Читання в голос. Дитина та догляд за нею.

Читання в голос
Мета освіти полягає не в тому, щоб просто навчити дитину читати і писати, головне — щоб вона стала грамотною людиною. Грамотна доросла людина читає, щоб довідатися нове про речі, що її цікавлять, і пише для того, щоб поділитися своїми думками. Грамотна дитина розглядає читання і письмо зі своєї точки зору як захоплююче і корисне заняття. У неї багата уява, вона всім цікавиться. Грамотність розширює кругозір дитини. Найчастіше освіта малюка починається з того, що батьки читають йому вголос. Якщо вам пощастило і вам читали вголос, коли ви були маленьким, то дуже велика ймовірність, що ви розділите цю радість зі своєю дитиною. Навіть якщо вам зовсім не читали, ви, напевно, чули, що це дуже корисне заняття.

Навіщо читати вголос? Буває, що деякі діти добре вчаться в школі, хоча батьки ніколи їм нічого не читали. Однак шанси на те, що дитина успішно опанує читання і письмо, стають набагато вищі, коли вона йде до школи, вже знаючи, що таке друковане слово і як добре вміти читати.

Коли ви сидите поруч з дитиною, тримаючи книжку в руках, відбувається безліч дивних речей. Розповідаючи малюкові про зміст картинок, ви знайомите його з новими і цікавими словами. Читаючи і заново перечитуючи яку-небудь казку, ви вчите його, яким чином слова можуть складатися в речення. Ви розвиваєте в дитини увагу і вміння слухати Ви допомагаєте їй засвоїти зв’язок між літерами, які вона бачить, і словами, які вона чує. Найголовніше для дитини тут — це спілкування з люблячим батьком чи матір’ю.

Двомовні родини. У дітей, які ростуть, чуючи одразу дві мови, є очевидна перевага. Хоч їм потрібно трохи більше часу, щоб навчитися викладати свої думки, зате потім вони швидко починають говорити обома мовами.

Наприклад, батьки, що живуть у США і погано говорять англійською повинні розмовляти зі своїми дітьми і читати їм книжки своєю рідною мовою. Для дитини корисніше чути будь-яку правильну мову, ніж погану англійську.

Дитина, що говорить удома іспанською чи російською, швидко навчиться англійської в дитячому садку, а ось та, що так і не навчилася правильно говорити жодною мовою (оскільки в неї просто не було такої можливості), зіткнеться в майбутньому з дуже великими проблемами.

Сьогодні багато дитячих книжок видаються різними мовами, причому з паралельним перекладом, уміщеним на тій же сторінці. Це чудовий навчальний посібник і для батьків, і для дітей.

Читання немовлятам. Немовлята, яким читають уголос, із задоволенням чують голос своїх батьків і радіють, що їх при цьому тримають на руках. Більшість батьків, які почали читати своїм дітям відразу після їх народження, продовжують читати їм уголос і через кілька років. Як правило, такі літи й самі згодом багато читають, хоча я не знаю достеменно, як це пов’язано з їхніми ранніми спогадами.

Якщо ви вирішили читати вголос своїй новонародженій дитині то не має значення, яку книжку ви візьмете. Візьміть те, що цікаво вам — посібник по садівництву, інструкцію з водіння яхти чи любовний роман. Ще краще, якщо ця книжка буде цікава і вашому подружжю

У цьому раз. ви зможете читати її по черзі одне одному й одночасно для дитини.

Коли дитина трохи підросте. Шестимісячного малюка дуже легко потішити новою яскравою книжкою. Він тягнеться до неї руками, гладить її 1 сопе від задоволення. Йому подобається тримати книжку в руках стукати нею по підлозі, гризти її. При цьому він видає радісні звуки Не переймайтеся з приводу того, що дитина не надто акуратно поводиться з книжкою. Поступово вона навчиться дбайливо ставитися до книг, коли зрозуміє їхню справжню цінність.

