Повільність і лінощі. Дитина та догляд за нею.

Повільність і лінощі
Якщо ви коли-небудь спостерігали, як деякі батьки намагаються вранці підняти з ліжка свою повільну дитину, то, напевно, заприсяглися собі, що ніколи не потрапите в подібну ситуацію. Батьки підганяють дитину, погрожують їй, мало не силою змушують її встати, вмитися, одягтися, поснідати і піти до школи.

Ледача дитина не народилася такою, хоча окремі діти справді від народження більш повільні, ніж решта. Багато «ледарів» стали такими через те, що їх постійно підганяють: «Швидше закінчуй вечерю», «Скільки разів тобі повторювати, що вже пора лягати спати?». Звичка підганяти дітей виробляється дуже швидко, але дитина при цьому стає ще більш неуважною і повільною. Батьки виправдовуються, що змушені підганяти дитину, інакше вона завжди спізнюватиметься. Утворюється замкнуте коло, але початок йому поклали, як правило, самі батьки, особливо коли вони нетерплячі самі чи так постійно квапляться, що не можуть звикнути до природного темпу життя дитини.

Ремарка

У вас може скластися враження, ніби я противник привчання дітей до відповідальності. Зовсім навпаки. Гадаю, вони повинні сидіти за столом, коли надходить час обіду, і вставати вранці у визначений час. Я всього лише хочу підкреслити, що коли дитині дозволити керуватися здебільшого власною ініціативою, не квапити її даремно і лиш іноді нагадувати (але коли цілком очевидно, що вона чогось не зробила), то діти самі якось впораються зі своєю повільністю.

Починати треба змалечку. Коли дитина ще маленька і не може виконувати всі ваші вказівки, покажіть їй крок за кроком усе, що вона повинна робити. Коли вона підросте настільки, щоб відчувати власну відповідальність, непомітно підіть зі сцени. Якщо вона щось забуде, покажіть усе заново. Коли вона піде до школи, треба привчити її до думки, що це її робота, куди спізнюватися не можна. Нічого страшного, якщо вона раз чи двічі спізниться до школи або не потрапить на автобус і пропустить заняття. У цьому разі вона засмутиться сама. Дитина не любить опинятися в ніякових ситуаціях ще більше, ніж батьки. Це найкращий стимул для того, щоб змусити її поквапитись.

Як боротися з повільністю. Якщо дитина вже підросла, але все ще надто повільна, то це пояснюється, скоріш за все, її неорганізованістю і неуважністю. Вона починає вдягатися, але дорогою до шафи з одягом виявляє іграшку, з якою треба погратися, чи ляльку, яку потрібно покласти в ліжечко, чи книжку, яку необхідно почитати. Минає 15 хвилин, а вона все ще в піжамі і безтурботно вовтузиться з іграшками. Тут може допомогти складання режиму дня у вигляді картинок чи, якщо дитина вже вміє читати і писати, в письмовій формі, де будуть крок за кроком розписані всі дії, які вона повинна зробити, щоб, наприклад, зібратися вранці до школи. Покладіть цей аркуш у прозору папку, щоб дитина могла ставити на ній фломастером оцінки, які легко стираються, за виконання кожного кроку. Заведіть для неї таймер і поставте перед дитиною завдання, щоб вона виконала всі дії за списком до того, як пролунає дзвінок. Похваліть її, якщо вона вклалася у відведений час, але не надто перехвалюйте. Найкращою нагородою для дитини буде те, що вона сама одяглась і підготувалась до школи без нудних нотацій та підганянь і в неї ще залишилося кілька хвилин, щоб почитати, погратися в комп’ютерні ігри і навіть подивитися телевізор.