Телебачення у вихованні дитини. Дитина та догляд за нею.

Телебачення у вихованні дитини

Телебачення у вихованні дитини

Високий ступінь ризику. З усіх ЗМІ телебачення найсильніше впливає на дітей. Хлопці проводять у середньому 3 години на день за переглядом телевізійних передач і ще 3 години за іншими приладами, оснащеними монітором. За деякими оцінками, щороку вони спостерігають на екранах у середньому 10 тисяч убивств, бійок і зґвалтувань, 20 тисяч рекламних роликів і 15 тисяч еротичних сцен, з яких тільки в 175 використовуються засоби контрацепції.

Приблизно в однієї третини дітей віком від 2 до 7 років телевізори встановлені в спальні, а в дітей трохи старших цей показник удвічі вищий.

Ніхто не сперечається, що деякі телеканали, особливо державні, показують для дітей чудові навчальні програми. Вони в розважальній формі дають дітям знання, прищеплюють їм такі цінності, як доброта й увага до всіх, хто їх оточує, і звертаються до вищих дитячих інстинктів. На жаль, таких програм дуже мало. Більша частина дитячих телевізійних передач присвячена рекламі товарів та блазенським комедіям, часто-густо насиченим сценами насильства.

Ще один аспект телебачення, що викликає тривогу, полягає в тому, що воно виховує в глядачах пасивність і не сприяє розвитку творчих засад. Для того щоб дивитися телевізор, не потрібно розумової активності. Глядач просто сидить і дивиться на зображення. У цьому полягає найголовніша відмінність телевізора від книги, яка змушує нас включати уяву. Глядач же пасивно сприймає картину, що з’являється на екрані. Пасивне ж сприйняття веде до звуження діапазону уваги, внаслідок чого в дітей спостерігаються труднощі в навчанні.

Ще одним небажаним наслідком надмірного захоплення телебаченням стало ожиріння, яке в США набуло вже характеру національної епідемії. Сидячи біля телевізора, діти витрачають дуже мало калорій. Водночас з екрана їх постійно бомбардують рекламою висококалорійних страв і закусок. Дослідження показали прямий зв’язок між телебаченням і ожирінням. Що більше дитина дивиться телевізор, то вищою є ймовірність появи в неї надлишкової ваги. А от позбутися зайвої ваги, просиджуючи більшу частину дня нерухомо біля телевізора, практично неможливо. Телебачення дає нам викривлений образ реальності, в якій усі жінки неприродно стрункі, а чоловіків ніякими ударами неможливо звалити додолу. Не дивно, що, порівнюючи себе з телевізійними героями, багато підлітків вважають себе зовні непривабливими.

Діти, які надмірно захоплюються телевізором, бачать, що вживання алкоголю і куріння роблять людину «крутою» і надають їй привабливості. Герої популярних фільмів часто курять. Уживання наркотиків сприймається скоріше як вияв сміливості і молодецтва, ніж як дурне і небезпечне заняття.

Ще одним приводом для серйозного занепокоєння є насильство. Численні дослідження свідчать про те, що внаслідок споглядання сцен насильства на екрані діти стають більш агресивними щодо однолітків. Водночас зростає ймовірність самим стати жертвами насильства. Певна річ, це не означає, що кожна дитина, подивившись по телевізору бойовик, наслідуватиме побачене на екрані. Але шанси на те, що дитина виросте більш схильною до насильства, безумовно, зростають. Саме перегляд типових телевізійних фільмів призводить до того, що діти значно частіше наражаються на ризик, граючись на проїжджій частині і не користуючись ременем безпеки під час їзди автомобілем.

Ремарка

Ситуація виглядає таким чином: ми щотижня протягом 23 годин залишаємо своїх дітей на піклування електронних «доглядальниць». Ці «няні» розповідають нашим дітям, що насильство — цілком прийнятний шлях вирішення проблем; що секс особливо збуджує, коли не пов’язаний з коханням, тим більше що від цього не буває ніяких негативних наслідків; що володіння найостаннішою новинкою техніки — це мірило успіху і щастя. Між світом, що демонструється нашим дітям з екрана телевізора, і тим світом, який ми хотіли б бачити, дуже мало подібності. Чому ж батьки довіряють своїх дітей таким вихователям?

У чому причина? Багато хто помилково думає, що основу телевізійної індустрії становить реклама. Насправді продукт, який продають телевізійні компанії, — це наша увага. Що більше глядачів вони привернуть до своїх передач, то більше грошей одержать від реклами. Оскільки телебачення — це засіб привертання вашої уваги (а не освіта, виховання чи розваги), то стає зрозуміло, чому більшість програм адресована найширшим глядацьким масам і чому в них завжди є наліт сенсаційності.

Саме через те, що телебачення спеціально призначене, аби утримати увагу глядачів, не можна вигадати нічого гіршого, ніж дивитися телевізор перед сном. Воно не сприяє якнайшвидшому засинанню, а утримує нас у напрузі доти, поки очі вже не заплющаться самі. Більшість дітей, яких батьки приводили до мене у зв’язку із серйозними розладами сну, сиділи допізна біля телевізора.

Чи погрібне вам телебачення? Лише небагато хто з батьків воліють жити взагалі без телевізора. Але ті, хто прийняв таке рішення, про це зовсім не шкодують. Дітям, у яких не з явилася звичка дивитися телевізор, він не дуже потрібен. їхній день заповнений іншими справами. Батьки часто думають, що телебачення полегшує їм життя, бо допомагає чимось надовго привернути увагу дітей. Та коли врахувати весь той час, протягом якого ви сперечалися з дітьми з приводу того, скільки можна сидіти біля телевізора, які програми можна чи не можна їм дивитися, всі сутички з ними через невиконані домашні завдання чи незроблену хатню роботу, то ви, можливо, дійдете висновку, що простіше не мати телевізора взагалі.