Вибирайте для дитини книжки з простими і барвистими малюнками. Найбільше їй подобаються фотографії інших дітей. Підшукайте для неї які-небудь прості ритмічні віршики. Продовжуйте читати матюкові дорослі книжки, якщо він не проти (багато дітей це справді люблять), але частіше робіть перерви, щоб поговорити з дитиною. Діти в цьому віці не розуміють слів, але їм подобається слухати мову.

Десь близько 9 місяців у дітей починають прокидатися власні бажання. Вони хочуть гак само самі розпоряджатися своїми книжками, намагаються в цьому віці самостійно їсти. Якщо читання перетворюється на протиборство, змініть тактику. Використайте для цього дві книжки: одну дитячу й одну дорослу. Читайте їх поперемінно, роблячи часті перерви. Нічого страшного, якщо дитина час від часу використовуватиме книжки як іграшку. Дозволяйте брати її в руки, перегортати сторінки, стукати нею по меблях. У процесі такої гри ви можете звернути н увагу на який-небудь малюнок і прокоментувати його.

Можна погратися з дитиною в «хованки», використовуючи знай їй малюнки в книжці. Закрийте малюнок долонею і запитайте: «Де собачка»» Читаючи вірші, робіть ритмічні рухи в такт усім тілом. Можете при цьому погойдувати дитину на руках. Якщо в книжці є малюнки із зображенням дітей, покажіть пальцем на малюнок, а потім доторкніться до відповідної частини тіла дитини.

Деякі діти ладні слухати читання досить довго (від 5 до 10 хвилин більше). Дуже активні малюки можуть приділити цьому заняттю всього хвилину чи навіть менше. Тривалість читання не важлива. Найголовніше — демонструвати радість від спілкування одне з одним і від спільного читання. Якщо дитині (чи вам) стало нудно, візьміть іншу книжку чи займіться чим-небудь ще.

Однорічна дитина. У віці від 9 до 12 місяців деякі діти починають розуміти, що в кожної речі є своя назва. Щойно це усвідомить дитина, як V неї прокидається бажання знати всі речі на ім’я. Книжка з малюнками стає тут дуже гарною підмогою. Візьміть знайому дитині книжку і запитайте, показуючи на малюнок: «Що це?» Зробивши невелику паузу, назвіть зображений предмет. Якщо дитині подобається ця гра, значить, її мозок готовий для навчання.

Маленькі діти в цьому віці дуже рухливі. Ті, хто ще не вміє ходити, люблять, коли їх під час читання колихають на колінах, погладжують і обіймають. Ті, хто вже ходить самостійно, насилу можуть усидіти на місці кілька хвилин, але їм подобається слухати читання навіть із іншого кінця кімнати. Діти часто тягають за собою книжки чи приносять їх дорослим, щоб ті почитали вголос. До того ж, якщо в дитині вже прокинулося прагнення до самостійності, вона наполягатиме, щоб їй постійно читали одну й ту саму книжку, і виявить протест, якщо ви виберете іншу.

Щоб уникнути цих суперечок, поставте дитячі книжки на невисоку полицю, щоб малюк сам міг брати їх звідти і ставити назад. На полиці має бути одночасно не більше 3-4 книжок. Занадто великий вибір спантеличить дитину, а крім того, вам доведеться частіше підбирати книжки з підлоги.

Півторарічна дитина майже увесь час проводить на ногах. При цьому вона дуже любить щось носити із собою. Часто це буває книжка. Дитина, яка вже зрозуміла, що за допомогою книжки завжди можна домогтися уваги батьків, приноситиме її вам і кластиме на коліна. Подеколи така дія супроводжується вимогою: «Читай!»

