Перші кроки. Дитина та догляд за нею.

Перші кроки

Перші кроки
Коли ви потребуєте допомоги, то не завжди легко відразу зорієнтуватися, куди звертатися. Найкраще, мабуть, починати з дитячого лікаря за умови, що ви довіряєте його думці.

У багатьох містах існують клініки з консультативною службою для дітей та їхніх батьків. їх адреси ви зможете відшукати в телефонній книзі. Дуже часто добру пораду можуть дати священнослужителі, підказавши координати когось із фахівців. Ви можете також зателефонувати до найближчої лікарні і попросити зв’язати вас з потрібним відділенням.

Фахівців слід вибирати залежно від того, що конкретно вам потрібно. Зорієнтуватися вам допоможуть наведені нижче короткі характеристики різних фахівців.

Пошуки фахівця. Якщо проблема дитини має переважно медичний характер, найкраще встановити контакт із дитячим психіатром чи з педіатром, що спеціалізується на питаннях поведінки і розвитку. Однак у більшості випадків звання і посади не мають такого значення, як особистість, що стоїть за ними. Попросіть друзів і родичів порекомендувати вам гарного фахівця. Поговоріть з ним, перш ніж вести до нього дитину. Дуже важливо, щоб і ви, і дитина ночували себе комфортно під час спілкування з цією людиною.

Соціальні служби. У більшості великих міст є організації, що допомагають сім’ї. Там працюють досвідчені фахівці, які можуть прилучитися до вирішення найрізноманітніших питань: виховання дітей, розподілу обов’язків у родині, складання бюджету, хронічних захворювань, ведення домашнього господарства, пошуків роботи і медичного обслуговування. У цих організаціях звичайно працюють консультанти — психіатри чи психологи, — які займаються складними випадками.

Багато батьків традиційно думають, що соціальні служби займаються благодійністю і надають допомогу тільки бідним родинам. Насправді ж сучасні служби допомоги сім’ї однаково готові допомогти у вирішенні як незначних, так і серйозних проблем, причому як родинам, здатним заплатити за послугу, так і тим, хто не має такої можливості.

Фахівці з проблем розвитку і поведінки. Це, як правило, лікарі, що мають підготовку педіатра і спеціалізувалися додатково з проблем розвитку і поведінки дітей. Одні допомагають винятково у питаннях розвитку, таких як ЗПР чи аутизм, інші є фахівцями з поведінкових особливостей, наприклад, нічного енурезу чи СДУГ. Можливо, вам це здасться занадто складним, тому поцікавтеся в самого лікаря його спеціалізацією і рівнем підготовки.

Більшість фахівців, що займаються питаннями дитячого розвитку і поведінки, добре знають загальні поведінкові та емоційні проблеми дітей. Як і психіатри, вони пройшли спеціальну підготовку в лікуванні подібних розладів. Звичайно, з більш серйозними проблемами, наприклад шизофренією, краще звертатися безпосередньо до психіатра.

Психіатри. Це лікарі, які спеціалізуються на психічних та емоційних розладах. До них слід звертатися з тяжкими захворюваннями, наприклад з шизофренією. Дитячі й підліткові психіатри, крім того, мають додаткову підготовку в лікуванні психічних розладів дітей і підлітків. Психіатри часто працюють у тісному контакті з іншими фахівцями, цікавлячись суто медичними аспектами лікування, тоді як психологи і соціальні працівники беруть на себе консультаційні та психотерапевтичні завдання.

Психологи. Психологи, які працюють з дітьми, мають спеціальну підготовку в таких галузях, як тестування розумових та інших здібностей, а також виявлення і лікування навчальних, поведінкових та емоційних проблем. Щоб стати дипломованим психологом, необхідно закінчити відповідний навчальний заклад і пройти клінічну інтернатуру (робота з пацієнтами під наглядом досвідчених лікарів).

Працівники соціальних служб. Ці фахівці закінчили як мінімум середній спеціальний навчальний заклад, а потім пройшли клінічну практику. Щоб стати працівником соціальної служби, кандидат на цю посаду повинен мати досвід лікування чи консультування пацієнтів під керівництвом досвідченого лікаря і здати державний іспит на одержання відповідної кваліфікації. Соціальний працівник може дати оцінку стану здоров’я і розвитку дитини, обстановки в родині й школі і коригувати поведінку дитини.

Психоаналітики. Це психіатри, психологи чи фахівці з інших суміжних галузей, що лікують емоційні розлади пацієнта, установлюючи з ним довірливі стосунки і досліджуючи його внутрішні підсвідомі конфлікти та психологічні механізми захисту. Багато психоаналітиків застосовують у своїй роботі й інші методи лікування. Дитячі психоаналітики (як і психологи) часто використовують елементи гри і творчості в бесідах зі своїми маленькими пацієнтами і нерідко паралельно працюють і з батьками. Дипломовані психоаналітики мають солідну освіту і багаторічну практику під керівництвом досвідчених лікарів.

Сімейні психотерапевти. У своїй роботі сімейний лікар застосовує комплексний підхід до проблеми. Відхилення в поведінці дитини можуть стати причиною сімейних чвар, так само як і поведінка дитини може викликати серйозні проблеми для всієї родини. Нерідко найкращий спосіб виправити поведінку дитини — це вивчити обстановку в родині.

Сімейними лікарями можуть бути психологи, психіатри, соціальні працівники, інші фахівці, що здобули відповідну підготовку.

Липень 20th, 2015 by