Неохайність. Дитина та догляд за нею.

Неохайність

Дайте їм можливість іноді походити брудними. Діти люблять заняття, ПІД час яких можна забруднитися, і чимало з цих занять для них корисні. Вони люблять копирсатися в землі й піску, бродити по калюжах, плюскатися з водою в раковині. Вони охоче качаються на траві і місять грязь руками. Коли їм дозволяють робити все це, у них кращає настрій і самі вони кращають, зовсім як дорослі люди, що слухають гарну музику чи закохуються.

Коли дітям постійно нагадують, щоб вони не забруднили одяг їй не влаштовували безлад удома, і коли вони візьмуть ці повчання близько до серця вони стануть боязкими і недовірливими. Якщо вони справді почнуть боятися бруду, у них виникне надмірна обережність і до всього іншого і вони ніколи не стануть тими вільними і життєлюбними людьми, якими повинні стати.

Я не хочу щоб у вас склалося враження, ніби ви повинні дозволяти дітям бабратися в болоті, скільки їм заманеться, і влаштовувати розгардіяш у домі. Але коли ви зупиняєте дитину, не намагайтесь п налякати чи викликати в неї огиду. Просто зацікавте и чимось більш корисним. Якщо на малюкові ошатний одяг, а йому неодмінно хочеться ліпити пасочки з грязюки, змусьте його спочатку переодягтись. Дитина знайшла стару щітку і хоче пофарбувати будинок. Дайте їй замість фарби відерце з водою, і нехай вона фарбує сарай чи кахельну підлогу у ванній.

Безлад у домі. Коли діти підросли і можуть влаштовувати безлад, це означає, що вони вже досить великі, щоб навчитися прибирати за собою. Спочатку їм буде потрібна допомога, а потім вони зможуть виконувати основну частину прибирання самостійно. Малюк, який розкидає свої речі, добре знає, що їх обов’язково хтось прибере — скоріш за все мама. Йому треба просто допомогти і підказати, як це зробити самому: «Спочатку знайдімо всі дерев’яні кубики і поскладаємо їх у коробку».

Якщо дитина відмовляється прибирати за собою, то доцільно забрати в неї на кілька днів ці іграшки. Сховавши від малюка частину іграшок, ви просто залишите йому менше речей, які він зможе розкидати. Заховані від дитини на тривалий час іграшки здадуться їй «новими», коли ви знову дозволите їй гратися з ними, і це тішитиме.

Дитяча кімната. З дитячою кімнатою справа стоїть трохи інакше. Якщо в дитини є своя кімната, то вона повинна сама за неї відповідати. Для батьків це означає, що вони можуть заплющити очі на невелике безладдя в ній, яке було б неприйнятне в інших приміщеннях будинку. Безлад у дитячій кімнаті не заважає нікому, крім її мешканців (коли, звичайно, при цьому не створюється загроза розмноження паразитів, пожежі та коли підлога не завалена речами так, що по ній уже неможливо ходити).

Дитина, якій постійно доводиться шукати свої улюблені штани чи пару шкарпеток, що підходять за кольором, сама навчиться не розкидати свої речі.

Надати дитині трохи волі ще не означає, що ви не повинні час від часу тактовно нагадувати їй, щоб вона навела лад у кімнаті, а іноді й допомагати їй. Коли безлад переходить припустимі межі, діти вже самі не знають, з чого почати прибирання. Проте якщо дитина створила цю проблему, то й вирішувати її доведеться самій.