Як давати дітям ліки. Дитина та догляд за нею.

Як давати дітям ліки

Як давати дітям ліки
Уміння дати дитині ліки в чомусь близьке до мистецтва. Перше правило полягає в тому, щоб давати ліки з найупевненішим виглядом, який не припускає навіть тіні сумніву, що дитина може від них відмовитися. Якщо ви підносите дитині ліки з вибачливим виразом обличчя і супроводжуєте свої дії багатослівними поясненнями, ви тим самим заздалегідь підготовлюєте дитину до того, що ліки їй не сподобаються. Говоріть краще про що-небудь інше, підносячи до рота дитини ложку з ліками. Більшість маленьких дітей охоче відкривають рот, як пташенята в гнізді. Немовлятам зручно впорскувати ліки в рот за допомогою спеціального пристрою (бувають ложечки, соски і навіть пустушки з контейнером для ліків) чи звичайного шприца (зрозуміло, без голки). Ліки повинні впорскуватися невеликими порціями в напрямку до щоки, а не до гортані.

Нерозчинні пігулки слід дуже дрібно потовкти і змішати з чимось смачним, наприклад із протертим яблуком. Ліки треба змішувати з невеликою кількістю їжі, бо дитина після першої ложки може відмовитися від їжі. Гіркі ліки треба змішувати з чайною ложкою солодкого сиропу. (Деякі харчові продукти впливають на засвоєння ліків, тому, виявляючи винахідливість, не забудьте попередньо порадитися з лікарем чи фармацевтом.)

Якщо ви даєте ліки разом із питвом, то краще вибрати який-небудь незнайомий чи незвичайний для дитини напій. Якщо ви додасте ліки до звичного яблучного соку, то викличете цим насторожене ставлення дитини до цього напою, що збережеться в неї протягом багатьох місяців.

Очні мазі і краплі найкраще застосовувати, коли дитина спить. Для зовсім маленьких дітей також застосовується такий спосіб: ви кладете малюка до себе на коліна, щоб його ноги охоплювали ваш тулуб. У такому положенні він не зможе брикатися. Голову акуратно, але впевнено затискаєте між коліньми і притримуєте її однією рукою, а другою закапуєте ліки в очі. (Ця поза також може застосовуватися для очищення носа від слизу чи закапування ліків у ніс.)

Проносні засоби без призначення лікаря найкраще не застосовувати взагалі, особливо якщо в дитини болить живіт. Деякі батьки помилково думають, що болі в животі пов’язані із запором, і при першій-ліпшій нагоді намагаються дати дитині проносне. Однак біль може бути спричинений найрізноманітнішими причинами, наприклад, апендицитом чи непрохідністю кишечника. У цьому разі проносне може тільки погіршити проблему. При болях у животі краще взагалі не користуватися ніякими сильнодіючими ліками, поки лікар не встановить причину.

Радьтеся з лікарем. Перш ніж давати будь-які ліки, бажано порадитися з лікарем, навіть якщо йдеться про препарат, який лікар уже прописував дитині раніш. Ось кілька прикладів, що підтверджують це правило. Дитина застудилася і почала кашляти. Лікар прописує їй ліки від кашлю. Місяців через два у дитини знову з’являється кашель, і батьки знову користуються старим рецептом, не проконсультувавшись із лікарем. Спочатку ліки начебто допомагають, а потім кашель посилюється, і батьки змушені знову звернутися до лікаря. Той відразу ж визначає, що в дитини не застуда, а запалення легень. Він би встановив це і тижнем раніш, якби батьки вчасно звернулися до нього.

Батьки, що вже неодноразово мали справу з лікуванням застуди, головного болю чи болю в животі, почувають себе уже фахівцями. Якоюсь мірою так і є, але вони, на відміну від лікаря, не можуть поставити правильний діагноз. Для них один різновид головного болю нічим не відрізняється від іншого. Лікар же може їх диференціювати і призначити зовсім інше лікування.

Якщо дитину раніше лікували якимось антибіотиком (наприклад, пеніциліном), то батьки нерідко намагаються знову використовувати ці ліки за подібних симптомів. Вони гадають, що коли цей засіб був ефективним, його добре сприймала дитина і їм відоме точне дозування, то його можна використовувати і надалі. Однак, по-перше, ліки в цій ситуаціі можуть не допомогти, бо, цілком можливо, потрібне інше дозування чи зовсім інший засіб. По-друге, антибіотики порушують картину перебігу хвороби, і лікар згодом може зіткнутися з великими труднощами при постановці діагнозу. І нарешті, у дітей іноді виникають серйозні побічні реакції на такі ліки — жар, висип чи анемія. Усі ці ускладнення, на щастя, бувають нечасто, але ймовірність їхньої появи підвищується, якщо ліки застосовуються без належних підстав. Саме тому їх треба використовувати тільки за призначенням лікаря. Навіть застосування без рецепта такого поширеного засобу, як парацетамол, може призвести до серйозних ускладнень.

З тієї ж причини ніколи не позичайте ліки в сусідів, друзів чи родичів.

Стійкість до антибіотиків. Надмірне використання антибіотиків може призвести до появи в організмі бактерій, що не реагують на багато розповсюджених ліків. Якщо дитина ходить у дитячий садок, де протягом кількох років може багато разів заразитися від інших дітей, то вушні інфекції в цьому разі вже не піддаються лікуванню стандартними дозами антибіотиків. Лікарям доводиться подвоювати дози, щоб убити бактерії, що викликають ці захворювання. Дуже часто лікарі не впевнені, спричинена хвороба бактеріями чи вірусами. Тоді краще почекати і поспостерігати, перш ніж відразу хапатися за антибіотики, які, можливо, не дадуть ніякої користі (віруси не реагують на антибіотики), але зате можуть стимулювати розмноження стійких бактерій.

Стійкість до антибіотиків посилюється і в тому разі, коли дитина одержує зменшені дози, яких досить, щоб убити більш слабкі бактерії, але занадто мало для більш сильних і стійких. Щоб запобігти такому небажаному розвитку подій (і не дати перетворитися своїй дитині на розсадник надстійких бактерій), суворо дотримуйтеся запропонованої дози антибіотиків і повністю витримуйте призначений термін лікування.

Липень 20th, 2015 by