ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ХАРЧУВАННЯ

У своєму прагненні мати струнку фігуру жінка зазнає могутнього тиску з боку суспільства. Телебачення й жіночі журнали, зокрема, бомбардують нас зображеннями неприродно худих дівчат. Багато хто починає вважати себе відхиленням від норми, бо вони не відповідають цим стандартам. Навіть дівчатка в початкових класах школи відчувають на собі цей вплив. У віці 10—11 років 60 відсотків дівчаток думають, що вони занадто повні і їм терміново необхідна дієта. Підлітки починають розробляти для себе зовсім неймовірні теорії харчування. Якщо у вас будуть хоча б початкові знання про анорексію та булімію, ви зможете запобігти небезпеці, що загрожує вашим дітям.

Визначення і причини. До психологічних аспектів порушення нормального харчування звичайно зараховують нервову анорексію і нервову булімію. Під анорексією мають на увазі необгрунтоване дотримання дієти, пов’язане з великою втратою ваги. Булімія — це безконтрольне приймання їжі у великій кількості (обжерливість), що супроводжується блюванням, яке штучно викликають зловживанням проносними засобами або іншими екстремальними заходами, спрямованими на обмеження приросту ваги.

Анорексія та булімія трапляються у 2—9 відсотків жінок (точну цифру визначити важко, позаяк люди, що хворіють на ці розлади, часто приховують їх). Хоча це найчастіше Трапляється з дівчатами-підлітками і молодими жінками, чоловіки все ж становлять від 5 до 10 відсотків серед загальної кількості людей, що мають таку недугу.

Вчені достеменно не знають, чому в одних людей розвиваються подібні порушення, а в інших ні, хоча дані останніх досліджень дають підстави припустити, що тут певну роль відіграє природжена генетична схильність. Діти, які хворіють на анорексію, найчастіше досягають суттєвих успіхів (наприклад, одержують гарні оцінки в школі), але це тільки зовнішній успіх. їх же внутрішній світ суперечить зовнішньому. Вони майже не виявляють своїх емоцій. Дієта, що руйнує їх, стає для них свого роду засобом самовираження. Вони відчувають, що втрачають контроль над власним життям, і намагаються компенсувати це контролем над вагою.

Психологічна залежність. Існує точка зору, що за цих розладів йдеться про одну з форм психологічної залежності, але не від наркотику, а від голодування чи обжерства. Подібно до залежності від алкоголю чи наркотиків, такі розлади харчування часто починаються з добрих намірів (адже схуднення корисне для здоров’я, так само як і розслаблення від чарки спиртного спочатку теж здається корисним).

У деяких людей і невиправдане голодування, і переїдання являють собою спроби впоратися з депресією або психологічною травмою. Спочатку здається, що цей метод є ефективним, але потім з’являється залежність, і саме вона починає визначати все подальше життя людини. Як алкоголік постійно думає про те, де взяти гроші на чергову випивку, так само і людина, хвора на анорексію, весь час заклопотана тим, як позбутися «надлишкової» ваги. Якщо ж у людини булімія, то вона, крім того, потерпає від почуття провини, спричиненого постійним переїданням.

Людина, яка хворіє на такі розлади, не може з власної волі зупинити цей процес, так само як наркоман не в змозі припинити вживати наркотики. Хоч деякі жінки стверджують, буцімто позбулися цих розладів власними силами, я, проте, гадаю, що такі випадки дуже рідкісні. Тут обов’язково потрібна допомога фахівця, а може, й групи фахівців, включаючи терапевтів, психологів, дієтологів та інших медиків. Одужання майже ніколи не буває швидким і легким. Проте лікування і бажання самого пацієнта допомагають подолати ці патологічні стани.

