Фізичне насильство. Дитина та догляд за нею.

Фізичне насильство
Чому ми гніваємося на дітей. Більшість батьків можуть часом так розгніватися, що в них виникає бажання вдарити дитину. Вас може розлютити навіть немовля, яке безперестанно кричить кілька годин поспіль, хоча ви зробили все можливе, щоб заспокоїти його. Ви можете відчувати злість і щодо дитини, яка розбила якусь дуже коштовну річ відразу ж після того, як ви попросили не торкатись до неї. Всередині у вас закипає цілком виправданий гнів, але зазвичай у вас вистачає витримки, щоб не виплеснути його на дитину. Після таких інцидентів ви почуваєте свою провину і каєтеся. Врахуйте, що більшість батьків переживають подібні почуття. В разі потреби матері дитини слід поговорити про це з чоловіком чи з дитячим лікарем, щоб одержати від них необхідну допомогу й підтримку.

Ремарка

Пам’ятаю, коли я ще був студентом-медиком, я схопив на руки свого шестимісячного синочка, який уже півночі несамовито репетував, і крикнув: «Стули пельку!» При цьому я ледве стримався, щоб не вдарити його. Він уже протягом кількох тижнів не спав ночами, і ми з дружиною були геть знесилені.

Джерела насильства. Останніми роками було проведено безліч наукових досліджень, що стосуються насильства щодо дітей. Насильство може бути емоційним, фізичним чи сексуальним. Насильство щодо дітей спостерігають в усіх соціальних верствах суспільства. Об’єктом насильства найчастіше стає недоношена чи хвора дитина, яка потребує особливого догляду. Дівчатка частіше зазнають сексуального насильства, ніж хлопчики, до того ж зазвичай з боку чоловіків нормальної статевої орієнтації.

Доросла людина, що завдає болю дитині, звичайно чинить так унаслідок втрати фізичного чи емоційного контролю над собою. Якщо це трапляється неодноразово, то, скоріш за все, йдеться про людину, яка сама зазнавала насильства або була позбавлена любові і ласки в дитинстві. Такі люди не відчували фізичної та емоційної підтримки з боку родини і друзів і, як правило, завжди занадто вимогливі до своєї дитини. їм можуть допомогти поради фахівців чи відповідні групи підтримки. Вони мають зрозуміти, що дитина, яка зазнає насильства, доходить думки, що за допомогою фізичної сили можна вирішити всі проблеми. Діти, яких б’ють, самі частенько стають агресивними.

Фізичне насильство і культура. У-багатьох регіонах світу фізичні покарання є невід’ємною частиною виховання дітей. Батьків, які не б’ють дітей, вважають поганими батьками. Коли такі родини переїжджають до СШЛ, дорослі часто-густо з розчаруванням довідуються, що там бити дітей протизаконно. Одна мати сказала мені якось: «Діти не поважають мене, оскільки знають, що тут я нічого не можу з ними зробити».

Батькам-іммігрантам корисно буде поміркувати над тим, що країна, де виховувалися вони самі, зовсім не схожа на місце, де ростимуть їхні діти. Тут зовсім інший клімат, їжа, житло, одяг. Очевидно, і методи виховання теж мають бути іншими. Одна річ виховувати дітей у маленькому селі, і зовсім інша — у мегаполісі. Проте батькам часом важко буває відмовитися від методів виховання, які вони вважають правильними і дієвими.