Лікування в клініці. Дитина та догляд за нею.

Лікування в клініці

Лікування в клініці
Опинившись несподівано в лікарні внаслідок хвороби чи травми, дитина неминуче почуває себе розгубленою і зляканою. У психологічному плані їй дуже допоможе, якщо батьки чи хтось із близьких родичів зможуть увесь час бути поруч із нею. Діти, які йдуть до лікарні на планові процедури, наприклад, на хірургічну операцію з приводу видалення мигдалин чи аденоїдів, дуже нервують, бо не уявляють собі, що з ними там робитимуть. Їм треба дати можливість висловити свої побоювання і запевнити їх при цьому, що все буде гаразд. Дітям із хронічними захворюваннями часто доводиться лягати в лікарню. Неоціненну допомогу їм можуть надати психологи, що спеціалізуються на подібних ситуаціях.

Чому діти так бояться лікарні. У віці від 1 до 4 років дитину найбільше лякає розлука з батьками. Щоразу, коли вони після відвідин ідуть від них, їм здається, ідо вони втрачають їх назавжди. У перервах між візитами батьків дитина відчуває занепокоєння і пригніченість. Під час наступних відвідин вона показує всім своїм виглядом німий докір і навіть відмовляється вітатися з ними. Щоб позбавити її цих страхів і переживань, намагайтеся залишатися разом з дитиною протягом усього її перебування в лікарні. Якщо це неможливо, батьків можуть замінити бабусі з дідусями чи хтось із дорослих, кого дитина добре знає.

Після 4 років дитину більше турбує питання, що з нею робитимуть, і вона боїться болю. Батьки роблять часом велику помилку, обіцяючи дітям, що лікарня — це практично рай. Якщо з дитиною там трапляється щось неприємне, а так звичайно і буває, вона перестає вірити батькам. З іншого боку, якщо її заздалегідь проінформувати про всі неприємності, які там можуть статися, вона ще більше непокоїтиметься.

Найкраще, якщо батьки своїм спокійним виглядом показуватимуть дитині, що все йде своїм звичаєм. Якщо дитина раніше ніколи не лежала в лікарні, вона неминуче уявлятиме собі, що її там очікує, малюючи в уяві найстрашніші картини. Батьки повинні налаштувати її належним чином, описуючи обстановку в лікарні в загальних рисах. Не слід сперечатися з нею на тему, буде «дуже боляче» чи «зовсім трішечки».

Корисно також навести дитині кілька позитивних моментів перебування в лікарні, наприклад сказати, що вона зможе взяти туди із собою книжки та іграшки з дому, що в палаті в неї буде телевізор, а поряд із ліжком буде кнопка, за допомогою якої вона зможе викликати медсестру. У багатьох дитячих лікарнях також є ігрові кімнати з безліччю цікавих ігор та іграшок.

З вашого боку не буде обманом, якщо ви сконцентруєте увагу дитини на позитивних моментах лікарняного життя, оскільки в будь-якому разі вона більшу частину часу проводитиме в розвагах. Я взагалі не обговорював би з нею суто медичні справи, що очікують на неї в лікарні, але коли вже така необхідність виникає, то скажіть їй, що ці справи заберуть у неї лише дуже незначну частину часу.

У багатьох дитячих лікарнях практикується попереднє ознайомлювальне відвідування, якщо госпіталізація дитини має плановий характер. Дитина разом з батьками може прийти до лікарні за кілька днів до госпіталізації, щоб ознайомитися з умовами і розпитати про те, що її цікавить. У деяких клініках існує навіть спеціальна ознайомлювальна програма з показом слайдів і навіть лялькових спектаклів на теми лікарняного життя.

Відверто обговоріть з дитиною всі її тривоги. Дуже важливо дозволити дитині висловити всі свої уявлення про лікарню і задати питання, які її цікавлять. Маленьким дітям усе це уявляється зовсім в іншому світлі, ніж дорослим. Насамперед, діти зазвичай впевнені, що їм робитимуть операцію, або вважають, що їх віддають у лікарню за погану поведінку: за те, що вони відмовлялися носити черевики в сиру погоду, вередували чи гнівалися на батьків та інших членів родини. Дитина може уявити, що для видалення мигдалин їй розріжуть горло, а для видалення аденоїдів відріжуть носа. Дайте їй можливість висловити всі ці страхи і постарайтеся переконати її у протилежному.

