КОЛИ І ЯК ПОЧИНАТИ — УВЕДЕННЯ ТВЕРДОЇ ЇЖІ

Коли вводити підгодовування? Не існує чітко встановленого віку, коли треба починати вводити тверду їжу до раціону дитини. На початку XX століття дитину починали підгодовувати, коли дитині виповнювався рік. Потім протягом багатьох років лікарі проводили експерименти, вводячи підгодовування дедалі раніше, навіть в 1—3 місяці. Сьогодні лікарі, як правило, рекомендують уперше пропонувати тверду їжу дитині десь у віці 4—6 місяців.

З двох причин слід починати підгодовувати з першої половини першого року життя. У цьому віці діти легше сприймають зміни в харчуванні, а коли дорослішають, то стають більш перебірливими. До того ж розмаїтість твердої їжі дає змогу дитячому організму отримувати нові необхідні речовини, зокрема залізо. Уведення підгодовування до 3—4 місяців не дає суттєвих переваг. Грудне молоко чи штучні молочні суміші звичайно забезпечують дитину всіма необхідними калоріями аж до шестимісячного віку. Травна система малюка, яка ще не зовсім сформувалася, майже не засвоює крохмалю, і більша частина його виводиться з організму з каловими масами.

Якщо в родині є спадкова алергія на харчові продукти, лікар може порадити вам протягом 6 місяців чи навіть довше утримуватися від певних видів підгодовування. Що старший малюк на час отримання нової для себе іжі, то меншою є ймовірність розвитку в нього алергії на неї.

Раніше важливим чинником, що впливав на прийняття рішення про зміну раціону дитини, були амбіції батьків, які не хотіли, щоб їхній малюк хоча б на день відставав од інших. Вони не давали спокою ні лікарям, ні власним дітям. Але в їжі, як і в багатьох інших життєвих питаннях, раніше не завжди означає краще. Якщо ви прислухаєтеся до потреб своєї дитини, то можете помітити ознаки, як. підкажуть вам, коли вона вже дозріла для прийняття твердої їжі. Переконайтеся, що вона вже добре тримає голівку, що її цікавить їжа яка стоїть на столі, і вона намагається схопити її руками. Подивіться на реакцію малюка, коли ви кладете йому на язик невеличкий шматочок твердої їжі.

У немовлят є рефлекс, що змушує їх висувати язик, коли в рот потрапляє щось тверде. Поки цей рефлекс ще активний, усі спроби годувати малюка твердою їжею перетворюються на муку. Якщо дитина висуває язик, щойно його торкається їжа, припиняйте спроби погодувати Перечекайте декілька днів і спробуйте зробити це ще раз.

Поспішати нікуди. Дайте малюкові час, щоб звикнути до твердої їж. і полюбити її. Лікарі зазвичай рекомендують починати з однієї чайно ложки нової їжі, поступово збільшуючи порцію до 2—3 ложок, якщо дитині сподобається новий смак. Це потрібно для того, щоб переконатися, що малюкові подобається їжа і що вона не викликає алергії. Найчастіше минає кілька днів, перш ніж дитина продемонструє ознаки того що та чи інша їжа їй до вподоби.

До чи після молока? Більшість дітей, які не звикли до твердої їжі очікують молока і під час годування вимагають спочатку саме його. Бон я сердяться, якщо їм замість молока пропонують ложку чогось твердого Тому почніть з молочної суміші чи грудного молока. Через 1—2 місяці коли дитина зрозуміє, що тверда їжа вгамовує голод не гірше за молоко спробуйте підгодовувати в середині чи на початку годування. Як правило, діти воліють спочатку з’їсти тверду їжу, а потім запити її, тобто чинять так само, як і багато дорослих.

Якою має бути ложка. Звичайна чайна ложка занадто широка для рота маленької дитини. До того ж ложки часто бувають надто глибокими, малюкові важко знімати з них їжу. Краще годувати дитину зі спеціально дитячої або з неглибокої кавової ложечки. Багато матерів годують дітей з дерев’яних лопаточок на зразок тих, які лікарі використовують для огляду горла. їх можна придбати в аптеці. Є також ложки з гумовим покриттям спеціально для дітей, у яких ріжуться зуби і які намагаються гризти ложку.

Для однорічних малюків, котрі роблять спроби їсти самостійно, вигадали ложки, що постійно зберігають горизонтальне положення — їх неможливо перевернути. Непогано зарекомендували себе більш широки і плоскі ложки з короткою ручкою.

