СПЕЦИФІЧНІ ПРОБЛЕМИ – ПРОБЛЕМИ ХАРЧУВАННЯ І РОЗЛАДИ ТРАВЛЕННЯ

Чи потрібно годувати дитину з ложечки? При правильному підході дитина починає їсти самостійно у віці від одного до півтора року. Але якщо надто турботливі батьки продовжують годувати її з ложечки до 2, а подеколи навіть до 3—4 років, супроводжуючи це вмовляннями, то потім недостатньо буде просто сказати їй: «А тепер їж сама».

У дитини в цьому віці вже немає бажання вчитися їсти самостійно. Те, що батьки її годують, вона сприймає як належне і розглядає як важливе свідчення їхньої любові і турботи. Якщо вони раптом перестають її годувати, це ображає почуття малюка і змушує чинити опір. У цьому разі він може взагалі не їсти 2—3 дні, чого не може витримати жоден з батьків. Коли ж тато з мамою знову починають годувати його, він затаює на них образу. Тільки-но вони почнуть нову спробу змусити його їсти самостійно, як він уже усвідомлюватиме свою силу і їхню слабкість.

Дитину в 2 роки треба якомога швидше навчити їсти самостійно. Але це делікатне завдання не таке просте і потребуватиме кількох тижнів. Не можна створювати в дитини враження, що ви позбавляєте її якогось привілею. Все має відбуватися так, наче вона сама виявила бажання їсти ложкою. Протягом кількох днів поспіль давайте дитині тільки її улюблені страви. Поставивши перед нею тарілку, відлучіться на хвилинку-другу в кухню чи до сусідньої кімнати, немовби щось забули. З кожним днем ваша відсутність повинна ставати все більш тривалою. Повернувшись до дитини, без будь-яких коментарів нагодуйте її незалежно від того, чи з’їла вона щось сама за час вашої відсутності. Якщо вона почне виявляти нетерпіння і покличе вас із сусідньої кімнати, відразу ж поверніться і ласкаво вибачтеся перед нею.

Прогрес в освоєнні самостійного приймання їжі не обов’язково буде постійним. Може статися так, що за тиждень-два дитина самостійно їстиме якусь одну страву і вимагатиме, щоб ви нагодували її всім іншим. Не сперечайтеся з нею. Якщо вона вже намагається сама їсти одну страву, не змушуйте її спробувати і другу. Вона пишається, що навчилася їсти самостійно, а ви похваліть її і скажіть, що вона вже стала зовсім великою, але не демонструйте свою радість занадто бурхливо, щоб не викликати в неї підозр.

Припустімо, протягом тижня ви затишали дитину наодинці зі смачною їжею на 10—15 хвилин, але вона так нічого і не з’їла. Тоді треба зробити так, щоб дитина дужче зголодніла. Протягом 3—4 днів поступово зменшуйте її порцію наполовину. Голод змусить самостійно взятися за ложку за умови, що ви поводитиметеся зичливо і тактовно.

На той час, як дитина зможе вже регулярно самостійно з’їдати половину запропонованої порції, слід допомогти їй вийти з-за столу, замість того щоб годувати рештою. Неважливо, що частина їжі залишиться в тарілці. Почуття голоду зростатиме і невдовзі змусить її з’їдати більше. Якщо ж ви догодовуватимете дитину після того, як вона сама з’їсть половину своєї порції, вона може так ніколи і не навчитися з’їдати весь обід самостійно. Краще сказати їй: «Гадаю, з тебе вже досить». Якщо вона попросить вас догодувати її, дайте 2—3 ложки, щоб не дискутувати, а потім знову скажіть, що вже досить.

Після того, як дитина протягом кількох тижнів самостійно з’їдатиме весь свій обід, не робіть помилки і не починайте знову годувати її з ложки. Може, якогось дня вона надто втомиться і попросить погодувати її. Тоді дайте їй кілька ложок з неуважним виглядом, а потім скажіть, що вона, мабуть, не дуже зголодніла.

