РОЗЛАДИ В СЕЧОСТАТЕВІЙ СФЕРІ ДИТИНИ
Липень 24th, 2015 by Admin

РОЗЛАДИ В СЕЧОСТАТЕВІЙ СФЕРІ ДИТИНИ

Часте сечовипускання. У цього розладу може бути кілька причин. Якщо воно почалося в дитини, в якої раніше все було нормально, це може бути ознакою якогось захворювання, наприклад, інфекції сечової системи чи діабету. Лікар у цьому разі повинен оглянути дитину і зробити аналіз сечі.

 

У деяких цілком здорових дітей обсяг сечового міхура менший, ніж в інших. Просто це особливість їхнього організму. Але на більшості дітей (та й дорослих теж), яким властиве часте сечовипускання, позначається їх хвилювання або напруження. У першому випадку йдеться про хронічну тенденцію, а в другому потреба в частому сечовипусканні зумовлена тимчасовими причинами. Навіть здоровий спортсмен може перед змаганнями ходити в туалет кожні 15 хвилин.

 

Завдання батьків — з’ясувати, що саме непокоїть дитину. В одному випадку причина полягає у ставленні до неї в родині, у другому — у взаєминах з однолітками, у третьому — у проблемах з навчанням. Найчастіше йдеться про поєднання кількох чинників.

 

У найтиповішому випадку сором’язлива дитина боїться вчителя, який здається їй надто суворим. Дитина нервує, і від цього її сечовий міхур напружується і не може утримати велику кількість сечі. Вона боїться попроситися вийти з класу. Якщо вчитель насварить її з цього приводу, то ситуація тільки погіршиться. У такому разі доцільно взяти записку в лікаря, в якій не тільки міститься прохання дозволяти дитині виходити з класу під час уроку, а й пояснюються причини, чому її сечовий міхур функціонує подібним чином. Якщо вчитель охоче йде назустріч, а батьки мають почуття такту, то не завадить і особиста розмова.

 

Болісне сечовипускання. Найбільш поширеною причиною болю при сечовипусканні в дівчаток є запалення навколо сечовивідного отвору. Найчастіше його викликає забруднення при підтиранні після дефекації або подразнення під час купання у ванні з піною. У дівчинки постійно виникають позиви до сечовипускання, але на ділі вона може видавити із себе не більше двох крапель. Дитину повинен оглянути лікар і зробити аналіз сечі, щоб переконатися, що не йдеться про інфекцію сечового міхура. Для лікування дівчинці треба кілька разів на день приймати теплу ванну, додаючи у воду півсклянки питної соди, а після купання ретельно промокнути рушником ділянку навколо сечовивідного отвору. Не дозволяйте дівчаткам приймати ванну з піною, не використовуйте кондиціонери для зм’якшення білизни й ароматизований туалетний папір. Дівчатка повинні носити не синтетичні, а бавовняні трусики.

 

Рідке сечовипускання. Іноді в жарку погоду, коли дитина дуже пітніє і при цьому споживає недостатньо рідини, сечовипускання може відбуватися рідко, з інтервалом у 8 годин чи навіть рідше. Кількість сечі зменшується, і вона набуває темного кольору. Те ж саме може спостерігатися і при високій температурі тіла. Коли в організмі відчувається брак води, нирки починають дуже ощадливо витрачати її і сеча стає надто концентрованою. Коли на вулиці жарко або в дитини висока температура, їй треба давати побільше пити і принагідно нагадувати їй про це, особливо якщо вона ще зовсім мала і не може сказати, чого вона хоче.

 

Запалення на головці пеніса. Іноді в хлопчиків на головці пеніса з’являється подразнення навколо сечовипускального отвору. При цьому запалені тканини можуть розпухнути і перекрити канал для проходу сечі. Ця запалена ділянка шкіри є наслідком запрілості.

 

Найкраще лікування полягає в тому, щоб якомога довше тримати її на відкритому повітрі. Крім того, треба щодня мити пеніс з милом. Якщо біль такий сильний, що дитина протягом кількох годин не в змозі мочитися, можна посадити її в гарячу ванну на півгодини і запропонувати помочитися просто у воду. Якщо і це не допоможе, необхідно звернутися до лікаря.

 

Інфекції сечовивідних шляхів. Інфекція в нирках чи сечовому міхурі (цистит) може викликати тяжкі захворювання з температурою тіла, що періодично підвищується. Однак найчастіше захворювання сечовивідних шляхів минає у легкій формі. Дитина старшого віку може скаржитися на часте сечовипускання, що супроводжується сверблячкою і жаром, але звичайно на інфекцію сечової системи ніщо не вказує. Найчастіше такі інфекції бувають у дівчаток у перші 2 роки життя. У цьому разі необхідне негайне лікування.

