СТАТЕВІ ВІДМІННОСТІ І ГОМОСЕКСУАЛІЗМ — СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ

У дворічному віці хлопчик уже усвідомлює, що він хлопчик, а дівчинка напевне знає, що вона дівчинка, і вони без будь-яких заперечень сприймають належність до певної статі. У ранньому віці хлопчики зазвичай вважають, що вони можуть народити дітей, а дівчатка теж хочуть мати пеніс. Подібні думки не є ознакою глибоких психологічних розладів. Вони всього лише свідчать про віру дітей у те, що вони зможуть усе, чого захочуть. Якщо хочеш пеніс — будь ласка, буде тобі пеніс! Усвідомлення статевої належності розвивається під впливом як біологічних, так і соціальних чинників. Два головні гормони — тестостерон і естроген — визначають, розвиватиметься тіло як чоловіче чи як жіноче, а також впливають на мозок, що розвивається. Чоловічий головний мозок відрізняється від жіночого, але такі статеві відмінності, як рівень агресивності чи ступінь оволодіння мовою, за своїми виявами набагато слабкіші, ніж суто індивідуальні відмінності між людьми. Інакше кажучи, існує безліч чутливих і спокійних хлопчиків, так само як і чимало рішучих і задерикуватих дівчаток.

Як дитина усвідомлює свою статеву належність. Люди схильні захоплюватися спритністю маленьких хлопчиків і красою дівчаток. Дівчачі платтячка призначені для того, щоб дорослі говорили: «Яка ти гарненька!» Певною мірою це, звичайно, подобається дівчаткам, але водночас вони звикають до думки про те, що їх цінують головним чином за зовнішність, а не за досягнення.

На картинках у дитячих книжках ми часто бачимо, як хлопчики щось будують, захоплюються якимись пригодами, а дівчатка спостерігають за ними або ж граються в ляльки. Дівчаток зазвичай попереджають, щоб вони не лазили по деревах або не дерлися на дах гаража, бо в них менше сил і вони швидше можуть поранитися. Хлопчикам дарують іграшкові машинки, конструктори, спортивне спорядження, а дівчаткам — ляльок, набори для шиття, дитячий посуд і прикраси. Самі по собі такі подарунки ніякої шкоди не завдадуть, особливо якщо дитина хоче їх одержати. Гірше, коли дорослі постійно підкреслюють ці відмінності, прищеплюючи дітям, що дівчатка (чи хлопчики) призначені тільки для певних видів діяльності.

Хлопчикам доручають роботу в гаражі, у підвалі чи в саду. Дівчатка клопочуться вдома по господарству. Звичайно, ведення хатнього господарства важливе для всієї родини, і до нього слід ставитися з належною повагою, але якщо цим переймаються тільки жінки, а чоловікам відводять більш престижні види діяльності, то важливість такої роботи принижується в очах представників і одної, й іншої статі.

Хлопчики часто приховують своє відчуття неповноцінності, дражнячи дівчаток і говорячи, що вони не вміють швидко бігати, кидати м’яч, через те вони не візьмуть їх у команду. На жаль, деякі батьки і педагоги теж втлумачують дівчаткам, що вони за своєю природою ніколи не досягнуть великих успіхів у вищій математиці чи фізиці і не зможуть працювати інженерами. Вже до підліткового віку багато дівчаток переконані, що вони стоять на ступінь нижче від чоловіків у таких галузях, як абстрактне мислення, комплексне планування й емоційний контроль. Ці помилкові переконання самі по собі підривають упевненість дівчаток у собі і можуть спричинити подальше погіршення здібностей, які, подейкують, у жінок нібито і без того слабкіші, ніж у чоловіків.

Гомосексуалізм і гомофобія. У нашому суспільстві від 5 до 10 відсотків дорослих чоловіків та жінок зараховують себе до гомосексуалістів — геїв і лесбіянок. Оскільки гомосексуалізм ще й досі розглядається як свого роду тавро, багато гомосексуалістів приховують свою сексуальну орієнтацію, і через це точний відсоток визначити важко.

