СОЦІАЛЬНЕ ЖИТТЯ. ДІТИ ВІД СЕМИ ДО ОДИНАДЦЯТИ РОКІВ.

Потяг до авторитетів. Дитині надзвичайно важливо, щоб її визнавали однолітки, які для неї є авторитетом. Запитайте у дітей будь-якої школи, і вони розкажуть вам, хто в їхньому класі найпопулярніший, а хто аутсайдер. Дітям, що мають погану репутацію серед однолітків, частенько нелегко завести друзів, вони гостро відчувають свою самотність і зневагу до себе. Тож не дивно, що діти в шкільному віці часто-густо йдуть на все, щоб стати повноправним членом колективу, навіть якщо це означає для них відступ від норм поведінки, заведених у сім’ї.

Чи буде доросла людина задоволена своєю роботою, сімейним і громадським життям, багато в чому залежить від того, як вона спілкується з однолітками в юному віці. Батьки, які встановлюють у родині для дітей високі ідеали і норми поведінки, зводять фундамент характеру дитини, що виявить себе згодом, навіть незважаючи на можливі не дуже гарні оцінки і погані манери в дитячому віці. Та коли батьки невдоволені своїм оточенням і тією компанією, в якій буває їхня дитина, коли вони дають їй зрозуміти, що вона не така, як усі, і не дозволяють їй дружити з тими чи іншими однолітками, то дитина, коли вона виросте, напевно відчуватиме труднощі в спілкуванні. У цьому разі високі ідеали і норми поведінки не матимуть аніякої цінності, бо їх ніде буде застосувати.

Як допомогти дитині бути товариською і здобути визнання. Вашій увазі пропонуються деякі правила, яких слід дотримуватися від самого народження дитини, щоб у майбутньому вона змогла вибудовувати нормальні взаємини з однолітками. Не надто метушіться навколо дитини в перші роки її життя. Починаючи з року забезпечте їй спілкування з однолітками. Дайте їй волю для розвитку самостійності. Зведіть до мінімуму зміни в родині і школі, куди вона ходить. Дозволяйте їй у міру можливості спілкуватися з дітьми, з якими вона хоче, одягатися, розмовляти, гратися і мати ті ж можливості й привілеї, як і в інших дітей по сусідству. Звісно, це не означає, що їй можна дозволити наслідувати відчайдушних хуліганів. І не сприймайте на віру все, що розповідає вам дитина про те, що батьки дозволяють іншим дітям.

У разі, коли хлопчик не вміє заводити друзів, для нього може виявитися корисним, якщо ви віддасте його до школи, де є класи з гнучкою програмою навчання. Вчитель,може організувати уроки таким чином, що в дитини з’явиться можливість виявити свої здібності під час реалізації класних проектів. Тоді й інші діти зможуть оцінити її достоїнства і полюбити її. Гарний педагог, якого поважають у класі, може своїм прихильним ставленням сприяти підвищенню авторитету учня. Буде непогано, коли вчитель посадить його поруч з одним із популярних учнів або доручить їм якесь спільне завдання.

Дещо батьки можуть зробити і вдома. Будьте привітні і дружні щодо дітей, яких дитина приводить до себе в гості. Дозволяйте їй запрошувати друзів на обід, причому пригощайте їх такими стравами, які подобаються дітям. Якщо ви плануєте заміські прогулянки, пікніки, екскурсії, походи в кіно, запрошуйте із собою і тих дітей, з якими хоче дружити ваша дитина (не обов’язково тих, що подобаються вам). Діти, як і дорослі, часто дбають лише про свої корисливі інтереси, і вони побачать певні вигоди в дружбі з тією дитиною, яка догоджає їм.

Популярність, як відомо, не можна купити, вона в такому разі все одно довго не протримається. Ваше завдання — допомогти зробити дитині перший крок, дати їй шанс приєднатися до компанії однолітків, які, можливо, не хочуть приймати її через природну для цього віку групову відокремленість. Надалі вона зможе на цій основі самостійно знайти собі справжніх друзів.

«Таємні товариства». У цьому віці серед дітей виникають різні угруповання. Група приятелів вирішує заснувати «таємне товариство». Вони старанно майструють розпізнавальні знаки, призначають місце зустрічей (переважно таємних). У чому полягає їхня таємниця, «змовники» і самі не знають. Але сама ідея таємності викликана потребою довести, що вони самі можуть керувати собою без втручання дорослих та інших, більш слухняних і залежних дітей.

Можливо, подібний досвід допомагає підліткам знаходити собі близьких за духом товаришів. Згодом ця група починає виявляти зневагу до тих, хто не ввійшов до їхнього кола. В очах дорослих це може виглядати як жорстокість, бо ми звикли до більш витончених способів показати своє несхвалення. Дітьми ж керує інстинкт, спрямований на організацію життя їхнього співтовариства. Це один з чинників, що сприяє існуванню нашої цивілізації. Однак природна тенденція до формування різних груп може набути і негативного характеру, що знаходить свій вияв у жорстокому поводженні і навіть у фізичному насильстві над однолітками. У цьому разі батьки і вчителі зобов’язані втрутитися.

Коли діти до 11 років досягають середнього шкільного віку, їхнє прагнення належати до якоїсь групи стає особливо сильним. Тісно згуртовані угруповання школярів установлюють власні правила для «своїх» і для «чужих». «Вхідними квитками» для вступу до цих товариств можуть стати фізична привабливість, успіхи в спорті чи навчанні, гроші, «правильний» одяг тощо. Якщо в дитини немає цих привабливих якостей, вона може опинитися серед тих, кого цураються. Розумний і досвідчений педагог може часом втрутитися в цю ситуацію, а психолог — допомогти дитині розвинути в собі необхідні соціальні якості.

Тирани. Тиранія серед дітей — це ще один приклад того, як нормальні соціальні процеси виходять з-під контролю. «Тираном» стає дитина, що має здібності лідера, але звикла забезпечувати собі владу і становище за рахунок придушення «жертв» з-поміж слабкіших дітей. Така тиранія не є корисною ні для тієї, ні для іншої сторони. Жертви часто потерпають від страху, фізичного болю чи депресії, а для самих тиранів перспективи ще більш гнітючі. Звикши до того, що успіху можна добитися тільки залякуванням інших, їм, коли подорослішають, нелегко прокласти собі дорогу в житті. Через те вони часто втрачають роботу і стають на злочинний шлях. Не доводиться, як правило, очікувати, що жертва підніметься на повний зріст і дасть відсіч тирану. Але якщо батьки, вчителі і діти діятимуть спільно, вони можуть звільнити школу від подібних індивідуумів.

Організована позакласна діяльність. У 7 років багато дітей уже активно відвідують після занять різні секції та гуртки. Це особливо характерно для дітей з неповних родин і тих, де батьки працюють. Спорт, музика, танці можуть, звичайно, збагатити життя дитини, якщо все це робиться в міру і не супроводжується нездоровим суперництвом. Але будь-якій дитині необхідний також час, аби просто побути на самоті чи з друзями, використовуючи всю силу своєї уяви для вибору гідного заняття. Якщо вільний час дитини занадто завантажено протягом усього тижня, батьки повинні спільно прийняти рішення про те, щоб проводити разом із дитиною вихідні без будь-яких планів і розкладів.