Я навмисне загострюю на цьому увагу, оскільки знаю, що батьки, які протягом багатьох місяців чи навіть років, турбуючись про апетит дитини, годували її з ложечки і нарешті дозволили їй робити це самій, відчувають велику спокусу знову почати годувати її, щойно в неї тимчасово пропаде апетит чи дитина захворіє. У цьому разі все доведеться починати спочатку.

До робити, якщо дитина давиться їжею? Якщо дитина навіть після того, як їй виповнився рік, не може їсти ніякого харчу, крім протертого, це звичайно свідчить про те, що її часто годували насильно або принаймні дуже наполегливо вмовляли їсти. Річ не в тім, що дитина не може впоратися з грудками в їжі. Вона давиться від того, що її силоміць змушують їсти. Батьки таких дітей зазвичай говорять: «Дивно, адже вона може дуже добре ковтати шматки, якщо їжа їй подобається. Вона навіть не давиться м’ясом, яке обгризає з кісток».

Щоб навчити дитину ковтати шматки їжі, можна вдатися до таких заходів. По-перше, заохочуйте її до того, щоб вона їла цілком самостійно. По-друге, їй треба допомогти подолати огиду до їжі в цілому. По-третє, перехід від пюре до їжі більш грубої консистенції треба здійснювати поступово. Дозвольте дитині їсти протерту їжу протягом кількох тижнів, а в разі потреби і місяців, поки не зникне її ворожість до їжі і вона не почне отримувати від неї задоволення.

Іншими словами, рухайтеся вперед такими темпами, щоб дитині було зручно встигати за ходом подій. У деяких дітей таке чутливе горло, що вони давляться навіть протертою їжею. У цьому разі все пояснюється скоріше занадто густою консистенцією їжі. Спробуйте трохи розбавити її молоком або водою чи просто розімніть виделкою овочі та фрукти, замість того щоб перетирати їх.

У багатьох клініках працюють логопеди, які нарівні з виправленням дефектів мови допомагають вирішити і проблему ковтання. Вони можуть надати вам необхідну допомогу.

Худі діти. Худина може бути зумовлена багатьма причинами. В одних дітей вона спадкова. Це виникає тоді, коли в роду одного чи обох батьків були худорляві родичі. Змалечку такі діти були забезпечені повноцінним і багатим харчуванням. Вони не хворі і не відчувають стресів. Вони просто не хочуть багато їсти, особливо коли йдеться про калорійну їжу.

Другі діти худі через те, що в них пропав апетит від нескінченних умовлянь батьків з’їсти що-небудь. Треті не можуть їсти, бо багато нервують. Дитина, яка багато думає про чудовиська, про смерть чи про те, що батьки можуть розлучитися і покинути її, часто втрачає апетит. Запальні суперечки чи навіть бійки між батьками можуть так сильно вплинути на дитину, що вона взагалі відмовиться їсти. Трапляється, що ревнива молодша сестра, суперничаючи зі старшою, не тільки сама витрачає багато нервів, але й не дає спокою своїй суперниці навіть під час їжі. Як бачите, дитина, що перебуває під впливом стресу, худне з двох причин. З одного боку, в неї знижується апетит, а з другого — хвилювання пов’язане з великими витратами енергії.

У наш час у світі ще багато дітей, що погано харчуються через брак коштів у батьків. Навіть у благополучних Сполучених Штатах велика кількість дітей — можливо, навіть кожен четвертий — недоїдають. Це дається взнаки не тільки на фізичному розвитку дитини, а й на її розумових здібностях. Недоїдання — воістину ганьба нації.

Існують і деякі хронічні захворювання, що викликають погане засвоєння їжі. Діти, які худнуть під час хвороби, зазвичай швидко відновлюють свою колишню вагу, якщо тільки в період одужання не змушувати їх їсти, не дочекавшись, поки до них повернеться апетит.

