ЗАПОР У ДИТИНИ

ЗАПОР У ДИТИНИ

 

Під запором розуміють сухий і твердий кал, який через силу проходить по кишечнику. Кількість випорожнень протягом дня не є показником наявності запору в дитини (і дорослої людини).

 

У грудних дітей бувають періоди запору, пов’язані зі зміною режиму харчування. Якщо давати їм додатково по 100—120 мл води чи сливового соку на день, то проблема, як правило, усувається. Така кількість рідини (не молока) не зашкодить дитині. Якщо при тяжкому запорі це не допомагає, проконсультуйтеся з лікарем, оскільки це може бути ознакою більш серйозного захворювання. (Деякі батьки покладають відповідальність за запори на залізо, що міститься в дитячих поживних сумішах.

У будь-якому віці запор може супроводжувати інші захворювання. Хвороба може позначитися на травній системі, сповільнюючи проходження калових мас по кишечнику, знижуючи апетит і викликаючи нудоту. При підвищеній температурі організм утрачає більше рідини через шкіру і з видихуваним повітрям, тому кишечник може всмоктувати відсутню воду з калу, за рахунок чого він стає твердим і сухим.

 

Хронічний запор для дітей не є характерним, надто коли їх харчування різноманітне і містить хліб з борошна грубого помелу, овочі та фрукти. У раціоні, що складається в основному з м’яса й очищених крупів чи злаків, як правило, недостатньо клітковини, яка забезпечує регулярне і м’яке випорожнення. Проблема вирішується дуже просто: треба замінити білий пшеничний хліб на хліб з борошна грубого помелу з висівками, а булочки і тістечка після обіду на свіжий апельсин чи персик. Нормальній роботі кишечника сприяють чорнослив, сливи, персики, груші й абрикоси. Непогано також додавати висівки чи мюслі в кондитерські вироби, яблучний сік чи посипати ними бутерброд з арахісовим маслом. їжа з висівками потребує більше питва — додатково 2—З склянки води в день чи фруктового соку.

 

У деяких дітей молоко і молочні продукти сповільнюють перистальтику кишечника, що може призвести до запору. У цьому разі потрібно скоротити споживання молочних продуктів чи навіть повністю відмовитися від них. Якщо ви зважитеся скористатися цією порадою, то не забудьте подбати про інші джерела кальцію та вітаміну О. Дуже важливо також, щоб дитина більше рухалася.

 

Не слід загострювати увагу на випорожненні дитини. У 2 3 роки діти сприймають цю проблему як свою заслугу, за яку відповідають самостійно. Пізніше вони починають соромитися своїх природних відправлень. Дуже важко, не порушивши спокою дитини, втручатися в цей процес, щоб допомогти їй змінити свій раціон харчування і поведінку.

 

Якщо прості засоби не дають бажаного результату, порадьтеся з лікарем. Для лікування запору існує безліч препаратів, які відпускають без рецепта, але я рекомендував би приймати їх тільки за погодженням з лікарем. Навіть такий, здавалося б, невинний засіб, як мінеральне масло, може завадити засвоєнню вітамінів чи викликати в дитини пневмонію, якщо воно випадково потрапить їй у легені (з цієї причини його не рекомендують давати дітям до 3 років). У дітей, що приймають проносні засоби, може розвинутися звикання до них. Поради досвідченого лікаря допоможуть вам уникнути цих проблем.

 

Психогенний запор. Існує два види запорів, що мають психологічні причини. Вони починаються найчастіше між роком і двома. Якщо дитина в цьому віці кілька разів відчуває біль під час дефекації, то від страху перед болем вона може згодом затримувати випорожнення тижнями і навіть місяцями. При затримці випорожнення на 1 2 дні воно стає твердим і знову викликає біль. Часом батьки аж надто ретельно привчають малюка до горщика, а він, відстоюючи свою незалежність, мимоволі затримує випорожнення, що теж веде до запору.

Якщо в одно-дворічної дитини випорожнення є болісним і твердим, необхідно негайно вживати заходів, щоб не утворилося замкнуте коло утримання випорожнення і наступного повторного запору. Лікар може порадити вам кілька препаратів для розм’якшення випорожнення. Лікування триває не менше місяця, і це дає змогу дитині відчути впевненість, що біль уже не повернеться.

Posted in Діти Tagged with: ЗАПОР У ДИТИНИ