Раніше важливим чинником, що впливав на прийняття рішення про зміну раціону дитини, були амбіції батьків, які не хотіли, щоб їхній малюк хоча б на день відставав од інших. Вони не давали спокою ні лікарям, ні власним дітям. Але в їжі, як і в багатьох інших життєвих питаннях, раніше не завжди означає краще. Якщо ви прислухаєтеся до потреб своєї дитини, то можете помітити ознаки, які підкажуть вам, коли вона вже дозріла для прийняття твердої їжі. Переконайтеся, що вона вже добре тримає голівку, що її цікавить їжа, яка стоїть на столі, і вона намагається схопити її руками. Подивіться на реакцію малюка, коли ви кладете йому на язик невеличкий шматочок твердої їжі.

У немовлят є рефлекс, що змушує їх висувати язик, коли в рот потрапляє щось тверде. Поки цей рефлекс ще активний, усі спроби годувати малюка твердою їжею перетворюються на муку. Якщо дитина висуває язик, щойно його торкається їжа, припиняйте спроби погодувати. Перечекайте декілька днів і спробуйте зробити це ще раз.

Поспішати нікуди. Дайте малюкові час, щоб звикнути до твердої їжі і полюбити її. Лікарі зазвичай рекомендують починати з однієї чайної ложки нової їжі, поступово збільшуючи порцію до 2—3 ложок, якщо дитині сподобається новий смак. Це потрібно для того, щоб переконатися, що малюкові подобається їжа і що вона не викликає алергії. Найчастіше минає кілька днів, перш ніж дитина продемонструє ознаки того, що та чи інша їжа їй до вподоби.

До чи після молока? Більшість дітей, які не звикли до твердої їжі, очікують молока і під час годування вимагають спочатку саме його. Вони сердяться, якщо їм замість молока пропонують ложку чогось твердого. Тому почніть з молочної суміші чи грудного молока. Через 1—2 місяці, коли дитина зрозуміє, що тверда їжа вгамовує голод не гірше за молоко, спробуйте підгодовувати в середині чи на початку годування. Як правило, діти воліють спочатку з’їсти тверду їжу, а потім запити її, тобто чинять так само, як і багато дорослих.

Якою має бути ложка. Звичайна чайна ложка занадто широка для рота маленької дитини. До того ж ложки часто бувають надто глибокими, і малюкові важко знімати з них їжу. Краще годувати дитину зі спеціальної дитячої або з неглибокої кавової ложечки. Багато матерів годують дітей з дерев’яних лопаточок на зразок тих, які лікарі використовують для огляду горла. їх можна придбати в аптеці. Є також ложки з гумовим покриттям спеціально для дітей, у яких ріжуться зуби і які намагаються гризти ложку.

Для однорічних малюків, котрі роблять спроби їсти самостійно, вигадали ложки, що постійно зберігають горизонтальне положення — їх неможливо перевернути. Непогано зарекомендували себе більш широкі і плоскі ложки з короткою ручкою.

Як пропонувати тверду їжу. Дитина повинна прямо сидіти в стільчику, і на ній має бути слинявчик. Годувати буде значно легше, якщо малюк голодний, втім, не можна, щоб він був надто збудженим чи втомленим.

Дитина, яка куштує вперше в житті тверду їжу, виглядає досить кумедно. Вигляд у неї здивований, а на обличчі написана огида. Малюк морщить носик і чоло. Не осуджуйте його за це. Для нього ж усе це нове — і смак, і консистенція, і сама ложка. Коли дитина смокче соску, молоко автоматично потрапляє туди, куди потрібно. Дитина ше не вміє утримувати грудку твердої їжі передньою частиною язика і переправляти її в напрямку горла. Вона просто притискає язик до піднебіння, і більша частина каші вислизає з рота і потрапляє на підборіддя. Вам доводиться знімати цю кашу з підборіддя і відправляти в рот. І знову більша її частина опиниться на підборідді. Не засмучуйтеся, трохи каші дитина все-таки проковтне. Будьте терплячі, згодом малюк набуде необхідного досвіду.

Не дуже важливо, в яке із годувань ви почнете дитину підгодовувати. Просто не робіть цього тоді, коли дитина найменше голодна. Найкраще почніть через годину після звичайного годування груддю чи з пляшечки. Малюк у цей час не спить, у нього гарний настрій, і він готовий до пригод (як і ви). Почніть з одного разу на день, доти, поки ви разом з малям не звикнете до нового способу годування. Краще обмежити приймання твердої їжі двома годуваннями на день до виповнення дитині півроку, бо в перші місяці для неї дуже важливі грудне молоко чи штучні молочні суміші.