Раптове різке схуднення — це серйозний привід для занепокоєння. Якщо дитина швидко починає втрачати вагу, її треба негайно обстежити в лікаря. Найпоширенішими причинами різкого зниження ваги є діабет (який виявляється також у посиленні почуття голоду і спраги, а ще в частому сечовипусканні), тривоги з приводу серйозних сімейних суперечностей, різні види пухлин, а також поширене серед дівчат у підлітковому віці нав’язливе бажання схуднути.

Догляд за худою дитиною. Таку дитину треба обов’язково регулярно показувати лікарю. Це особливо важливо, якщо вона виглядає втомленою, сильно схудла чи погано набирає вагу. Худина, незначне збільшення ваги і стомлюваність можуть бути ознаками як емоційних проблем, так і серйозних захворювань, а частіше і тих і тих разом. Якщо дитина пригнічена чи нервує, проконсультуйтеся з дитячим психіатром. Обговоріть цю ситуацію з учителями. Проаналізуйте свої стосунки з дитиною, її братами й сестрами, друзями й однокласниками. Якщо у вас відбуваються постійні конфлікти з дитиною з приводу поганого апетиту, намагайтеся заспокоїтися і зняти це психологічне навантаження і з дитини, і з себе.

Худим дітям іноді корисно вкинути щось у рот між основними прийманнями їжі, бо шлунок у них, очевидно, не витримує великих порцій і вони їдять потроху, але часто. Однак не слід дозволяти їм постійно «під’їдати». Краще запропонуйте такій дитині другий сніданок, а також поїсти після обіду і після вечері. Не треба піддаватися спокусі і годувати худу дитину висококалорійною, але неповноцінною їжею, позбавленою поживних речовин. Краще запропонувати їй продукти, що мають високу харчову цінність.

Здорова дитина може залишатися худою, незважаючи на гарний апетит. Це, як правило, означає, що в неї така конституція. Багато хто з дітей віддає перевагу низькокалорійним продуктам, тобто овочам та фруктам, і відмовляється від висококалорійних десертів. Якщо ваша дитина худа від народження, але при цьому не відчуває ніяких проблем і набирає вагу в розумних межах, можете не турбуватися. З дитиною все гаразд.

Повні діти. За шістдесят років, що минули з часу виходу в світ першого видання цієї книжки, гени в дітей анітрохи не змінилися, але ожиріння набуло характеру справжньої епідемії. У США сьогодні від ожиріння потерпає більше дітей, ніж будь-коли. Водночас у багатьох дітей з’являється форма діабету, що зазвичай властива дорослим людям з надлишковою вагою. Пухленькі немовлята найчастіше перетворюються на сухорлявих дітей і струнких дорослих. Але якщо в дитини зайва вага у шкільному віці, у 6 чи 7 років, то вона, скоріш за все, залишиться повного на все життя, наражаючись на всі небезпеки, які спричиняє ожиріння, включаючи гіпертонію, інфаркт і рак.

Серед багатьох причин ожиріння можна назвати скорочення шкільної програми фізкультури, відсутність ігрових майданчиків за місцем проживання і час, що дедалі зростає, який діти проводять перед телевізором і за комп’ютерними іграми. Багато хто думає, що ожиріння може бути наслідком захворювань щитовидної залози чи якихось гормональних розладів, але таке трапляється рідко, особливо якщо в дитини ріст не нижчий за середній. Існує кілька чинників, що підвищують імовірність розвитку ожиріння, у тому числі спадковість, темперамент, апетит і психологічні проблеми. Якщо батьки мають надлишкову вагу, то й шанси дитини на ожиріння становлять 80 відсотків. Цей факт змушує багатьох вважати, що гени відіграють головну роль у цьому процесі. Однак цілком зрозуміло, що таке ж велике значення має й спосіб життя, зокрема надмірне споживання жирів і мала рухливість.

Ще одним із найважливіших чинників є апетит. Дитина, яка любить висококалорійні продукти (картопляні чіпси, м’ясо, сир, торти, тістечка й солодкі булочки), природно, випереджатиме за вагою тих, хто харчується головним чином овочами, фруктами і злаками.

