ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАВДАННЯ. ДІТИ ВІД ДВАНАДЦЯТИ ДО ВІСІМНАДЦЯТИ РОКІВ.

Фізичні зміни в період статевого дозрівання мають свої чітко визначені межі. Психологічні зміни класифікувати важче. Щоб краще зрозуміти особливості емоційного розвитку підлітка, слід познайомитися з психологічними завданнями, що стоять перед ним на шляху до дорослого життя. Для цього доцільно поділити підлітковий вік на три етапи: ранній, середній і пізній. Основні психологічні завдання змінюються від етапу до етапу, як описано нижче.

Психологічні завдання підліткового віку

• Дійти згоди зі своїм новим фізичним виглядом.

• Заново ідентифікувати себе в емоційному плані як чоловіка чи жінку.

• Розв’язати суперечності між поглядами й цінностями авторитетних особистостей та батьків.

• Визначити і виявити свої власні моральні переконання.

• Розвинути в собі почуття відповідальності.

• Продемонструвати потенціал своєї фінансової самостійності.

Центральною проблемою для підлітків стає з’ясування питання, ким вони хочуть стати, що робитимуть, за якими принципами житимуть. Це почасти усвідомлений, а почасти несвідомий процес. У спробах відшукати своє справжнє «я» підлітки приміряють до себе різні ролі: романтика, космополіта, циніка, лідера, невдахи, аскета тощо. Деякі знаходять себе досить рано і без манівців, в інших процес пошуку своєї дороги в житті супроводжується численними спробами і потребує тривалого часу.

Щоб визначитися, хто вони такі і ким хочуть стати, підлітки повинні емоційно відмежуватися від батьків. Однак вони багато в чому є творінням своїх батьків, і не тільки через те, що успадкували їхні гени, а ще й тому, що все своє життя аж дотепер наслідували їх. 1 ось дітям, подорослішавши, необхідно стати самостійними. Результат залежатиме від міри їхньої незалежності, сили бунтарського духу і суперництва, а також від зовнішнього світу, в якому вони живуть, і від тих проблем, які він ставить перед ними.

Готовність до ризику. У своєму прагненні до незалежності підліткам доводиться часом іти на ризик. Для них характерне деяке зменшення ступеня ризику, оскільки вони вважають себе невразливими. Для них до цього часу все кінчалося щасливо, і вони впевнені, шо так буде завжди. Звертатися до їхнього розуму — все одно що говорити з глухим. Підлітки живуть у реальному сьогоденні, а не в гіпотетичному майбутньому.

Не можна твердити, що в ризику є тільки негативні сторони. Підліток, який їздить міськими околицями на велосипеді чи протягом годин практикується в стрибках на скейтборді, набуває певних навичок, виробляє самоповагу й уміння об’єктивно оцінювати себе. Будучи дорослими, ми вміємо оцінювати міру ризику і зважувати всі «за» і «проти» тільки тому, що ще в підлітковому віці методом проб і помилок усвідомили, на який ризик готові піти і яку ціну ладні за нього заплатити.

Однак у ризику є і зворотний бік. Дитина, що експериментує із сигаретами тільки для того, щоб справити враження на оточуючих, легко може виробити в собі залежність від нікотину. Алкоголь — це загальновизнана частина дорослої культури, і підлітки прагнуть долучитися до неї. Вживання алкоголю — це свого роду випробування на готовність ризикнути. Скільки ти здатний випити? Чи зможеш контролювати себе після цього? Однак такий ризик може легко закінчитися трагедією, якщо підпилий підліток опиниться за кермом автомобіля. Вживання наркотиків може перерости в залежність. Наркоманами стають не тільки «важкі» підлітки, але й діти з благополучних родин.

Секс — це ще одна царина, де підлітки схильні випробувати долю. У цілому по країні кількість випадків вагітності серед неповнолітніх знижується, однак, як і раніше, в СІЛА кількість дітей, що народилися в неповнолітніх батьків, які не перебувають у шлюбі, залишається вищою, ніж у більшості інших розвинутих країн.

Завдання батьків — допомогти підліткам оцінити ступінь ризику. Просвітня робота про шкоду сигарет, алкоголю, наркотиків і безвідповідального ставлення до сексу повинна починатися ще до настання підліткового віку. Добре, звичайно, що в багатьох початкових і середніх школах ця інформація є частиною навчальної програми, й батьки повинні брати активну участь у просвіті своїх дітей.

Ви повинні чітко уявляти собі і так само чітко викладати свої принципи щодо цих проблем і вчити дитину не тільки словом, але й особистим прикладом. Треба також усіма силами оберігати її від ситуацій, де спокуса аж надто велика. Якщо ви дозволили шістнадцятирічному підлітку затриматися допізна в школі, щоб попрацювати над класною стінгазетою, це означає, що ви довіряєте йому і стимулюєте його почуття відповідальності. Якщо ж ви залишаєте чотирнадцятирічну дитину саму вдома на вихідні дні, то цим тільки ставите її в ризиковану ситуацію.