Читання у два роки. До двох років діти роблять колосальні успіхи в опануванні мовою. Книжки надають у цьому незамінну допомогу, даючи дитині можливість називати предмети на малюнках у режимі зворотного зв’язку з батьками. Дорослий показує на малюнок і запитує: «Що це.» або «Хто це?» Залежно від відповіді батьки або повторюють правильну назву і хвалять дитину, або поправляють її: «Ні, це не собачка а кінь».

Таке навчання дуже ефективне, оскільки ви можете повторювати це безліч разів. Для маленької дитини повторення — це основа навчання. Те, що один і той самий малюнок супроводжується одним і тим самим словом 1 трапляється завжди на одній і тій самій сторінці, надає їй упевненості. Малюк уже очікує, що на наступній сторінці буде черговий знайомий йому малюнок і вимовлене знайоме йому слово, — і саме так і відбувається!

Одночасно малюк освоює нові слова і намагається зрозуміти, як із них складаються речення, а з речень цілі розповіді. Результати цієї діяльності ви побачите тільки через багато місяців, але в 2,5 чи 3 роки ви можете з подивом зазначити, що дитина використовує у своїх іграх складні вислови і фрази, немов запозичені з якоїсь казки, на зразок «давним-давно» чи «жили-були». Багата і виразна мова висівається в грунт дитячої свідомості читанням дитині книжок уголос.

Поводження з книгами. Маленькі діти інколи досить безцеремонно поводяться з книгами. Багато хто жмакає сторінки і навіть рве їх. Майже кожній дитині траплялося хоча б раз у своїй «літературній кар’єрі» щось написати чи намалювати на сторінках книжки. Хоча це часом виглядає по-варварськи, але для дитини це один зі способів ближче познайомитися з книжкою, стати ніби її співавтором.

Спокійне нагадування, що до книжок треба ставитися дбайливо подіє на дитину краще, ніж сварка (у цьому разі малюк може дійти висновку, що від книжок самі лиш неприємності). Ще краще дати дитині папір і олівці, і нехай вона малює і пише, скільки душа забажає. Для неї це перший крок до опанування письма. Якщо уважно придивитися до дитячих закарлючок, то можна розрізнити в них щось подібне до літер.

Різні способи навчання. В однієї дитини краще розвинуте зорове сприйняття, і вона може по кілька хвилин розглядати малюнки в книжці. Знайдіть для неї малюнки з прихованим зображенням, і дитина з радістю буде насолоджуватися відкриттями.

Дитина що сприймає інформацію переважно на слух, із задоволенням спухає вашу мову. Особливо їй подобаються вірші, оскільки в них є рима і ритм. Найкраще, якщо у віршах буде повторюваний рефрен, позаяк для дитини він буде знайомим і передбачуваним. Малюк у цьому разі скоріше включається у процес читання. Коли він знає, що буде далі, це дає йому можливість ніби відчути себе господарем книжки.

Багато маленьких дітей найкраще засвоюють інформацію обмацуванням предмета і здійсненням певних дій. Якщо в казці йдеться про якусь дію (човен танцює на хвилях, дитина катається на гойдалці, кінь скаче галопом чи мама мішає суп у каструлі), повторюйте всі ш рухи разом з малюком. Мова, дотики, рух і гра ніби оживляють книжку і впливають на всі органи чуттів дитини.

Діти набагато швидше навчаються, якщо вони активно залучені у процес. Вони люблять, коли їм дають можливість увійти в роль персонажа книжки. Якщо ви читаєте книжку про Аладдіна чи про килим-самоліт, дістаньте чайник замість чарівної лампи і килимок чи простирадло. Ваша дитина сама зрозуміє, що з ними робити.
Читання з дітьми дошкільного віку. У дітей у цьому віці звичайно чудово розвинута уява. З їхньої точки зору, чудеса справді можуть відбутися і відбуваються. Сонце, на їхню думку, встає тому, що діти радіють. Вони ще не знають, як насправді влаштований світ, і тому охоче вірять у те до чого діти трохи старшого віку вже ставляться з недовірою (наприклад, у Діда Мороза). У якомусь розумінні вони живуть у вигаданому ними світі.
Цілком природно, що діти дошкільного віку люблять різні пригоди.