Але виникає питання: чому деякі діти так люблять висококалорійні продукти? Усі причини цього явища поки не з’ясовані, але неважко відразу ж розпізнати таких «їдців від народження». Підвищений апетит спостерігаємо в них відразу ж після народження, і він ніколи не зникає, незалежно від самопочуття, переживань і навіть якості пропонованої їм їжі. Можливо, вони досі на підсвідомості сприймають жирні і калорійні страви як нагороду, що в дитинстві було знаком вияву любові з боку батьків.

Вже у 2—3 місяці такі діти можуть мати надлишкову вагу, і залишаються вони такими принаймні до підліткового віку.

Іноді причиною надмірної повноти є те, що дитина почуває себе нещасливою і обділеною. Першокласник, у якого виникають проблеми в школі, «лікує» їх їжею. У цей період діти починають поступово віддалятися в емоційному плані від батьків. Якщо вони не змогли затоваришувати з однолітками, вони почувають себе самотніми. Солодощі й інші калорійні продукти стають для них ніби частковою компенсацією за душевні знегоди. Занепокоєння з приводу занять у школі чи з інших причин теж іноді змушує їх шукати розради в їжі.

Ожиріння в підлітковому віці. Надлишкова вага часто з’являється в дітей у період статевого дозрівання. Коли підліток починає посилено рости, апетит у нього, природно, підвищується. Певну роль тут відіграє і почуття самотності. У цей період підлітки починають усвідомлювати зміни, що відбуваються з ними, які змушують їх по-новому сприймати стосунки з однолітками.

Незалежно від того, що стало першопричиною появи зайвої ваги, підліток може опинитися в замкненому колі. Що більше він товстіє, то проблематичнішою для нього стає участь у спортивних та інших іграх. Що менш активним він стає, то більше калорій відкладається в організмі у вигляді запасів жиру. Це коло виявляється хибним і в іншому розумінні. Товста дитина, що не може нарівні з іншими брати участь в іграх, стає ізгоєм, діти починають з неї кепкувати.

Профілактика і лікування ожиріння. Ожиріння — це дуже серйозна проблема для будь-якої дитини. Часто воно взаємопов’язане з іншими фізіологічними і психологічними проблемами, тому з ним треба боротися вже з появою перших ознак. Не дивіться розчулено на свого повненького малюка, якому ще не виповнилося й року. Краще запровадьте для нього дієту. Інколи можна задовольнити його апетит, запропонувавши овочі, фрукти, злаки та боби і в такий спосіб скоротивши кількість споживання цукру, жиру і виробів із пшеничного борошна вищого гатунку. Якщо ви вирішили скористатися такою дієтою, то вам доведеться працювати в тісному контакті з дитячим лікарем, який контролюватиме і спрямовуватиме всі ваші дії. Не кожна повна дитина стає нещасливою. У багатьох дітей буває цілком природна схильність до повноти у віці від 7 до 12 років. Мало хто з них згодом доходить до ожиріння. Вони тільки стають трохи товстішими і залишаються такими протягом 2 років стрімкого статевого дозрівання, а потім худнуть. Багато дівчат, наприклад, до 15 років худнуть без особливих зусиль. У батьків, які знають, що значна повнота в шкільному віці — цілком нормальне явище, яке згодом зникає, не виникає приводів для занепокоєння.

Дієта. Що робити з надто повними дітьми? Ви, напевне, відразу скажете: «Посадити їх на дієту». Це простіше сказати, ніж зробити. Згадайте тих дорослих людей з-поміж ваших знайомих, котрі незадоволені своєю вагою, проте не можуть змусити себе дотримуватися дієти. Якщо батьки починають готувати для дитини дієтичне харчування, то або всій родині доведеться залишитися без висококалорійної їжі, або дитина потерпатиме, залишившись без страв, якими на її очах пригощається вся родина. Дитина сприймає це як несправедливість, а від цього їй ще більше хочеться солодкого. Все, чого ви домоглися в себе вдома, зійде нанівець, щойно дитина загляне в холодильника чи зайде до «Макдональдса».

