ПРИХИЛЬНІСТЬ ДО БАТЬКІВ. ДІТИ ВІД ТРЬОХ ДО П’ЯТИ РОКІВ.

Більш поступливий вік. У 3 роки дівчатка і хлопчики досягають у своєму емоційному розвитку тієї стадії, коли батько й мати здаються їм найпрекраснішими людьми на світі, і вони хочуть в усьому бути на них схожими. Інстинктивна впертість і прихована ворожість, що були властиві багатьом дітям у дворічному віці, значно слабшають.

У цьому віці діти дружньо налаштовані до батьків, їх почуття сповнені тепла й ніжності. Однак ця любов усе ж не така сильна, щоб змусити дитину завжди бути слухняною і добре поводитися. Вона залишається живою істотою зі своїм власним мисленням, прагне відстояти свою індивідуальність, навіть коли для цього доводиться іноді йти проти волі батьків.

Говорячи про поступливість дітей у віці від 3 до 5 років, я повинен зауважити, що виняток можуть становити діти 4 років. У цьому віці дітям може здаватися, що вони вже все знають, так у них прокидається самовпевненість, зухвалість, визивна поведінка. На щастя, цей період швидко минає.

Прагнення бути схожими на батьків. Дворічні діти охоче наслідують дії своїх батьків. Але, підмітаючи підлогу чи забиваючи уявний цвях, вони більше фокусують свою увагу на щітці чи молотку. А ось у 3 роки їх наслідування зазнає якісних змін. Тепер вони хочуть бути схожими на своїх батьків як особистостей. У своїх іграх вони ходять на роботу, пораються по господарству (готують, прибирають, перуть); піклуються про малюків (у ролі яких виступають ляльки чи молодші брати і сестри). Граючись, вони водять сімейний автомобіль або йдуть на вечірку. Вони приміряють одяг батьків, наслідують їхню мову, манери і звички. Психологи називають цей процес ідентифікацією.

Ідентифікація є набагато важливішою, ніж просто гра. Саме тут формується характер, який більше залежить від того, що діти помітили у своїх батьків і намагаються відтворити, ніж від їхніх словесних повчань. Тут закладаються основні ідеали дитини, її ставлення до роботи, до людей, до самих себе, хоча вони згодом змінюватимуться в міру дорослішання і накопичення досвіду.

У цей час діти формуються і як майбутні батьки. І хоча ці якості прокинуться років через двадцять, їх можна побачити вже зараз, спостерігаючи, як дівчинка обіймає своїх ляльок або сварить їх.

ПРИХИЛЬНІСТЬ ДО БАТЬКІВ — ДІТИ ВІД ТРЬОХ ДО П’ЯТИ РОКІВ 2

Усвідомлення своєї статі. Саме в цьому віці дівчинка починає усвідомлювати, що їй призначено бути жінкою. Тому вона особливо уважно спостерігає за матір’ю, намагаючись поставити себе на її місце і глянути на речі її очима; як мати ставиться до свого чоловіка (бог і господар чи кохана людина) і до чоловіків узагалі; до жінок (подруги чи суперниці); до хлопчиків і дівчаток (вона віддає перевагу дітям за ознаками статі чи любить їх однаково); до роботи і хатнього господарства (радість чи тягар). Дівчинка не стане точною копією матері, однак її вплив позначиться на маленькій багато в чому.

Хлопчик у цьому віці також починає розуміти, що він чоловік, і тому намагається наслідувати насамперед батька: у тому, як він ставиться до дружини і жінок взагалі, до інших чоловіків, до синів і доньок, до роботи і до своїх хатніх обов’язків.

Незважаючи на те що у хлопчиків ідентифікація відбувається переважно з батьком, а в дівчаток — з матір’ю, певною мірою в цьому процесі бере участь і кожен із батьків протилежної статі. Саме тут представники обох статей починають розуміти одне одного, що дасть їм можливість уживатися разом у майбутньому.

ПРИХИЛЬНІСТЬ ДО БАТЬКІВ — ДІТИ ВІД ТРЬОХ ДО П’ЯТИ РОКІВ 3

Любов до маленьких дітей. Хлопчики і дівчатка цікавляться всіма аспектами, пов’язаними з дітьми. Вони хочуть знати, звідки беруться діти. Коли вони довідуються, що немовля виростає всередині матері, вони хочуть самі брати участь у цьому незвичайному процесі — причому і хлопчики, і дівчатка. Вони хочуть піклуватися про малюків і любити їх так само, як, за їхніми уявленнями, любили і піклувалися про них самих у цьому віці. Вони призначають на роль грудної дитини когось із молодших дітей і можуть годинами зображувати татка і маму чи бавитися з ляльками.

Маленькі хлопчики так само палко, як і дівчатка, бажають виростити всередині себе дитину. Коли батьки кажуть їм, що це неможливо, вони довго відмовляються вірити в це. «Я теж народжу дитятко», — відповідають вони, щиро вірячи, що коли вони чогось дуже сильно захочуть, то це обов’язково збудеться. Так само дівчинка дошкільного віку може сказати, що хоче відростити собі пеніс.

Подібні уявлення не є ознакою невдоволення своєю статтю. Гадаю, вони виникають на основі віри дітей у те, що вони все можуть і стануть ким завгодно, якщо захочуть.