Коли дитина слухає цікаву розповідь, з її обличчя видно, що вона Цілком захоплена тим, що відбувається, в неї широко розплющені очі (а іноді и розтулений рот). Деяким дітям при цьому треба обов’язково рухатися (неприборкана енергія дошкільників — це воістину природна стихія), а проте вони ловлять кожне слово. Ви легко можете помітити, наскільки дитина зацікавлена пригодою, яку їй розповідають, з її емоційної реакції на події. Для неї всі персонажі книжки — живі. Прочитані слова відкладаються в її словниковий запас.

Як і всі ми, діти в цьому віці прагнуть зберігати контроль над подіями, що відбуваються. Один зі способів такого контролю — вибір книжки. Хоча дошкільнику вже неважко взяти потрібну книжку з полиці, краще все ж обмежити цей вибір (поставивши туди, скажімо, три книжки). Ще один спосіб контролю — це завчання книги мало не напам’ять. Нехай дитина не може повторити текст слово в слово, але вона легко доповнює пропущені слова в кінці речення чи рядка, особливо якщо воно в риму.

Якщо дитина раз у раз вибирає для читання одну й ту саму книжку, значить, у ній міститься щось дуже важливе для неї. Можливо, це якась думка, яка не дає їй спокою, чи якийсь зоровий образ, чи просто якесь слово. Коли дитина повністю розв’яже питання, що хвилює її, вона перейде до наступної книжки.

Існує безліч способів зробити читання книжки приємним і цікавим заняттям для дитини.

• Тримайте книжки скрізь у домі — у вітальні, ванній, на кухонному столі й особливо в дитячій кімнаті.

• Присвятіть час перед укладанням до сну чи після пробудження дитини вранці читанню вголос. Дитина повинна сама визначати тривалість читання. Якщо вона не хоче більше слухати, не суперечте їй. Дуже добре, коли дитина любить книги, але й дорослі теж повинні вміти обмежувати читання, як ї будь-яке інше заняття.

• Обмежте перегляд телепередач. Особисто я вважаю, що життя без телевізора цілком прийнятне для дитини дошкільного віку. Занадто швидка зміна зображень на екрані (особливо в мультфільмах) перевантажує можливості сприйняття дитини і не залишає часу для їх детального розглядання, як малюнка в книзі.

• Скористайтеся місцевою бібліотекою. Похід у бібліотеку може стати для дитини довгоочікуваною подією, навіть якщо вона повторюється щотижня.

• Не обов’язково дочитувати кожну книжку до кінця. Якщо ви відчуваєте, що дитина втратила до казки інтерес, краще зупинитися чи почати іншу. Буває так, що описані в книжці події занадто перевантажують уяву дитини. Коли вона відчуває під час читання дискомфорт чи засинає, цим вона, можливо, хоче сказати вам: «На сьогодні досить».

• Намагайтеся залучити дитину до процесу читання. Діти в цьому разі навчаються набагато швидше. Дозволяйте їм робити коментарі чи навіть переривати читання, щоб висловити якусь думку чи висловити свої почуття. Читання вголос не повинне перетворюватися на лекцію, це скоріше діалог. Доповнюйте прочитане, самі вигадуйте пригоди і спонукуйте дитину допомагати вам у цьому. Якщо ви склали історію, яка вам самим сподобалася, запишіть її. Ви можете навіть скласти книгу з власних пригод, а потім читати її вголос.

Читання вголос у будь-якому віці. Спільне читання вголос не обов’язково повинно закінчуватись, коли дитина підросте і сама навчиться читати. Якщо вам подобається це заняття, чому б не продовжити його? Воно дає вам змогу обмінюватися корисною і цікавою інформацією й одночасно зміцнювати сімейні взаємостосунки. Позитивні відчуття, накопичені в ході такого спілкування, допоможуть дитині легше давати лад розчаруванням і прикрощам, що неминучі, коли вона росте й дорослішає.