Втім, перспективи дотримання дієти не такі похмурі, як я описав. Тактовні батьки багато чого зроблять, щоб непомітно убезпечити дитину від спокус. Можна не тримати вдома висококалорійних десертів, а з кухні прибрати різні торти й тістечка, замінивши їх свіжими фруктами, — їжте на здоров’я! Можна всією родиною перейти на низькокалорійні страви, приготовлені переважно з овочів, фруктів, злаків та бобів. Коли вся родина має намір перейти на вегетаріанське харчування, проблеми ваги, як і багато інших проблем зі здоров’ям, вирішуються зазвичай самі собою. Вегетаріанство — це не дієта для швидкого схуднення у звичайному розумінні слова. Це зміна всього режиму харчування родини, який дитина повинна згодом зрозуміти і сприйняти. Зниження ваги — це всього лише побічне явище більш здорового способу життя і харчування.

Треба заохочувати прагнення дитини дізнатися про різноманітні поживні страви: з чого їх роблять, як їх готують, яке їх етнічне походження. Вона має брати участь у виборі і придбанні продуктів. Супермаркети дають дитині чудову можливість одержати інформацію про різні продукти і про здорове харчування.

Дитині, яка демонструє готовність брати участь в організації більш здорового способу життя, можна порадити піти до лікаря, бажано самій. Поговоривши з фахівцем, вона відчує себе дорослою особистістю, що самостійно керує своїм життям. Будь-які поради щодо дієти дитина краще сприйме, коли вони йтимуть від сторонньої людини. Дітям не потрібні медикаменти, щоб схуднути. Лікування полягає тільки в зміні режиму харчування, у переході з висококалорійних на більш корисні низькокалорійні продукти.

Позаяк переїдання часто є симптомом самотності і душевного розладу, слід, найперше, в цій ситуації звернути увагу, наскільки щаслива дитина в родині, у школі, у дружньому колі. Якщо, незважаючи на всі спроби допомогти, її вага перевищує нормальну або дитина продовжує швидко набирати вагу, треба обов’язково порадитися з лікарем.

Самообмеження в їжі часом перетворюються на небезпечну проблему в підлітковому віці. Наприклад, гурт дівчаток із захопленням вирішує дотримуватися якоїсь безглуздої дієти, про яку вони десь почули. За декілька днів голод змусить більшість із них порушити свої обіцянки, але одна чи дві дівчинки продовжуватимуть вперто домагатися своєї мети. Буває, що дівчинка так втрачає вагу, що не може повернутися до нормального режиму харчування, навіть якщо захоче, — загальна істерія з приводу дієти призвела до глибокої огиди до їжі.

Інша дівчинка, що вступила в період статевого дозрівання, раптом заявляє: «Я занадто поправилася», хоча насправді вона така худа, що в неї світяться всі ребра. Дитина, захоплена різними дієтами, потребує допомоги дитячого психіатра або психолога.

Тому, коли мова заходить про дотримання дієти, передусім треба порадитися з лікарем. Основне завдання лікаря полягає в тому, щоб визначити, наскільки необхідна і доцільна дієта для дитини. Підліток скоріше прислухається до поради лікаря, ніж до батьків. Якщо прийнято рішення, що дієта необхідна, то умови її дотримання повинні йти від лікаря чи дієтолога, який візьме до уваги смаки дитини, традиційний раціон родини і на цій основі розробить дієту не тільки корисну й поживну, а й з урахуванням інтересів усієї родини. Нарешті, оскільки різке зниження ваги впливає на здоров’я, кожен, хто вирішив схуднути, повинен регулярно проходити огляд у лікаря, щоб переконатися, що зменшення ваги відбувається не занадто швидко (схуднення на 400 г на тиждень звичайно не має ніяких негативних наслідків).

Травень 15th, 2015 by