислухайте її. Нехай дитина відчує, що ви хочете зрозуміти її, але при цьому абсолютно впевнені, що їй нічого не загрожує. Звісно, не можна лякати її страховиськами, поліцейськими чи чортами.

Уникайте страшних і жорстоких фільмів, телепрограм і казок. Дитина вже й так налякана власними фантазіями. Припиніть воювати з нею з приводу їжі і мокрого ліжка вночі. Виявляйте твердість і строгість, щоб домогтися від неї гарної поведінки. Це краще, ніж вона завинить, а потім каратиметься почуттям провини. Організуйте їй насичене життя і щоденне спілкування з іншими дітьми. Що більше вона буде залучена в дитячі ігри, то менше її непокоїтимуть внутрішні тривоги.

Якщо вона просить, залишіть двері до її кімнати відчиненими або ввімкніть нічну лампочку. Це невисока ціна за те, щоб малюка не доймали кошмари. Світло й розмови в сусідній кімнаті заважають йому менше, ніж страх. А коли він мине, дитина знову звикне спати в темній кімнаті.

Боязнь тварин. Діти дошкільного віку часто бояться тварин або якоїсь конкретної тварини, навіть якщо з ними не було пов’язано ніяких неприємних подій. Не тягніть злякану дитину до собаки силоміць, щоб переконати її, що з нею нічого не зраниться. Що дужче ви змушуватимете її, то більший опір вона чинитиме. Мине кілька місяців, і дитина сама спробує перебороти свій страх і підійде до собаки.

Боязнь води. Боляче дивитися на те, як батьки силою тягнуть дитину, що вмивається слізьми, у море чи в басейн. Трапляється, звісно, коли дитина, яку кинули у воду, виявляє захоплення і вмить позбувається страху, але здебільшого відбувається зовсім протилежне. Пам’ятайте, що дитині самій хочеться ввійти у воду, хоча вона й боїться.

Запитання про смерть. Такі запитання часто виникають у дітей у цьому віці. Подбайте, щоб ваші перші пояснення на цю тему не супроводжувалися надто сильними емоціями і не злякали дитину. Ви можете сказати, наприклад: «Усі колись мають померти. Більшість людей помирають, коли стають дуже старими і хворими і їхній організм уже не може більше працювати».

Необхідно, щоб ваша відповідь відповідала рівню розвитку дитини. Наприклад, вислів «Ми втратили дядька Арчибальда» може викликати сильний страх у дитини, яка колись уже губилася. Позаяк у цьому віці діти все сприймають буквально, дуже важливо не говорити про померлого, що він «заснув вічним сном». Діти тоді боятимуться засинати, щоб не померти, або наполягатимуть, щоб померлого «розбудили».

Найкраще дати найпростіше пояснення, не прикрашаючи фактів, що смерть — це такий стан, коли організм припиняє працювати. Ви можете також скористатися цією можливістю і викласти дитині своє ставлення до смерті.

Більшість дорослих людей теж трохи бояться смерті, і не треба викладати цю тему дитині так, щоб у неї складалося уявлення, яке виходить за межі загальнолюдського ставлення до неї. Відповіді на запитання дитини мають бути простими і правдивими. Не забудьте при цьому обійняти дитину і запевнити її, що ви разом проживете ще дуже багато років.

Як допомогти дитині подолати страх. Батьки не можуть позбавити дитину страху, створеного її уявою. Ви повинні тільки допомогти малюкові знайти способи подолати його. Сельма Фрайберг у своїй книзі «Чарівні роки» точно зауважила: «Майбутнє душевне здоров’я дитини залежить не від наявності чи відсутності страху у світі, створеному її фантазією. Воно залежить від того рішення, яке дитина знайде для боротьби з ним».

Коли дитина боїться собак, пожежних машин, поліцейських чи інших конкретних речей, вона може спробувати позбутися страху за допомогою ігор з цими предметами. Цей спосіб є дуже ефективним, якщо дитина наважується на нього. Страх існує для того, щоб змусити нас діяти. У наш організм надходить адреналін, що змушує серце битися швидше і забезпечує тіло глюкозою для швидкого перетворення енергії. Мив цьому стані готові бігти зі швидкістю вітру і боротися з небезпекою, як дикі звірі (втікати чи битися). Біт і боротьба спалюють усі тривоги. Сидячи згорнувши руки, справі не зарадиш.

Якщо в дитині живе страх, що позначається на її повсякденному житті, необхідно звернутися до дитячого психіатра.