Контролюйте дітей. Якщо ви, як і більшість людей, волієте мати вдома телевізор, то дуже важливо встановити контроль за його переглядом. Якщо телевізор стоїть у вашої дитини в спальні, заберіть його звідти. Поставте його на відкритому місці, де ви можете легко спостерігати, що і як довго дивиться ваша дитина.

Є діти, які, щойно переступлять поріг, прийшовши зі школи, опиняються коло екрана і сидять доти, поки їх силою не заганяють у ліжко. Вони не відриваються від телевізора навіть для того, щоб поїсти, зробити домашні завдання чи навіть просто привітатися з батьками. Батьки іноді заплющують на це очі, аби тільки дитина не завдавала їм зайвого клопоту.

Батькам доцільно укласти з дітьми цілком певну угоду, який час дитина має відводити на прогулянки і спілкування з друзями, на виконання домашніх завдань і на перегляд телевізійних передач. Розумна межа для більшості родин повинна становити не більше 1 —2 годин на день після виконання всіх домашніх завдань, хатньої роботи та інших обов’язків.

Що ж до найменших дітей, це нескладно виконати, оскільки ви маєте практично повний контроль. Поставте які-небудь гарні дитячі відеозаписи, і нехай малюк дивиться їх усі підряд. Він навіть не зрозуміє, що телевізор можна використовувати якось по-іншому. У разі, коли діти дивляться кабельне телебачення, вони повинні це робити тільки з вашого дозволу. Якщо телевізор використовується замість няні, то діти повинні дивитися тільки ті програми, які ви схвалили. Наприклад, ви можете чи навіть повинні дуже суворо заборонити дивитися передачі, в яких показані сцени насильства.

Маленькі діти через силу можуть розрізнити кіно і реальність. Ви можете пояснити їм, що людей не можна бити і вбивати і що ви не дозволяєте їм дивитися такі фільми. Навіть якщо дитина схитрує і потайки подивиться таку передачу, вона знатиме, що ви цього не схвалюєте. Це має хоч якось запобігти негативному впливу подібних сцен. Скоріш за все, дитина глибоко в душі буде навіть рада, що ви не дозволяєте їй дивитися такі видовища. Дуже багато дітей розповідали, що побачене по телевізору їх по-справжньому шокувало. Ви хочете, щоб таке сталося з вашими дітьми?

Для дітей трохи старших, які можуть увімкнути телевізор під час вашої відсутності, стане у пригоді спеціальний блокувальний пристрій. За законом усі нові телевізори з екраном понад 13 дюймів мають бути оснащені пристроєм, що дає змогу батькам заблокувати всі передачі для дорослих, які містять сцени насильства й еротики та відповідним чином позначені в телепрограмах.

Підлітки можуть спробувати заперечити проти ваших намагань запровадити цензуру: «Всі дивляться ці фільми, чому мені не можна?» Навіть коли таке сталося, твердо наполягайте на своєму. Звичайно, дитина може подивитися заборонену програму у своїх друзів, але вона знатиме, що ця передача не відповідає цінностям, які сповідує ваша родина, і ви не згодні з тим, щоб вона її дивилася.

Дивіться телевізор разом з дитиною. Щоб запобігти негативному впливу телебачення, дивіться телепередачі разом з дитиною і допомагайте їй стати вдумливим і критичним глядачем. Ви можете давати свої коментарі щодо того, наскільки побачене відповідає реальному життю. Коли ви бачите на екрані бійку, в якій герою завдали удару в обличчя, а він тільки знизав плечима, скажіть: «Якщо так стукнути по носі, буде дуже боляче, як ти гадаєш? Кіно зовсім не схоже на справжнє життя. Водночас це вчить дитину співчувати жертвам насильства, а не ідентифікувати себе з агресором. Дивлячись на рекламу, ви можете сказати: «Невже все це правда? Гадаю, вони просто хочуть, щоб ти купив цей товар». Ви повинні навчити дитину бачити в рекламі те, що вона собою насправді являє, і розуміти ті методи маніпулювання свідомістю, які в ній закладені. Побачивши еротичну сцену, можете прокоментувати її в такий спосіб: «Усе зовсім не так, як у справжньому житті. Звісно, все це відбувається, коли люди вже давно знають і кохають одне одного».

Ви можете використати спільний перегляд телевізійних передач, щоб навчити дитину більш реально і позитивно сприймати навколишній світ і бачити в телефільмах усього лише вимисел. Засвоївши ці уроки, дитина матиме імунітет проти спроб засобів масової інформації впливати на її психіку.

Не залишайтесь осторонь. Існує ще такий простий спосіб, як звертання з листами до телекомпанії з приводу того, що вам подобається чи не подобається в дитячих програмах. Коли телекомпанія одержує всього один лист, її керівництво припускає, що десятки тисяч глядачів дотримуються такої ж думки. Таким чином ви можете впливати на їхню роботу.

Ремарка

На мій погляд, найбільш логічне рішення — це взагалі не мати телевізора. У цьому разі діти і всі інші члени родини не покладатимуться на пасивне проведення часу, а почнуть творчо й активно розширювати коло своїх інтересів, читати книги, писати чи розмовляти одне з одним, як це робили люди протягом тисяч років.

Липень 24th, 2015 by