Каші. Порядок, у якому різні види підгодовування вводяться до раціону дитини, не важливий. Звичайно завжди починають з каш. На жаль, їх смак не завжди подобається дітям. Смаки в усіх малюків різні. Непогано було б привчити дитину до найрізноманітніших каш, але в кожне годування слід пропонувати не більше одного нового виду їжі.

Найкраще розбавляти кашу якимсь знайомим для дитини напоєм, наприклад, материнським молоком чи штучною молочною сумішшю.

Якщо ви починаєте з каш, то непогано для початку розбавляти їх трохи більше, ніж зазначено в інструкції на упаковці. Для дитини їжа такої консистенції більш знайома, і її легше ковтати. Крім того, багато маленьких дітей не люблять занадто густу і в’язку їжу.

Які каші давати дитині? Багато батьків починають із сухих каш, виготовлених спеціально для немовлят. їх випускають дуже багато різних видів. Вони готові до вживання відразу після розведення рідиною, що дуже зручно. Багато з них містять залізо, якого звичайно бракує в раціоні дітей. Найкраще почати з якоїсь однієї каші і давати її дитині протягом 4—5 днів. Іноді, якщо в родині є спадкова алергія, лікар може порадити переходити до годування кашами у більш пізньому віці, ніж звичайно, і починати при цьому з рисової, вівсяної, кукурудзяної чи ячної. Манну кашу можна вволити тільки через декілька місяців, оскільки вона частіше, ніж інші крупи, викликає алергійну реакцію. Крім того, лікар може порекомендувати тимчасово утриматися від змішаних каш, поки не з’ясується, що дитина без проблем їсть кожен вид каші окремо.

Ви можете давати малюкові ті самі каші, що готуєте для інших членів родини. Однак «дорослі» каші не повинні бути основою дитячого раціону, оскільки заліза, щоб задовольнити потреби дитячого організму, шо росте, в них недостатньо.

Кати дитина відмовляється їсти кашу. Уже через кілька днів після того, як ви почнете давати кашу, вам стане зрозуміло, як ваша дитина до неї ставиться. Одні діти, очевидно, вирішують так: «Це щось незрозуміле, але це їжа, і я буду її їсти». Згодом вони звикають до каші і їдять з великим апетитом. Вони відкривають рот так само, як пташенята в гнізді.

Але є й інші діти, які вже наступного дня вирішують, що взагалі цього не їстимуть. А далі каша їм подобається ще менше, ніж раніше. Коли у вас саме така дитина, не засмучуйтеся. Якщо ви спробуєте запхнути в неї кашу силоміць, вона пручатиметься ще більше. Від усього цього ви й самі невдовзі впадете в розпач. За тиждень-два дитина взагалі недовірливо ставитиметься до будь-якої їжі, відмовлятиметься навіть від пляшечки. Пропонуйте малюкові кашу тільки один раз на день на кінчику чайної ложечки, поки він звикне до неї. Додайте в неї трохи фруктового пюре, може, це йому сподобається більше. Якщо через 2—3 дні, попри всі ваші вмовляння, малюк все одно пручатиметься, зробіть перерву на 2 тижні. Якщо і з другої спроби нічого не вийде, порадьтеся з лікарем.

Було б великою помилкою входити в суперечку з дитиною з приводу їжі. Іноді численні проблеми з травленням, шо даються взнаки в подальшому житті, починаються саме з цих конфліктів. Утім, коли це не матиме далекосяжних наслідків, ні дитині, ні вам не потрібне зайве нервування.

Якщо малюк категорично відмовляється від каш, можна почати з фруктового пюре. Фрукти дітям теж спочатку не дуже подобаються, але через день чи два майже всі їстимуть з великим задоволенням. На кінець другого тижня дитина, можливо, дійде висновку: все, що дають ложкою, дуже смачно. Після цього можна почати давати кашу.

Фрукти. Фрукти — це, як правило, другий чи третій вид твердої їжі. що вводиться до раціону дитини через кілька тижнів після того, як вона звикла до каш і, можливо, овочів. Деякі лікарі воліють уводити фрукти як перше підгодовування, бо діти їдять їх з великим апетитом. Інші ж не радять відразу привчати малюка до солодкого.

Ще до того, як дитина починає їсти тверду їжу, їй можна давати яблучний сік (спочатку розведений). Лікар допоможе вам визначитися, коли це краще зробити. (Апельсиновий сік і соки з інших цитрусових найчастіше викликають алергію, тому їх краще давати пізніше, коли дитині буде близько року.)

