ЧЕРЕЗ ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРОБЛЕМИ З АПЕТИТОМ — ПРОБЛЕМИ ХАРЧУВАННЯ І РОЗЛАДИ ТРАВЛЕННЯ

Чому багато дітей так погано їдять? Найчастіше через те, що багато батьків з усієї сили намагаються, щоб вони іди добре. Подібних проблем не виникає в цуценят чи у дітей в тих країнах, де матері не мають уяви про дієту і не занадто переймаються нею. Одні малюки народжуються буквально з вовчим апетитом, який анітрохи не зменшується, навіть якщо в них поганий настрій або вони хворі. В інших апетит помірніший, і на нього більшою мірою впливають стан здоров’я і настрій. Практично всі діти без винятку народжуються з апетитом, достатнім для підтримки здоров’я і відповідного вікові збільшення ваги.

Проблема полягає в тому, що діти з’являються на світ з інстинктивною впертістю в крові, яка змушує чинити супротив, коли їх до чогось примушують, і втрачати інтерес до тієї їжі, з якою у них пов’язані неприємні спогади. Є й ще одна складність: апетит у дитини змінюється буквально за хвилини. Сьогодні, наприклад, їй може сподобатися диня чи якась нова каша за сніданком, а через кілька тижнів вона з огидою відвернеться від цієї ж їжі.

Коли є бажання, ви й самі зможете побачити, що проблеми з харчуванням можуть виникнути на найрізноманітніших стадіях розвитку дитини. Одні малюки упираються в перші місяці життя, коли батьки весь час намагаються змусити їх випити більше молока, ніж їм потрібно, інші — при перших спробах годування твердою їжею, коли їм не дають можливості поступово звикнути до неї чи змушують їсти, коли в них немає настрою. Багато хто стає більш примхливим і перебірливим у півтора року, коли їм уже не треба так швидко набирати вагу, а іноді і через те, що ріжуться зуби. Якщо батьки продовжують наполягати, це ще більше відбиває апетит у дитини, причому проблема набуває хронічного характеру. Дуже часто дитина погано їсть, коли видужує після хвороби. Занепокоєні батьки починають запихати в неї їжу, а в дитини немає апетиту, і це може сприяти появі стійкої відрази до їди.

Не всі проблеми, пов’язані з харчуванням, починаються з надмірної наполегливості батьків. Дитина може погано їсти просто з ревнощів, які вона відчуває щодо новонародженого братика, чи з якогось іншого приводу. Але хоч яка б була першопричина, стурбованість батьків зазвичай тільки погострює проблему і заважає нормалізації апетиту.

Якщо вже проблема з харчуванням виникла, то потрібні час, розуміння і терпіння, щоб її усунути. Отже, батьки почали хвилюватися. Тепер їм важко заспокоїтися, поки до дитини не повернеться апетит, але основна причина, що заважає цьому, — саме їхнє занепокоєння і наполегливість. Навіть коли їм пощастить перебороти себе неймовірним зусиллям волі, то мине ще чимало тижнів, поки дитина знову почне нормально їсти. Малюкові потрібен час, щоб поступово забути неприємні асоціації, пов’язані з їжею.

Його апетит схожий на мишку, а вмовляння батьків — на кішку, яка заганяє її назад у нірку. Ви нізащо не вмовите мишку висунутися з нірки тільки з тієї причини, що кішка дивиться в інший бік. Для цього кішці доведеться надовго дати мишці спокій.

У батьків теж є почуття. Коли в дитини виникають постійні проблеми з їдою, тоді з’являються проблеми і в батьків. їх не може не турбувати те, що малюк недоотримує поживної речовини, що в нього може послабитися імунітет. Хоч би як лікар намагався переконати батьків, що діти з поганим апетитом схильні до хвороб не більше, ніж інші, їх важко змусити повірити в це (бо й справді, якщо проблеми з харчуванням довго не минають, імунітет слабшає). Батько й мати почуваються винними, їм здається, що родичі, сусіди і лікар вважають їх поганими батьками, якщо не можуть упоратися з дитиною. Скоріш за все, це не так, і близькі чудово розуміють ситуацію, бо в їхніх родинах напевне хоча б в одного з дітей теж були проблеми з апетитом.

До того ж батьки починають гніватися на цього упертюха, який ігнорує всі їхні зусилля. Це вкрай неприємне почуття, бо згодом дорослим стає соромно за себе.

Цікаво, що багато батьків, у яких діти погано їдять, самі в дитинстві мали проблеми з їдою. Вони чудово пам’ятають, що вмовляння й улещування не діють, але не можуть учинити інакше. Велике занепокоєння, відчуття провини, роздратування — усе це є відлунням почуттів, закладених ще в дитинстві.

У поганому апетиті немає небезпеки. Важливо пам’ятати, що організм дитини забезпечений дивовижним природженим механізмом, який визначає, скільки і якої їжі їй треба споживати для нормального росту і розвитку. Надзвичайно рідко трапляються такі явища, як харчове виснаження, авітаміноз чи інфекційні захворювання, викликані недостатнім харчуванням. Звичайно ж, якщо дитина погано їсть, це необхідно обговорювати з лікарем під час регулярних оглядів. Підтримка лікаря допоможе вам зняти тягар хвилювань і турбот, пов’язаних з поганим апетитом дитини, а щоденне приймання мультивітамінів додасть вам певності в тому, що дитина отримує всі необхідні їй вітаміни і мінеральні речовини.