Почуття ревнощів. Дитина та догляд за нею.

Почуття ревнощів
Ревнощі між дітьми в родині неминучі. Якщо вони не дуже даються взнаки, то це означає, що дитина успішно може виховувати в собі терпимість, незалежність і великодушність щодо тих, хто її оточує. Діти можуть подолати ревнощі, перейнявши деякі якості своїх батьків, які ті виявляють, виховуючи дітей. У багатьох родинах ревнощі перетворюються на дружнє суперництво, взаємну підтримку і лояльне ставлення одне до одного.

Вам, певно, відомі родини, де діти ніколи по-справжньому не любили одне одного і, ставши дорослими, не підтримують майже ніяких стосунків. На стосунки між братами і сестрами дуже впливають батьки, але чималу роль відіграють і випадкові чинники. Деякі брати і сестри від природи люблять одне одного. Вони стали б друзями, навіть коли б росли в різних родинах. В інших родинах вони надто далекі одне від одного за своїми особистими якостями — один любить галас і активні ігри, а інший віддає перевагу тиші і спокою. У цьому разі їм набагато важче затоваришувати.

Однакова любов, але різне ставлення. У цілому ж, що у більшій злагоді живуть батьки, то менше в родині є помітними ревнощі. Коли всім дітям вистачає батьківської любові і ласки, у них менше причин заздрити увазі, яку батьки приділяють їхнім братам і сестрам. Дитина почуває себе захищеною, коли вона впевнена, що батьки люблять її такою, яка вона є.

Батьки можуть однаково любити всіх своїх дітей, але поводитися з ними по-різному, дотримуючись принципу «кожен у родині одержує те, на що заслуговує, але в кожного з нас бувають різні потреби». Маленькій дитині треба лягати спати раніше. У трохи старшої дитини вже є відповідальність за виконання певних обов’язків по господарству.

Коли батьки чи родичі намагаються однаково ставитися до дітей, не враховуючи їхньої індивідуальності, то це зазвичай тільки розпалює ревнощі. Мати, стурбована ревнощами, які одна дитина виявляє до іншої, може, наприклад, спробувати відновити справедливість у такий спосіб: «Ось тобі, Сюзі, маленька пожежна машинка. І тобі, Томмі, така ж самісінька». Але діти, замість того щоб радіти подарункові, починають відразу підозріло досліджувати обидві іграшки, намагаючись знайти різницю між ними. Мати ніби мимоволі сказала їм: «Я купила цю іграшку, щоб ти не скаржилася, що я більше люблю твого брата» замість «Я купила тобі це, оскільки знала, що іграшка тобі сподобається».

Уникайте порівнянь і ярликів. Що менше ви порівнюватимете позитивні чи негативні якості братів і сестер, то краще. Якщо ви кажете малюкові: «Чому ти не можеш бути таким увічливим, як сестра?», то викликаєте в нього неприязнь і до сестри, і до самої ідеї ввічливості. Якщо ви кажете дівчинці-підлітку: «То не біда, що хлопчики не запрошують тебе на побачення, як твою сестру, зате ти набагато розумніша, а це цінується значно більше», то це тільки ще більше розпалює суперництво між сестрами.

Батьки частенько схильні навішувати на дітей ярлики. Одну дитину вони називають «мій маленький упертюх», а іншу «мій янгол». У цьому разі перша дитина може подумати, що їй завжди доведеться агресивно відстоювати право на свою індивідуальність. А «мила дівчинка», навіть задумавши яку-небудь безневинну витівку, гадатиме, що втратить любов батьків, коли відступить від запропонованої їй ролі. Вона ж взагалі перестане заперечувати будь-кому, аби зберегти свій душевний спокій.

Бійки між братами і сестрами. Батьки, як правило, повинні триматися осторонь від сварок дітей, які можуть самі постояти за себе. Якщо батьки наполягатимуть на тому, щоб обов’язково відшукати винного, то в одного з двох забіяк неминуче з’явиться привід для ревнощів.

Більшою чи меншою мірою приводом для сварок та бійок завжди стають ревнощі й бажання домогтися більшої уваги з боку батьків. Коли батьки стають на той чи той бік у сварці, вирішуючи, на чиєму боці правда, то це невдовзі спричинить сварку. Бійки між дітьми перетворюються на щось подібне до турнірів, на яких з’ясовується, хто зуміє завоювати співчуття мами хоча б на якийсь час. Кожен хоче домогтися прихильності батьків і побачити, як іншого сварять.

Якщо ви відчуваєте, що бійку необхідно припинити, щоб зберегти життя і здоров’я дітей, покласти край очевидній несправедливості чи просто відновити спокій у домі, то найкраще зажадати припинити сварку і відмовитися вислуховувати аргументи, удавши, що вас це зовсім не обходить (якщо тільки немає чиєїсь очевидної грубої провини). Після цього треба зацікавити дітей іншими справами і діяти за принципом «хто давнє пом’яне, той лиха не мине». Можна також запропонувати якийсь компроміс чи розвести дітей по різних кімнатах, давши їм можливість понудьгувати там одне без одного.

Коли бійки між братами і сестрами стають надто частими і бурхливими. то це явна ознака того, що настав час звернутися до сімейної психотерапії. Трапляється так, що старші діти, яким доручили догляд за молодшими братами і сестрами, вдаються до насильства чи погроз, щоб зберегти контроль над ними. Якщо таке відбувається, то краще запросити для догляду за дітьми няню чи когось із дорослих родичів або віддати дітей у ясла чи дитячий садок.