Звичайно дітям дають яблука, персики, груші, абрикоси і сливи. У перші 6—8 місяців усі фрукти, за винятком стиглих бананів, зазвичай дають у вареному вигляді. Можна запропонувати дитині і свіжі чи заморожені фрукти, які їдять інші члени родини, але їх треба протерти крізь сито. Можна також використовувати фрукти, консервовані у власному соку, або спеціальні протерті дитячі фруктові консерви. Уважно прочитайте інформацію на упаковці, щоб переконатися, що в баночці, крім фруктів, немає ніяких добавок. (Фрукти в сиропі можуть бути корисні, якщо в дитини тверде випорожнення.) Банани мають бути стиглими, з темними цятками на шкірці і з потемнілою м’якоттю. Ретельно розімніть банан виделкою. Якщо вам здасться, що отримана кашка занадто густа, додайте трохи штучної молочної суміші чи грудного молока.

Фрукти можна давати в будь-яке годування, навіть двічі на день, залежно від апетиту і травлення дитини. Якщо малюкові подобається смак того чи іншого фрукта, поступово збільшуйте його порцію. Більшості дітей вистачає половини баночки дитячих фруктових пюре. Другу половину можна дати дитині наступного дня. Приготовлені фрукти можна зберігати в холодильнику протягом 3 днів. Не годуйте дитину прямо з баночки, якщо ви не плануєте використовувати її повністю за одне годування. Слина, шо потрапила в баночку, може швидко зіпсувати продукт.

Звичайно вважають, що фрукти мають проносну дію, однак у більшості людей, у тому числі і дітей, жоден із перелічених вище фруктів, за винятком чорносливу, сливового соку та іноді абрикосів, не викликає такої дії. Чорнослив діє як проносне практично на всіх дітей, що робить його подвійно цінним продуктом для малюків із твердим випорожненням і схильністю до запорів. Якщо дитині потрібно проносне і вона любить фрукти, то щодня в одне з годувань їй можна давати пюре з чорносливу або сливовий сік, а в друге — який-небудь інший фрукт.

Якщо в дитини випорожнення занадто рідке, то, напевно, слід на місяць-два виключити з її раціону абрикоси й чорнослив і раз на день давати їй інші фрукти.

Десь на 6-му місяці можна починати додавати свіжі фрукти чи заміняти варені й консервовані фрукти на свіжі (за винятком бананів) — очищені від шкірки яблука, груші, авокадо. (Цілі ягоди і виноград звичайно починають давати з 2 років, оскільки існує небезпека, що дитина може ними подавитися. Але все-таки до 3 років рекомендується протирати ягоди, перш ніж давати їх дитині.)

Овочі. Протерті варені овочі звичайно додають до раціону дитини, що вже звикла до каш та фруктів. Якщо вводити спочатку овочі, а потім фрукти, то це, можливо, має певну перевагу, оскільки дитина не привчається відразу до солодкого. Зазвичай дітям спочатку дають квасолю, горошок, шпинат, моркву, буряк і солодку картоплю (батат).

Є й інші овочі, які можна давати дітям, наприклад броколі, цвітну і білоголову капусту, ріпу, гарбуз і цибулю, але коли їх зварити як звичайно, то деяким дітям не подобається їхній смак. Якщо у вашій родині люблять такі овочі, можна спробувати запропонувати їх і дитині, може, додавши трохи яблучного соку для усунення присмаку. Кукурудзу дітям спочатку давати не рекомендується через велику кількість лушпиння на зернах, яким малюки можуть подавитися.

Дитині можна давати свіжі чи заморожені овочі, варені, протерті через сито чи подрібнені в кухонному комбайні. У продажу є також консервовані овочеві пюре для дитячого харчування. Старайтеся купувати якийсь один вид овочів, а не їх суміш. Годувати дитину прямо з баночки можна тільки в тому разі, коли ви збираєтеся використовувати весь вміст за одне годування, позаяк слина, потрапивши в баночку, може зіпсувати продукт. За один раз дитина може з’їсти кілька столових ложок чи половину баночки. Решту можна зберегти в холодильнику до наступного дня. Варені овочі псуються досить швидко.

Діти, як правило, більш перебірливі щодо овочів, ніж до каш та фруктів. Напевно, ви невдовзі помітите, що є 2—3 види овочів, які дитині точно не подобаються. Не змушуйте малюка їсти їх, але спробуйте запропонувати ці ж овочі приблизно через місяць. Немає сенсу сваритися через якусь одну страву, коли у вас є такий широкий вибір.