Читання вголос допомагає підтримувати в дитині інтерес до книжок. У період між 1-м і 4-м класами діти продовжують розвивати навички самостійного читання. На цьому етапі книжки, які дитина може прочитати сама, вже стають надто простими, щоб зацікавити її. Читаючи дитині вголос більш складні книги, ви допомагаєте їй зберегти інтерес до літератури доти, поки її власні навички читання не дадуть їй змогу самій читати книжки, що відповідають її інтересам.

Читання вголос особливо важливе, якщо в дитини труднощі з навчанням читанню. Деяким дітям це дається легко. Іншим же, що нітрохи не поступаються їм у розумовому розвитку, складно навчитися читати, напевно, тому, що їхньому мозку для цього потрібно більше часу. Звичайно під кінець 3-го класу такі діти доганяють своїх однолітків і в них усе налагоджується. Але до цього часу читання становить для них певну складність, і дехто з дітей може подумати, що це заняття взагалі не для них. Однак якщо батьки читають їм уголос, їхній розум залишається відкритим для того задоволення, що дає їм книжка. Не слід турбуватися: переживши цей період, ваша дитина надалі читатиме самостійно.

Читання вголос розвиває в дитини вміння слухати. Корисно час від часу переривати читання і розмовляти з нею про прочитане. При цьому ви зможете переконатися, що вона дійсно розуміє зміст почутого. Якщо дитина зрозуміла не все, допоможіть їй розібратися зі змістом, з поведінкою персонажів, зі значенням нових слів тощо. Задавайте дитині запитання, чому той чи інший герой вчинив так, а не інакше, цікавтеся, що, на її думку, відбудеться далі. Це змушує дитину думати про прочитане.

Читання вголос збагачує лексикон дитини. У книжках трапляються слова, які ми майже ніколи не вживаємо в повсякденній мові. Навіть у книжках, написаних найпростішою мовою, можна натрапити на дуже цікаві слова. Не дивуйтеся, якщо згодом ви почуєте їх у мові дитини. Багато дітей люблять експериментувати з новими для них словами. Згодом це дуже допоможе їм у ході всього навчання в школі.

Прочитані книжки — це чудовий матеріал для розвитку уяви. Діти використовують епізоди з прочитаного у своїх власних фантазіях. Якщо ви хочете, щоб у дитини була багата уява, читайте їй побільше цікавих історій і казок. Звичайно, те саме відбувається, коли діти дивляться телевізор. Вони часто включають побачені епізоди у свої ігри. Але оскільки зображення на екрані більш реалістичне, ніж опис у книжці, дитині не доводиться надто напружувати свою уяву. Тому вона частенько просто копіює те, що побачила, не даючи волі фантазії.

Книжки також сприяють формуванню характеру. На думку багатьох педагогів і психологів, книжки — це кращий спосіб донести до дитини,

У 3 роки багато дітей ще нечітко вимовляють слова, однак основний зміст сказаного ними в цілому можна зрозуміти. Діти, що відчувають проблеми з вимовою і заїкаються (дуже поширений розлад у цьому віці), нерідко нервують, коли присутні їх не розуміють. Дуже важливо, щоб вихователь виявляв до них терпіння і розуміння.

У багатьох, хоча і не в усіх дитячих садках потрібно, щоб дитина при вступі вміла користуватися туалетом. Перебування в середовищі однолітків, які ходять у туалет як дорослі, є дуже потужним стимулом для дітей, що все ще користуються підгузками. Більшість із них опановують навичку користування туалетом протягом кількох тижнів. Багатьом дітям усе ще потрібна допомога, щоб правильно підтертися, чи принаймні нагадування про те, що потрібно ретельно підтиратися і мити руки після відвідування туалету. Вихователі дитячого садка розуміють, що самостійне користування туалетом є серйозною віхою в розвитку дитини, і охоче співпрацюють з батьками в досягненні цієї мети.

