БАТЬКИ В РОЛІ ДРУЗІВ – ЩО ПОТРІБНО ДІТЯМ ДЛЯ НОРМАЛЬНОГО ЕМОЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Дітям потрібні зичливі батьки, які їх розуміють. Хлопчики і дівчатка мають потребу в тому, щоб частіше бувати разом з батьками, щоб батьки були їм раді, щоб вони робили якусь спільну роботу. На жаль, коли батьки приходять з роботи, їм найчастіше хочеться відпочити після напруженого трудового дня. Якщо вони розуміють, наскільки важливе для дитини спілкування з ними, вони, звичайно, намагатимуться зробити певне зусилля, щоб принаймні привітатися з нею, відповісти на її запитання, виявити цікавість до того, чим дитина хоче з ними поділитися. Певна річ, це не означає, що свідомі батько чи мати повинні примушувати себе і робити це через силу. Краще привітно поговорити з малюком 15 хвилин і потім сказати: «А тепер я піду почитаю газету», ніж протягом години роздратовано гратися з ним.

Хлопчику потрібний зичливий батько. Батько, що піклується про виховання ідеального сина, часом намагається проводити з ним увесь вільний час. Наприклад, якщо він хоче, щоб син виріс спортивною людиною, дитина змалечку має гратися з м’ячем. Малюкові, звісно, не завжди під силу кинути чи піймати м’яч правильно. Якщо батько постійно критикує хлопчика, навіть дружнім тоном, той почуває себе незатишно. Гра перестає тішити його. Крім того, дитина починає вважати себе ні на що не здатною в очах батька і у своїх власних. Хлопчик відчуватиме цікавість до спорту, якщо він від самого початку впевнений у собі. Батькове схвалення означає для нього більше, ніж підказки і коментарі. Таким чином, гра корисна для малюка тільки в тому разі, якщо ініціатором є він сам і якщо вона даватиме йому втіху.

Хлопчик це зможе вирости чоловіком тільки тому, що народився в чоловічій подобі. Щоб відчувати і робити як чоловік, він повинен наслідувати інших представників своєї статі і старших хлопців з-поміж своїх друзів. Він не може наслідувати іншу людину, коли не відчуває, що та ставиться до нього із симпатією і схваленням. Якщо батько завжди роздратований і йому бракує терпіння, то хлопчик, скоріш за все, почуватиметься незатишно не тільки в йото товаристві, а й у товаристві інших чоловіків.

Тому якщо батько хоче допомогти своєму синові бути впевненим у ролі чоловіка, він не повинен щоразу дорікати малюку з приводу того, що той плаче, не повинен з презирством ставитися до його ігор з дівчатками і примушувати його до занять спортом. Він має радіти товариству свого сина, постійно підкреслювати, що вони рідні, ділитися з ним секретами і час від часу брати його із собою на прогулянки.

Дівчинці теж потрібний зичливий батько. У житті дівчинки зичливий батько відіграє трохи іншу, але теж дуже важливу роль. Вона наслідує його тільки певною мірою, але його схвалення додає їй впевненості в собі як дівчинці і як майбутній жінці. Щоб не відчувати своєї неповноцінності порівняно з хлопчиками, вона повинна бути впевнена, що батько завжди радий погратися з нею, взяти її на рибалку чи в похід, хоча вона і не обов’язково відгукнеться на подібне запрошення. Вона стає більш упевненою, коли усвідомлює, що батько цікавиться її справами, успіхами, зважає на її думку.

Оцінюючи якості свого батька і захоплюючись ними, дівчинка готується до дорослого життя, в якому половину людей, які її оточуватимуть, становитимуть чоловіки. Від того, які стосунки з батьками узвичаїлися в неї в дитинстві, і від характеру взаємин між батьком і матір’ю багато в чому залежатиме те, як вона знайомитиметься з хлопчиками і чоловіками, кого вона покохає і вибере собі за чоловіка і як складеться її сімейне життя.

Мати в ролі друга. Для хлопчиків і дівчаток набагато важливішими є дружні стосунки з матір’ю, ніж просто час, проведений разом протягом дня. Для цього їм періодично потрібне якесь незвичайне спільне заняття (до речі, так само, як і з батьком). Це може бути похід у музей, у кіно чи на спортивні змагання, прогулянки, спортивні ігри, спільні поїздки на велосипеді. Головне, щоб для матері це було не обтяжливим обов’язком, а такою ж втіхою, як і для дітей.

Батьки-одинаки. На дітей однаково позитивно впливають їхні стосунки і з матір’ю, і з батьком. Але як бути, коли в них тільки хтось один із батьків (як нерідко буває в житті) або ж батьки однієї статі? Чи постраждає від цього психологічний настрій дитини?

На це запитання можна впевнено відповісти «ні». Ніхто не сумнівається, що дитині потрібні і чоловіча, і жіноча рольові моделі поведінки, проте їм не обов’язково всім разом жити під одним дахом. Дітям над усе потрібна турбота і любов, постійна присутність у їхньому житті людини, яка надає їм емоційну підтримку й учить їх життю. Дитина, яка росте в неповній родині, де тільки або мати, або батько виконує ці обов’язки, почуватиметься значно краще, ніж та, чиї мати й батько не звертають уваги на її потреби, оскільки самі нещасливі. Багато дітей з неповних родин знаходять відсутні рольові моделі поза домом. Це можуть бути, наприклад, дядько чи тітка або близький друг родини.

Ми знаємо, що в дітей дуже рухлива і стійка психіка. Дайте їм те, що потрібно, і вони будуть щасливі. А головне, що необхідно дитині, — це турбота. Відчуваючи цю турботу, дитині буде затишно в родині будь-якого типу.

Травень 21st, 2015 by