Зміни у випорожненні і кольорі шкіри. Звичайно, коли дитина починає їсти овочі, у калі з’являються їх неперетравлені шматочки. Це нормальне явище, якщо випорожнення не рідке і в ньому немає слизу. Проте збільшуйте порцію овочів поступово, щоб травна система дитини пристосувалася до нової їжі. Якщо якісь овочі спричиняють рідке випорожнення чи появу слизу, виключіть їх на якийсь час і почніть знову давати в дуже маленьких кількостях приблизно через місяць.

Буряк може забарвити сечу і кал у червоний колір. З цього приводу не слід непокоїтися. Головне тільки не забути, що ви давали дитині буряк, інакше можете подумати, що це кров. Зелені овочі часто забарвлюють кал у зелений колір. Шпинат часом стає причиною розтріскування губ і подразнення навколо заднього проходу. Якщо таке станеться, виключіть шпинат з раціону малюка на кілька місяців, а потім спробуйте дати знову. У дітей, що їдять багато апельсинів і жовтих чи жовтогарячих овочів, таких як морква чи гарбуз, шкіра часто набуває жовтуватого або жовтогарячого відтінку. Це явище не становить небезпеки і минає, тільки-но з раціону дитини виключають ці овочі.

Продукти з підвищеним вмістом білка. Коли ваша дитина вже добре познайомилася з кашами, овочами та фруктами, їй можна запропонувати й інші види їжі, наприклад, добре проварену квасолю, сочевицю і горох. Консервовану квасолю гарненько промийте в друшляку, щоб змити надлишки натрію. Почніть з невеликої кількості вареної квасолі. Помітивши подразнення шкіри навколо заднього проходу чи неперетравлені шматочки квасолі в калі, припиніть давати цей продукт, а через декілька тижнів запропонуйте його знову. Простежте за тим, щоб квасоля була добре проварена. Непогано дати дитині соєвий сир тофу, нарізавши його маленькими кубиками. Багато дітей із задоволенням їдять його разом з яблучним соусом, а також з пюре з інших овочів та фруктів.

Більшість батьків покладаються головним чином на м’ясо, птицю, рибу, яйця і молочні продукти як на основні джерела білка. Однак багато фахівців з харчування тепер розглядають ці продукти як менш бажані. Діти, які призвичаїлися до них з ранніх літ, можуть відчути небажані наслідки в зрілому віці через жири, що містяться в них, холестерин та білки тваринного походження.

Якщо ви вирішили, що ваша дитина харчуватиметься винятково вегетаріанською їжею, то доцільно дотримуватися такої дієти з самого малечку, щоб дитя полюбило цю їжу і відчуло її переваги.

М’ясо для найменших дітей потребує особливої уваги. Птиця, яловичина, свинина та інші види м’яса часто містять бактерії, які можуть призводити до серйозних захворювань. Останнім часом зростання цих захворювань дуже непокоїть суспільство. Діти більш сприйнятливі до них, ніж дорослі. М’ясо завжди має бути ретельно проварене до такого стану, щоб у ньому зовсім не було ділянок рожевого кольору. Усі поверхні кухонних меблів і начиння, які торкалися сирого м’яса, мають бути вимиті водою з милом.

Яйця. Протягом тривалого часу яєчний жовток вважався важливим джерелом заліза. Останні дослідження, однак, показали, що залізо, яке міститься в жовтку, погано засвоюється дитячим організмом. Було також доведено, що жовток може негативно впливати на засвоєння заліза, яке надходить з інших джерел, якщо одночасно не вживати вітамін С. Крім того, жовток містить велику кількість холестерину, що може спричинити атеросклероз й інфаркт міокарда в зрілі роки, особливо якщо є спадкова схильність до цих захворювань. Уже давно відомо, що яєчний білок може провокувати в деяких дітей алергічну реакцію, особливо коли вони мають спадкову схильність до алергії.

М’ясо-рослинні пюре. Випускається безліч різних комплексних страв у баночках для дітей. Вони звичайно складаються з невеликої кількості м’яса й овочів і містять картоплю, рис чи ячну крупу. Якщо в дитини є схильність до алергії, то через використання таких змішаних страв можуть виникнути певні проблеми, поки малюк не покуштує всі компоненти цього пюре кожен зокрема. Ви повинні переконатися, що вони не мають небажаних наслідків. Якщо купувати овочі, крупу, боби та фрукти в баночках окремо, то вам буде легше складати меню для малюка з урахуванням його смаків.