Харчування — це дуже важлива частина кожного дня, проведеного в дитячому садку. У 3 роки діти зазвичай можуть упевнено користуватися ложкою, пити з чашки і дотримуватися основних правил поведінки за столом. Діти з порушеннями розвитку (наприклад, з церебральним паралічем) потребують особливої допомоги при прийманні їжі, що є частиною їхньої індивідуальної навчальної програми.

Дуже добре, якщо дитина вже опанувала такі основні навички, як одягання і роздягання, наприклад, надягання пальта чи взування черевиків. Вихователі звичайно допомагають малюкам застебнути гудзики, блискавки та інші види застібок. Нічого страшного, якщо комусь із дітей спочатку знадобиться суттєвіша допомога.

Що таке хороший дитячий садок. Гарний вихователь поєднує у своїй особі і няню, і вчителя, і спортивного тренера, і викладача мистецтва, музики й літератури. Що краще ви уявляєте собі коло обов’язків вихователя, то скоріше вам пощастить відшукати такого, який вас влаштує. Як вихователь і педагог відповідає вашому уявленню про процес навчання, ви зможете визначити ще до того, як ваша дитина переступить поріг дитячого садка, глянувши на обладнання приміщення для занять.

Кімната для занять у дитячому садку не схожа на шкільний клас. Замість дошки і рядів парт у ній повинні бути зони для різних видів діяльності — малювання, конструювання, рольових ігор, читання, а також іграшковий будинок.

У типовому дитячому садку в дітей є можливість вільно переходити від одного виду діяльності до іншого відповідно до своїх інтересів. Уміння вибрати собі заняття і присвятити йому певну дещицю часу — це важлива частина процесу навчання. Гарний вихователь постійно стежить за дітьми і знає, де перебуває в даний момент кожен з них і що він робить. Якщо дитина тиняється без діла, вихователь повинен підказати їй.

яке заняття може бути цікавим для неї. Якщо дитина зайнята одним видом діяльності занадто довго, вихователь повинен допомогти їй переключитися на щось інше.

У класі для занять щодня що-небудь змінюється. Сьогодні художній куточок підготовлений для малювання, завтра в ньому з являться матеріали для складання мозаїки, післязавтра там будуть розкладені скріплені аркуші паперу, з яких діти виготовлять свої власні книжечки. Тривалість кожного виду діяльності залежить від інтересу, який виявляють до нього діти.

На додаток до постійних зон для різних видів діяльності повинна бути виділена особлива частина класу для спеціальних проектів. Один місяць у ній може бути влаштована, приміром, продуктова крамниця, де діти можуть щось купувати, наступного місяця вона перетворюється на поштове відділення, а потім, наприклад, на пекарню, піцерію чи кафе.

Ця особлива зона повинна відбивати поняття і явища, які діти на цей час засвоюють. Якщо основною темою є навколишнє середовище, то цей куточок можна перетворити, наприклад, на зимовий сад чи прикрасити його колекцією природних матеріалів, зібраних під час прогулянок.

Плануючи і реалізуючи зміну декорацій, вихователь зобов’язаний прислухатися до своїх підопічних. Він повинен розуміти, що клас для занять належить не йому, а дітям. Обмірковуючи й обговорюючи простір, що їх оточує, а потім працюючи в ньому, діти дістають важливий урок спільного прийняття рішень і співпраці.

До завдань вихователя входить і впорядкованість прилеглої до дитячого садка території. Там обов’язково мають бути місця, де діти можуть безпечно для себе побігати, полазити, покататися на велосипеді, погратися в рухливі ігри. Вихователь зобов’язаний спостерігати за кожною дитиною, заважаючи, чим і як довго вона зайнята. Час від часу він скеровує діяльність дітей, а іноді й сам включається в ігри.