Тепер геї і лесбіянки стали більш помітні у сфері поп-культури. їх можна побачити в кінофільмах, журналах, по телебаченню. Такі помітні в суспільстві постаті, як музиканти, дизайнери моди, спортсмени і навіть політики, дедалі частіше відверто зізнаються у своїх гомосексуальних нахилах. Попри це, а може, саме через це багато людей усе ще відчувають невиправдані страхи щодо гомосексуалізму. Цей страх називається гомофобією. У своїй найпоширенішій формі вона зводиться до побоювань гетеросексуалів, що вони самі можуть стати геями чи лесбіянками, а також до переконання, що гомосексуалізм — це патологія. Ці побоювання призводять до того, що з гомосексуалістів уже зробили козлів відпущення, звинувативши їх у поширенні СНІДу, і до того, що батьки забороняють своїм дітям вступати в контакти з дорослими геями і лесбіянками. У своїй найгострішій формі гомофобія призводить до злочинів, спрямованих проти гомосексуалістів, і до прийняття законів, які обмежують права і свободи представників сексуальних меншин.

Деякі батьки гадають, що коли дитина спілкувалася з гомосексуалістом, то й сама може стати такою. Однак немає ніяких свідчень про те, що на підставі чужого прикладу дитина може змінити свою сексуальну орієнтацію. Останнім часом одержано безліч даних, що вже при народженні люди схильні до гомосексуальної чи гетеросексуальної орієнтації. Цілком очевидно, що первинна сексуальна орієнтація закладається в найперші роки розвитку дитини. Ніякі заохочення чи заборони не можуть змінити цю орієнтацію в дорослих літах.

Коли дитина в шестирічному чи старшому віці задає вам запитання щодо гомосексуалістів або коли ви розмовляєте з нею на тему сексуальних стосунків, то, на мій погляд, їй слід було б просто пояснити, що деякі чоловіки й жінки закохуються в представників своєї статі і живуть з ними.

Якщо гомосексуалізм вважається гріхом у вашій релігії, то до цього питання треба підійти з особливою делікатністю, коли існує ймовірність, що ваша дитина виросте гомосексуалістом. У цьому разі розмову на подібні теми слід вести так, щоб дитина не боялася зізнатися вам у цьому і могла не соромлячись звернутися за підтримкою.

Побоювання з приводу статевої ідентифікації. Коли батьки помічають, що їхній маленький хлопчик занадто жіночний або в їхньої дівчинки виявляються чоловічі риси, у них відразу виникає побоювання, що дитина виросте гомосексуалістом. У зв’язку зі сформованими в суспільстві забобонами з приводу гомосексуалізму це може занепокоїти батьків. Однак сексуальна орієнтація — гомосексуальна чи гетеро-сексуальна — не має практично нічого спільного зі статевою самоідентифікацією (про що йшлося вище). Те, що дівчинка чи хлопчик хочуть гратися з дітьми протилежної статі і їм подобаються їхні ігри та іграшки, ні про що не говорить щодо їхньої сексуальної орієнтації. Невеликий відсоток дітей, незалежно від статевої самоідентифікації в дитячому віці, виростають гомосексуалістами, а більшість зберігають гетеросексуальну орієнтацію.

Не бачу ніякої патології, якщо хлопчик у своїх іграх любить готувати, прибирати квартиру і няньчитися з ляльками, а іноді навіть виступає в іграх у ролі мами чи немовляти. Але коли хлопчикові потрібні тільки плаття і ляльки і він воліє гратися тільки з дівчатками, то слід замислитися над тим, яка в нього статева ідентифікація. Гадаю, більшість, якщо не всі випадки, коли дитина почуває себе нещасливою у своїй статевій подобі, пояснюються фізіологічними чи генетичними причинами, які нам поки достеменно не відомі. Але хоч яка б була причина, така помилкова самоідентифікація може стати в майбутньому джерелом сильних переживань для дитини і великих клопотів для її батьків. У цьому разі необхідно проконсультуватися з фахівцями.

