Заїкання. Дитина та догляд за нею.

Заїкання

Заїкання
Що є причиною заїкання. Майже всі діти проходять через стадію, коли мова завдає їм певних труднощів і деякі слова ніяк не хочуть вимовлятися. Дитина може намагатися повторити важке слово ще і ще раз чи затинається, а потім пробує здолати його знаскоку, скоромовкою. Це нормальний етап мовного розвитку. Приблизно кожна двадцята дитина відчуває труднощі, повторюючи окремі слова чи склади, розтягуючи одні і проковтуючи інші. У деяких дітей напруження при цьому помітне навіть на обличчі. На щастя, така легка чи середня форма заїкання звичайно минає сама по собі. Лише одна дитина зі ста стає хронічною заїкою.

Ми не знаємо, чим насправді пояснюється заїкання. Схоже, деякі діти вже народжуються схильними до цього розладу. Як і багато інших мовних проблем, заїкання більше властиве хлопчикам, ніж дівчаткам. Воно часто буває відразу в кількох членів родини, підтверджуючи, що спадковість відіграє тут певну роль. Дослідження головного мозку показали, що в дорослих людей, які хворіють на заїкання, певні ділянки мозку мають відмінності в розмірах.

Існує поширена точка зору, що заїкання — це ознака стресу. У цьому є певний сенс. Заїкання найбільш сильно виявляється у дітей в той час, коли вони хвилюються. Однак багато дітей бувають під впливом сильного стресу, але при цьому ніколи не заїкаються, отож стрес не може бути єдиною причиною цього явища.

Вуздечка язика (складка слизової оболонки, що проходить по середній лінії порожнини рота і з’єднує дно з нижньою поверхнею язика) іноді буває така коротка, що утруднює рухи язика. Однак заїкання це не стосується.

Чому заїкання так часто притаманне дітям віком від 2 до 3 років? Щодо цього існує два можливих пояснення. Це той вік, коли мова становить для дитини особливі труднощі. Коли вона була молодшою, то користувалася короткими реченнями, над якими не доводилося особливо роздумувати: «Ось машина», «Хочу гуляти». Коли їй виповнюється 2 роки, вона вже намагається будувати довгі фрази, щоб висловити нові думки. їй доводиться іноді по 3—4 рази починати одне й те саме речення, а діставшись середини, вона виявляє, що їй бракує слів. Батьки, стомлені її нескінченною балаканиною, не звертають на це майже ніякої уваги. Вони неуважно вимовляють «угу» і продовжують робити свої справи. Дитина ще дужче засмучується, відчуваючи свою нездатність привернути увагу слухачів. Певний вплив на мову також може робити властива цьому вікові впертість.

Ремарка

Один маленький хлопчик почав заїкатися, коли додому з пологового будинку привезли його новонароджену сестричку. Він не виявляв своїх ревнощів явно. Він ніколи не намагався ударити чи ущипнути її. Він просто почував себе не у своїй тарілці. Дівчинка віком 2,5 року почала заїкатися після від’їзду родича, який довгий час жив у цій родині і якого вона дуже любила. Через 2 тижні після цієї події заїкання нібито минуло. Та коли родина переїхала до нового будинку, дівчинка дуже сумувала за старою квартирою і знову почала заїкатися. Через 2 місяці батька призвали до армії. Вся родина переживала, а в дівчинки знов почалося заїкання. Усі батьки зазначають, що діти заїкаються значно більше, коли нервують. Особисто я дотримуюсь думки, що найбільше схильні до заїкання діти, яким протягом дня доводиться слухати безліч різних розповідей та історій і яких змушують брати участь у розмові чи переказувати почуте. Заїкання також може початися, коли батьки раптом вирішують посилити дисциплінарні заходи впливу на дитину.

Як боротися із заїканням. Коли дитина звертається до вас, приділяйте їй щонайбільшу увагу, щоб вона не нервувала. Прохання говорити повільніше чи повторити сказане змушує дитину ще сильніше хвилюватись і тільки збільшує заїкання. Замість цього повторіть самі те, що сказала дитина, до того ж звертайте увагу на зміст сказаного, а не на те, як це було сказано. Намагайтеся говорити спокійно, без напруження і попросіть усіх членів родини дотримуватися цього правила. (Сповільнювати мову не треба, краще говорити в природному темпі.) Заїкання в дітей посилюється, коли вони бачать, що на висловлення своїх думок їм дається лише кілька секунд. Візьміть у родині за правило, щоб кожний говорив по черзі, не перебиваючи одне одного і даючи всім можливість висловитися.

Дитині допоможе все, що ви зробите, щоб знизити рівень стресу. Чи є в неї можливість часто гратися з дітьми, з якими вона добре ладить? Чи досить у неї іграшок удома та ігрових споруд у дворі? Коли ви спілкуєтеся з дитиною, дайте їй можливість виявляти ініціативу в розмові. Ігри з нею повинні полягати в тому, що ви робите якісь дії з предметами, а не говорите про них.

Дотримання режиму дня, відсутність поспіху і метушні також допомагають позбутися заїкання. Якщо вам довелося розстатися з дитиною на кілька днів, постарайтеся, щоб протягом найближчих місяців ця подія не повторилася. Відучіться від звички постійно говорити з дитиною і змушувати її відповідати вам.

Коли слід звертатися по допомогу. Дуже багато дітей відчувають ті чи інші мовні труднощі, і здебільшого заїкання в них минає само по собі. Тож важко визначити, в яку хвилину слід звертатися по професійну допомогу. Загальне правило, мабуть, зводиться до того, що спеціальна допомога потрібна при сильному заїканні та при будь-якому заїканні, що триває понад 4—6 місяців.

Як відрізнити легку форму заїкання від сильної? При легкому заїканні дитина не відчуває від цього особливої ніяковості і надмірної зосередженості. Її м’язи обличчя не напружені і тон голосу нормальний. Вона заїкається тільки при сильному хвилюванні і нормально говорить у спокійному стані.

При сильному заїканні дитина дуже зосереджена на процесі вимови і намагається говорити якомога менше. Лицьові м’язи сильно напружені, а тембр голосу підвищується (це теж ознака нервового напруження). Вона заїкається практично завжди, навіть у спокійному стані. Якщо в дитини сильне заїкання, то і ви відчуваєте нервове напруження, розмовляючи з нею.

При заїканні, як і в будь-якій іншій сфері виховання дітей, слід більше прислухатися до свого серця (чи розуму). Якщо мовні утруднення дитини непокоять вас, значить, настав час звертатися по допомогу.

Що раніше дитина із сильним заїканням звернеться до досвідченого логопеда, то краще. Існують спеціальні методики, що дають змогу навчити дитину говорити швидше. Навіть якщо логопед не зможе усунути заїкання, то він хоча б не дасть цьому розладу розвинутися ще сильніше. Сильне заїкання може виявитися серйозною душевною травмою для дитини, яка даватиметься взнаки протягом усього її життя. Хороший лікар допоможе дитині та її родині впоратися з цією проблемою і навчить, як краще вирішити її.

Липень 20th, 2015 by