Вихователю необхідно творчо використовувати й околиці дитячого садка. Роблячи прогулянку навколо кварталу, він може показати дітям різні зразки листя на деревах, матеріалів, з яких побудовані будинки, роз’яснити їм призначення дорожніх знаків. Усі ці спостереження потім обговорюються з дітьми і використовуються в різних проектах.

Перші дні в дитячому садку. У 4 роки дитина йде до дитячого садка природно і легко, немов каченя пірнає у воду, і не потребує особливих умовлянь та підготовки. Зовсім інша річ, коли у вас чутлива трирічна дитина, що все ще дуже прив’язана до батьків. Коли мати залишає її першого дня в дитячому садку, звичайно вона не зчиняє крик відразу, але через якийсь час помічає її відсутність. Виявивши, що матері немає поблизу, вона може злякатися. Наступного дня вона, скоріш за все, захоче залишитися вдома.

Якщо дитина дуже прив’язана до батьків, краще готувати її до дитячого садка поступово. Декілька днів мати повинна залишатися поблизу неї, спостерігаючи, як вона грається, а потім забирати її додому. З кожним днем тривалість перебування дитини з матір’ю в дитячому садку повинна збільшуватись. За цей час вона встигає ближче познайомитися з вихователем і дітьми, що додасть їй певності, коли матері вже не буде поруч.

Подеколи дитина, яка вже залишається без матері в дитячому садку, протягом декількох днів не виявляє ніякого невдоволення. Потім її хтось може скривдити, і їй знову потрібна мама. У цьому разі вихователь має обговорити з матір’ю питання про доцільність її повернення до садка на 2—3 дні. Якщо мати перебуває разом з дитиною в дитячому садку, вона повинна постійно триматися на задньому плані. Сенс цього полягає в тому, щоб у дитини виникло бажання включитися в дитячий колектив і забути про свою постійну потребу в матері.

Іноді мати тривожиться з приводу дитячого садка навіть більше, ніж сама дитина. Якщо вона, йдучи, тричі прощається з нею зі стурбованим виразом на обличчі, дитина може подумати: «Вона виглядає так, немов може трапитися щось жахливе, якщо я залишуся тут сама. Мабуть, завтра я не піду сюди». Цілком природно, що мати турбується, як її малюк почуватиметься без неї перший час. Досвідчені вихователі часто можуть допомогти доброю порадою в таких ситуаціях, бо вони постійно з ними стикаються. Розмова батьків з вихователем перед тим, як віддати дитину до дитячого садка, дасть вихователю необхідні відомості про малюка і допоможе вам сформувати атмосферу взаємної довіри і співпраці.

Дитина, яка боїться розлучатися з батьками, швидко засвоює, що коли батьки й самі переживають з цього приводу, то вона може легко скористатися подібною ситуацією, щоб почати експлуатувати батьківські почуття.

Якщо дитина відмовляється ходити до дитячого садка, попри те, що вона залишається там під опікою чуйного й досвідченого вихователя, то, на мій погляд, батькам слід виявити впевненість і твердість, роз’яснивши дитині, що всі ходять до школи Щодня. Нехай краще дитина подолає свою залежність від батьків тепер, ніж пізніше. Якщо спротив дитини перевищує розумні межі, подібну ситуацію доцільно обговорити з дитячим психологом.

Поведінка вдома. У перші дні й тижні перебування в дитячому садку Діти дуже втомлюються. Велика група, нові друзі, безліч нових речей дають надто багато вражень. Якщо дитина виглядає спочатку надто втомленою, це зовсім не означає, що вона не може пристосуватися до дитячого садка. Можливо, доведеться піти на тимчасовий компроміс, поки вона звикне до нової обстановки. Обговоріть із вихователем можливість трохи скоротити час перебування дитини в садку. Найкраще, якщо вона приходитиме туди не з самого ранку. Якщо ви хочете забирати дитину після обіду, це не найкраще рішення, бо діти не люблять, коли їх відривають від ігор.