Психологічні зміни. Нервова анорексія — це більше ніж дієта. Дівчатка і молоді жінки, які найчастіше хворіють на цей розлад, упевнені, що в них є надлишкова вага, навіть коли худина цілком очевидна, навіть коли батьки, друзі і лікарі намагаються переконати їх, що їхня вага для них дуже недостатня, і навіть коли вони самі починають відчувати слабкість і легку недугу. Перебільшений страх перед зайвою вагою визначає всі їхні думки. Повнота — це найстрашніше, що вони можуть собі уявити. Все інше для них не має значення.

З медичної точки зору, анорексія означає втрату апетиту, але багато людей, що хворіють на нервову анорексію, постійно відчувають голод. Вони ведуть безперервну боротьбу з апетитом, щоб досягти тієї примарної фігури, яку вони вважають за ідеал. Вони люблять поїсти і готують часом найвишуканіші страви, але відмовляються від них. Багато хто робить фізичні вправи і тренується часом по 2—3 рази на день. Якщо вони випадково дозволять собі щось калорійне, то тренуються з іще більшою завзятістю, щоб спалити зайві калорії. Нервова анорексія часто супроводжується іншими порушеннями психіки, наприклад клінічною депресією. Люди з такими розладами часом віддаляються від своїх друзів та близьких, котрі бачать їх згубну поведінку, але вдіяти нічого не можуть.

Фізіологічні зміни. Поряд зі змінами в поведінці і мисленні в людей з нервовою анорексією спостерігаються і фізіологічні зміни. Цей діагноз ставиться тоді, коли вага людини стає значно нижчою за норму для її віку і росту. Разом з утратою жирових запасів тіла знижується і рівень гормонів в організмі, у жінок припиняються менструації. У чоловіків з анорексією також спостерігається патологічно низький рівень гормонів. У міру подальшого зниження ваги кістки починають втрачати кальцій і руйнуватися. Відбуваються небезпечні зміни в м’язах, включаючи серце та інші органи. Приблизно одна людина з десяти, що хворіють на анорексію, передчасно помирає.

Лікування. Оскільки анорексія є комплексним захворюванням, що включає психічні, психологічні і дієтологічні аспекти, то лікування, як правило, проводить група лікарів, до якої входять психолог чи психіатр, терапевт і дієтолог.

Насамперед хворому необхідно набрати вагу. Пацієнтів з надмірним виснаженням, як правило, доводиться заради їх же власної безпеки госпіталізувати. Суттєву допомогу можуть надати різні види психотерапії. Вони допомагають людині змінити свою точку зору щодо власної ваги, а також оцінку краси й успіху. їй доводиться вчитися отримувати задоволення від інших видів діяльності (від спілкування з друзями, від мистецтва, розваг) і виявляти свої почуття більш конструктивно. Вилікувати депресію та інші супровідні психічні захворювання можна за допомогою медикаментів.

Профілактика розладів харчування. Подібні явища рідко виникають на порожньому місці. Як і багато інших проблем, вони починаються з дрібниць, а потім стрімко набирають ходу. Запобігти їм майже завжди значно легше, ніж лікувати. Викладені нижче принципи однаковою мірою можна застосувати до учнів як молодших, так і старших класів, до хлопчиків і дівчаток.

Від самого початку необхідно звертати увагу не на вагу дитини, а на здорове харчування і регулярні фізичні вправи. Перебільшена увага до ваги може спричини розвиток буліміі та анорексії. Коли батьки починають тиснути на дитину і наполягати, що їй треба схуднути, це призводить до прямо протилежного результату — переїдання й ожиріння.

Візьміть до уваги природну комплекцію дитини. Дитині з середньою статурою (не надто худій і не надто повній) скажіть, що в неї все гаразд. Якщо члени вашої родини схильні до повноти, ви не зможете досягти успіху, намагаючись переробити фігуру дитини. Замість цього сконцентруйте зусилля на активному способі життя і здоровому харчуванні.

