Розлука з батьками. Дитина та догляд за нею.

Розлука з батьками

Розлука з батьками
Дитина відчуває власну безпеку від спілкування з батьками. Коли дітям доводиться розлучатися з батьками, навіть на короткий час, стрес від такої розлуки може мати далекосяжні наслідки. Для маленьких дітей час іде не з такою швидкістю, як для дорослих. «Усього кілька днів» можуть здатися для них вічністю.

Болісна розлука. Якщо матері доводиться відтучитися на кілька тижнів, наприклад, щоб доглянути за своєю хворою матір’ю, то дитина віком 6—8 місяців може дуже засмутитися, особливо коли до цього за нею доглядала тільки мати. У малюка в цьому разі помітно пригнічується настрій, стан, він втрачає апетит, не реагує на знайомих (і незнайомих) людей. Дуже часто він просто лежить на спині в ліжечку, повертаючи голову то в один, то в другий бік, не намагається сідати, не хоче гратися іграшками.

У 2—2,5 року розлука з матір’ю вже не викликає подібного стану, втім, у дитини виникає дуже сильне почуття тривоги. Якщо батькові чи матері доводиться поїхати в термінових справах або вони вирішили вийти на роботу/, не підготувавши як слід дитину до того, що за нею доглядатиме няня чи її віддадуть у дитячий садок, то малюк спочатку не виявляє очевидного засмучення, помітивши відсутність батьків. Він добре ладить з нянею (можна навіть сказати, поводиться аж надто добре порівняно зі звичайним своїм станом), але коли батьки повертаються, то вся накопичена тривога виходить назовні. Дитина не відходить від них ні на крок. Вона зчиняє репет, щойно мати вийде до сусідньої кімнати. Вона вперто відмовляється від послуг няні, не дозволяє їй підходити до себе і грубо її відштовхує. Коли надходить час лягати спати, вона хапається за батька чи матір так, що її важко покласти в ліжко. Дитина може навіть перелізти через бильця ліжечка, чого вона ніколи не наважувалась робити раніше, і побігти слідом за батьками. Подібна паніка буквально крає серце батьків. Навіть коли вони нарешті вмовляють малюка залишитися в ліжечку, він може просидіти в ньому цілісіньку ніч.

Якщо матері треба на кілька днів відлучитися чи виникає потреба покласти дитину до лікарні, то малюк може «помститися» матері, відмовляючись визнавати її після повернення. Іноді він навіть кричить на неї і може від злості вдарити.

Що можна зробити. Якщо дитина ще маленька, віддрукуйте для неї фотографію одного з відсутніх батьків і поставте в таке місце, щоб вона могла бачити її зі свого ліжечка. Можете дати їй який-небудь предмет одягу відсутнього батька чи матері, який вона могла б тримати в руках. Зробіть магнітофонний запис голосу того чи того, який розповідає їй улюблену казку чи співає пісню. Постарайтеся, щоб розлука була якомога менш тривалою. На цей період краще доручити догляд за дитиною кому-небудь із родичів, ніж чужій няньці.

Для дітей трохи старшого віку можна виготовити календар і відзначати в ньому дні, що залишилися до повернення батьків. Розповідайте дитині, що вона робитиме, коли мама чи тато повернуться. Частіше говоріть з нею телефоном, пишіть їй листи, надсилайте повідомлення електронною поштою. В разі, коли розлука триває кілька місяців, приурочте очікуване повернення до певної пори року чи іншої помітної для дитини події. Замість того щоб повідомити дитині, що «тато повернеться в червні», скажіть: «Спочатку в нас буде зима, потім стане тепло, розквітнуть квіти, а після цього тато приїде додому». Читайте дитині розповіді про родини, що розлучалися, але потім зустрілися. Якщо дата повернення батьків точно не визначена (наприклад, коли батько служить в армії за межами країни), то дуже важливо обмінюватися з ним листами, повідомленнями електронною поштою чи телефонними дзвінками, згадуючи разом з дитиною минулі часи, коли всі були разом, і складаючи плани на майбутнє.

Липень 20th, 2015 by