Якщо дівчинка любить гратися з хлопчиками і час від часу висловлює бажання стати хлопчиком, то це, скоріш за все, реакція на кпини з боку хлопчаків з приводу того, що дівчатка ні на що не здатні, що їм бракує сили чи розуму. Можливо також, що вона намагається в такий спосіб ідентифікувати себе з батьком чи братом. Однак якщо дівчинка хоче гратися тільки з хлопчиками і постійно говорить про своє небажання бути дівчинкою, то слід проконсультуватися з цього приводу з фахівцями, які допоможуть з’ясувати причину і дадуть необхідну допомогу і їй, і її родині.

Чи треба поділяти ролі за статевою ознакою? Основне, що змушує хлопчика відчувати свою належність до чоловічої статі, — це не подаровані йому іграшкові машинки чи ковбойський костюм, а насамперед позитивний зв’язок із батьком у ранньому віці, який спонукує його вирости схожим на нього.

Коли батько відмовляється купити своєму синові ляльку чи якимсь іншим чином висловлює свою стурбованість дівчачими смаками сина, це аніскільки не вплине на посилення чоловічої орієнтації дитини. Навпаки, хлопчик може відчути, що і його власна, і батькова орієнтація трохи сумнівні і неадекватні. Якщо батько впевнений у своїх чоловічих якостях, то він підтримає бажання сина погратися з ляльками, щоб той познайомився і з «жіночою» складовою справжнього батьківства.

Так само для дівчинки мати є зразком для наслідування. Мати, яка заохочує бажання дівчинки опанувати якомога більше навичок, не обмежуючи себе певними рамками, і яка сама чинить так само, виростить сильну і впевнену в собі жінку. Втім, коли мати сама надто переймається з приводу своєї жіночності й сексуальної привабливості в очах чоловіків, то це позначиться й на формуванні характеру доньки. Якщо вона дарує їй тільки ляльки й дитячий посуд і постійно вдягає в розкішні платтячка, тим самим вона прищеплює дівчинці викривлене уявлення про роль жінки.

Для дівчинки також дуже важливо встановити позитивний зв’язок із батьком. Якщо батько звертає мало уваги на доньку чи взагалі ігнорує її, відмовляється гратися з нею в м’яча, не бере із собою в походи і на риболовлю, він таким чином закріплює сформовані рольові стереотипи і прищеплює дівчинці усвідомлення її другорядності.

Бажання маленьких хлопчиків гратися з ляльками є цілком природним, так само як і прагнення дівчаток гратися з машинками. Не треба забороняти їм цього. Хлопчик, який грається з ляльками, виявляє не жіночні, а батьківські риси свого майбутнього характеру. Це допоможе йому стати гарним батьком. Немає нічого, поганого, якщо хлопчики і дівчатка хочуть носити однаковий одяг, наприклад, джинси і майки. Якщо ж дівчинка воліє носити плаття — що ж, такий її вибір.

Що ж до хатньої роботи, то і хлопчикам, і дівчаткам корисно давати однакові завдання. Так само для чоловіків і жінок слід було б спільно виконувати якісь роботи як дома, так і поза ним. Хлопчики можуть не гірше за своїх сестер заправляти ліжко, прибирати кімнату і мити посуд. Дівчатка теж здатні працювати в садку й мити машину. Йдеться не про те, що обов’язки між хлопчиками і дівчатками повинні розподілятися точно порівну і вони не можуть більше робити нічого іншого. Намагайтеся лише, щоб у цьому розподілі завдань не була очевидною дискримінація. Приклад батьків може при цьому відіграти важливу роль.