Не дражніть свою дитину, називаючи її «товстунцем» чи «пампушкою». Ви, звичайно ж, не хочете її скривдити, але діти дуже чутливі до подібних жартів. Вони все беруть близько до серця і починають думати, що справді потребують дієти. Будучи батьками, ви теж підпадаєте під стереотипи, які насаджує наша культура, про те, що «струнка фігура — це красиво» (а ми ж хочемо, щоб наші діти були гарні і їм сприяв успіх). Проте дуже важливо стежити за своїми словами, щоб не скривдити дитину.

Це чудово, коли у вашої доньки від природи струнка фігура, але не загострюйте постійно увагу на тому, як гарно бути худенькою. Адже саме худі діти найбільше наражаються на ризик розвитку нервової анорексії, оскільки їхній організм швидше розстається з калоріями. Коли ж вони постійно чують компліменти з приводу своєї фігури, у них може виникнути велика спокуса стати ще стрункішими і привабливішими.

Розмовляйте зі своїми дітьми про те, як телебачення, кіно і друковані видання пропагують худину. Переглянувши телевізійну передачу, ви можете сказати: «Глянь-но на цю актрису. Самі кістки та шкіра. Здорові люди такими худими зазвичай не бувають».

Навіть дитячі мультфільми звеличують лише один ідеал фігури — тонку талію і великі груди в жінок, широкі плечі і знов-таки тонку талію в чоловіків. Діти вбирають цей стереотип година за годиною, дивлячись в екран телевізора. Це ще одна причина для того, щоб обмежити (чи взагалі заборонити) дітям перегляд телепередач.

Не робіть вигляд, що не помічаєте ознаки, які свідчать про те, що ваша дитина приділяє аж надто пильну увагу власній вазі. Завваживши, що дівчинка надто захоплюється фасонами одягу, що демонструють худі манекенниці, переключіть її увагу на інші інтереси, наприклад, на живопис чи музику, які не так сконцентровані на типі фігури.

Змініть тему бесіди, коли дівчинка починає розмову про різні дієти, і скажіть їй, що важливіше бути здоровою, ніж худою. Навіть для повних дітей дієта не найкраще вирішення. Краще забезпечити їм здорове харчування і простежити, щоб вони щодня знаходили час для фізичних вправ.

Будьте особливо уважні, якщо ваша дитина займається балетом чи таким видом спорту, де потрібний певний тип фігури чи вага, наприклад, гімнастикою або боротьбою (через обмеження за ваговими категоріями). Першочергове завдання тренера полягає в тому, щоб діти були здорові. Він не повинен пропонувати своїм вихованцям дієти для зниження ваги і зобов’язаний тісно співпрацювати з батьками, щоб вчасно помітити ознаки, які свідчать про те, що діти захопилися небезпечними для здоров’я дієтами.

Деякі дослідження показують, що діти, які хворіють на розлад харчування, часто намагаються бути досконалими в усьому. Вони прагнуть будь-що перевершити своїх однокласників. З такими дітьми необхідно проводити постійну роботу, щоб стримати в них прагнення досягти успіху за будь-яку ціну. Постарайтеся зацікавити дитину яким-небудь командним видом спорту, а не індивідуальним, що часто-густо надто впливає на особистість.

Якщо дитина ходить на танці чи музику, підшукайте для неї викладача, який більше уваги приділяє творчості і самовираженню, ніж досконалості техніки. Хваліть дитину за успіхи в школі, але також намагайтеся знаходити в ній інші позитивні якості, наприклад, уміння дружити з однокласниками. Вона повинна зрозуміти, що високі оцінки — це не найголовніше в житті.

Стежте за своєю власною поведінкою. Якщо ви постійно сидите на якійсь дієті, то цим ви показуєте дитині, що з вагою неодмінно треба боротися. Коли ж вам справді треба схуднути, найкраще подати це для дитини як частину загального плану з організації більш здорового способу життя, а не звичайне бажання виглядати більш привабливо. Як ідея має виступати зміцнення здоров’я, що більш ефективно вплине на дитину.

Травень 21st, 2015 by