Проблема звикання в перші тижні ще більш ускладнюється в цілодобових дитячих садках, де діти спочатку дуже збуджуються і нервують, що заважає їм заснути. У цьому разі, можливо, слід залишати дитину вдома на день-два на тиждень. Деякі діти поводяться в дитячому садку добре, незважаючи на втому, але, прийшовши додому, виливають усе своє роздратування на батьків. Така поведінка вимагає від вас терпіння. Очевидно, слід обговорити ситуацію з вихователем.

Досвідчений вихователь звичайно з великим розумінням ставиться і до дітей, і до батьків. Батьки не повинні соромитися обговорювати з ним усі проблеми дитини, навіть не пов’язані з іі перебуванням у дитячому садку. Можливо, вихователю знайомі подібні ситуації і він має свою точку зору на них.

Тиск на психіку дитини. Навчання завжди має змагальний характер, і дитячі садки тут не є винятком. Деякі честолюбні батьки розглядають дитячий садок як необхідну першу сходинку до одержання диплома престижного університету. Працівники окремих дитячих садків йдуть назустріч таким батькам і переходять до більш академічного стилю навчання дітей, видозмінюючи свої навчальні плани і методику викладання. Діти там уже вивчають абетку і можуть написати прості слова. Вони можуть розв’язувати найпростіші математичні задачі.

Певний час протягом дня приділяється класній роботі (у цей час діти сидять за партами і зосереджено виконують поставлені перед ними завдання). Усі ці спроби робляться з метою підготувати дітей до наступного етапу навчання.

Які недоліки цього методу? Більшість дітей прагнуть догодити своїм учителям. Якщо їм показати літери і попросити запам’ятати, як вони називаються, вони слухняно зроблять це. До того ж багато дітей справді хочуть навчитися читати. Внаслідок тривалої і кропіткої роботи вони зможуть прочитати окремі слова. У когось, мабуть, навіть вийде написати кілька слів. Такі діти будуть на висоті в підготовчому класі школи.

Однак дослідження показують, що до кінця 2-го класу ці діти читають анітрохи не краще за всіх інших. Вони проводять чимало часу в перших класах без будь-якого сенсу. А багато хто з них дійде висновку, що читання й арифметика — страшенно нудні предмети, які ніхто з власної волі вивчати не буде.

Я кажу це не до того, що не треба вчити дітей літер і цифр. Але ці елементи навчання повинні бути частиною занять, які мають для дітей якийсь сенс. Наприклад, дітям набагато цікавіше слухати читання вголос і обговорювати прочитане, ніж зазубрювати абетку. Усе це природним шляхом пробуджує їхню увагу до літер і слів. Вони виявляють цікавість до знаків і написів, що оточують їх у реальному житті.

Вихователі дитячих садків знають, як збудити цікавість дітей до письма і лічби, що є частиною майже будь-якої діяльності. Наприклад, якщо в дитячому садку живе ручний хом’ячок, кожна дитина зможе навчитися читати його ім’я на табличці над кліткою. Нехай вихователь складе графік його годування, і тоді всі діти будуть лічити дні до того часу, коли надійде їхня черга. У такий спосіб діти вчать літери і цифри в процесі звичайних повсякденних занять.

Ще одна проблема, що виникає при такому надакадемічному підході до дитсадківських дітей, полягає в тому, що це забирає в них час, відведений для ігор. Але ж саме завдяки іграм діти вчаться, розвивають свої соціальні навички і виявляють творчість. Муштра і зубріння в цьому віці лише прищеплюють дітям думку, що вчитися треба тільки з почуття обов’язку і слухняності. Навчання, побудоване в ігровій формі, дає дітям змогу полюбити навчання.