Тероризм і стихійні лиха. Дитина та догляд за нею.

Тероризм і стихійні лиха
Події 11 вересня 2001 року стали лиш іще одним драматичним нагадуванням про те, як небезпечно житії в нашому світі. До цього по США прокотилася хвиля перестрілок у школах і терористичний акт в Оклахома-Сіті. Повертаючись ще далі в минуле, ми не можемо не згадати страх перед ядерною війною, що все ще живе в підсвідомості багатьох людей. Кожна повінь, ураган чи землетрус руйнують ілюзію безпеки в дорослих і особливо в дітей, які найбільше страждають від цих подій.

Діти, що пережили стихійне лихо або безпосередньо, або у вигляді нескінченних телерепортажів, демонструють усі ознаки стресу. Після 11 вересня, наприклад, багато дітей дошкільного віку малювали літаки, охоплені полум’ям, чи будували будинки з кубиків і руйнували їх, кидаючи в них іграшкові літачки. Гра — це один із способів, за допомогою якого діти намагаються відновити контроль над реальністю, що лякає їх. Ознакою того, що дитина може впоратися з такими стресами, є «щасливий кінець»: літак щасливо приземляється, будинок залишається стояти, дитина закінчує гру в спокійному настрої.

Ігри дитини, що перенесла душевну травму, виглядають зовсім інакше: літаки раз у раз розбиваються, будинки падають, а дитина після гри виглядає виснаженою і нервовою. Такі повторювані нав’язливі дії в ході гри — вірна ознака, що дитині потрібна допомога досвідченого психолога чи лікаря.

Що можуть протиставити батьки. Будь-яке лихо, стихійне чи створене руками людини, підриває основу стосунків між батьками і дитиною, які будуються на тому, що дорослі є гарантом безпеки дітей. Тому дуже важливо, щоб батьки запевнили свою дитину, що дорослі люди — мама, тато, мер міста, президент — роблять усе можливе, щоб ніхто більше не постраждав. Батьки також зобов’язані захистити дітей від подальших душевних травм, які завдають їм нескінченні телевізійні репортажі з місць подій. Хоч як важко було вимкнути телевізор після подій 11 вересня чи під час репортажів з недавньої війни в Іраку, розумні батьки робили це.

Причини, що викликають у дітей тривогу, можуть стати для вас зовсім несподіваними. Тому треба завжди виходити із загального правила: спочатку уважно вислухайте дитину, а потім спробуйте відповісти на запитання, що її непокоять. Знайома обстановка і звичні дії вселяють у дітей упевненість, тому повернення до звичного повсякденного життя — сніданку, школи, казки на ніч — добре допомагає розрядити ситуацію.

Нарешті, дуже важливо звертати увагу на те, як ви самі реагуєте на стрес. Діти в усьому беруть приклад з батьків. Якщо ви чимось дуже засмучені, то й у дитини може виникнути така сама реакція. У цьому разі корисно простими словами розповісти дитині про свої почуття, щоб вона знала, що вас засмутило (інакше вона може подумати, що причиною всьому саме вона). І надзвичайно важливо в цій ситуації звернутися по допомогу до друзів, рідних, священика чи просто до сусідів. З появою симптомів стресу у вас чи в дитини треба звернутися до фахівців, які зможуть надати необхідну допомогу.