Ремарка

Коли розповідати дитині про лікарню? Якщо ви певні, що дитина нічого не довідається з інших джерел, то найкраще повідомити їй про майбутню госпіталізацію всього за 2—3 дні до цієї події. їй не піде на користь, якщо вона протягом кількох тижнів наперед переживатиме і засмучуватиметься. Якщо дитині вже виповнилося 7 років і ви знаєте, що вона вдачею спокійна і розважлива, то, можливо, краще повідомити їй про це заздалегідь, особливо коли вона вже про щось починає здогадуватися. Зрозуміло, немає сенсу брехати дитині будь-якого віку, якщо вона ставить пряме запитання. Не можна також обманом привозити її до лікарні, запевняючи, що ви їдете зовсім в інше місце.

Наркоз. Якщо вашій дитині доведеться робити операцію і ви можете якось вплинути на її підготовку, обговоріть з лікарем питання анестезії. Від того, як дитина сприйме анестезію, багато в чому залежить і те, як вона поставиться до операції в емоційному плані. Дуже часто в лікарнях є анестезіолог, який уміє вселити впевненість дітям перед операцією і здійснює наркоз, не травмуючи психіку дитини. Якщо є можливість, то вам слід зробити все, аби потрапити саме до такого фахівця. Велике значення має і вид застосовуваної анестезії. Звичайно дітей менше лякає, якщо наркоз здійснюється за допомогою газової маски. Звісно, лікарю краще знати, і кінцевий вибір залишається за ним, але якщо з медичної точки зору великої різниці немає, то слід враховувати і психологічний чинник.

Описуючи майбутній наркоз, ви не повинні вживати в розмові з дитиною вислів «ти ніби заснеш». Після операції це може призвести до серйозних розладів сну. Краще поясніть їй, що наркоз — це зовсім особливий вид сну і її розбудять, щойно операція закінчиться. Залишайтеся з дитиною доти, поки анестезія не подіє. Відомо, що коли батьки присутні в момент анестезії, дитина менше боїться і нервує і їй у цьому разі не знадобляться додаткові заспокійливі уколи.

Відвідування в лікарні. З дитиною віком від 1 до 5 років батьки в міру можливості мають бути в лікарні постійно чи хоча б у денний час. На крайній випадок хтось із батьків повинен відвідувати дитину щодня. У більшості лікарень передбачена можливість розміщення батьків в одній палаті з дитиною.

Якщо батьки можуть лише відвідувати дитину, то це створює для неї додаткові труднощі. Побачивши батьків, вона відразу згадує, як їй бракує їх. Під час розставання, а іноді і протягом усього відвідування дитина ридає так, що серце заходиться, дивлячись на неї. У батьків може скластися враження, що їй у лікарні дуже погано. Насправді ж діти, незважаючи на хворобу і на неприємні процедури, напрочуд легко адаптуються до лікарняного життя, щойно батьки зникають з поля зору.

Певна річ, я говорю все це не для того, щоб переконати батьків не відвідувати дитину. Вона все одно повинна бути впевнена, що навіть коли батьки й пішли, то вони обов’язково повернуться. Однак тієї миті, коли вам треба йти, надайте собі по можливості привітного і спокійного вигляду. Заклопотаний вираз вашого обличчя ще більше стривожить дитину.

Реакція після повернення додому. Маленька дитина може чудово витримати перебування в клініці, але це може позначитися на її поведінці після повернення додому. Вона або не буде відходити ні на крок від батьків, або стане надмірно лякливою чи агресивною. Це нормальна, хоча і не найприємніша реакція. Батьки в цьому разі повинні терпляче і спокійно запевнити дитину, що невдовзі все минеться і буде, як раніше.

Липень 20th, 2015 by