 

Якщо із сечовивідних шляхів виділяється багато гною, то сеча стає каламутною. Невелику кількість гною можна і не помітити неозброєним оком. Сеча, що містить мікроорганізми, іноді набуває запаху калу. З другого боку, сеча здорової дитини теж може бути непрозорою, особливо після остигання, через солі, що містяться в ній. Тому лише зовнішній вигляд сечі ще не свідчить про наявність у дитини інфекції. Краще в цьому разі покладатися на її запах. Однак незалежно від кольору чи запаху сечі, якщо дитина скаржиться на печію та біль під час сечовипускання, її треба показати лікарю. Для постановки діагнозу і вибору антибіотика необхідно провести посів мікроорганізмів зі взятої сечі.

 

Після перенесеної інфекції сечовивідних шляхів необхідно перевірити всю сечову систему дитини, щоб переконатися, що не сталося ніяких ускладнень, які можуть призвести до повторних інфекцій і до порушення роботи нирок. Повторювані чи хронічні інфекції є типовою причиною відмови нирок у дорослому віці. Ультразвукове дослідження нирок може знайти зміну їх форми чи рубці від запалень, які минули непоміченими. Існує також вид обстеження, що називається поворотною цистоуретрограмою. У ньому за допомогою рентгена виявляється сеча, що перетікає назад від сечового міхура до нирок, — типова аномалія, яка викликає повторні інфекції нирок. Дівчатка шкільного віку та підлітки, що перехворіли на запалення сечового міхура, яке не супроводжувалося ускладненнями, не потребують такого обстеження, оскільки ймовірність аномалії невелика. Однак хлопчикам і дітям будь-якого віку, що мали ниркову інфекцію, необхідно пройти це обстеження. Після лікування інфекції сечовивідних шляхів антибіотиками всім дітям через певні інтервали часу треба здати два аналізи сечі для посіву мікроорганізмів, щоб виявити можливу хронічну чи повторну інфекцію, яка потребує лікування.

 

Дуже важливо навчити дівчаток підтиратися після дефекації в напрямку спереду назад. Це запобігає перенесенню збудників хвороби з ділянки заднього проходу до виходу уретри (каналу, що з’єднує сечовий міхур із зовнішнім середовищем). Неправильне підтирання стає частою причиною повторних інфекцій сечової системи в дівчаток.

 

Гній у сечі. Гній, виявлений у сечі в дівчаток, не обов’язково означає інфекцію сечовивідних шляхів. Він може з’явитися і внаслідок вагінальної інфекції, навіть якщо немає ніяких видимих запалень чи виділень. З цієї причини при наявності гною в сечі не можна без додаткових досліджень стверджувати, що запальний процес відбувається саме в сечовипускальній системі. Найперше необхідно дістати чисту сечу. Для цього треба перед аналізом сечі розсунути малі статеві губи, акуратно протерти цю ділянку змоченим ватним тампоном чи шматиною і просушити м’яким рушником чи сухою бавовняною тканиною. З цієї сечі необхідно провести посів мікроорганізмів для виявлення виду бактерій. У маленьких дітей лікар бере сечу для дослідження безпосередньо із сечового міхура за допомогою катетера.

 

Вагінальні виділення. Незначні вагінальні виділення в дівчаток бувають досить часто. В основному їх викликають нешкідливі мікроорганізми, і невдовзі вони минають самі по собі. Однак густі і рясні виділення з неприємними відчуттями можуть бути спричинені більш серйозною інфекцією і потребують негайного лікування. Навіть якщо виділення незначні, але не минають протягом кількох днів, потрібно провести обстеження. Виділення, що складаються з гною і крові, можуть бути викликані тим, що дівчинка проштовхнула в піхву якийсь сторонній предмет, який досі знаходиться там і спричиняє подразнення та інфекцію. Якщо з’ясується, що причина саме в цьому, попросіть її більше так не робити, але так, щоб дівчинка не почувала себе винною і не уявила, що заподіяла цим собі великої шкоди. Вона лише досліджувала власне тіло, що є характерним для більшості дітей цього віку.

 

Сверблячку при незначних виділеннях можна полегшити, двічі на день саджаючи дитину в теплу ванну, в яку додано півсклянки питної соди.

 

Для профілактики і при лікуванні вагінальних запальних процесів дівчинці необхідно носити білі бавовняні трусики й одяг, що забезпечує достатню вентиляцію статевих органів, а також користуватися білим туалетним папером без ароматизованих добавок. Навчіть н правильно підтиратися після туалету (спереду назад). Від прийняття ванн із піною краще відмовитися.

 

Хронічні чи рясні вагінальні виділення в дівчинки можуть бути ознакою здійсненого над нею сексуального насильства. Лікар може докладно розпитати вас про людей, що доглядають за дитиною, та про інші обставини, що дають підстави зробити такий висновок. Необхідно провести ретельне обстеження статевих органів і виділень. Слід, однак, знати, що в переважної більшості дівчаток виділення з піхви не мають нічого спільного із сексуальним насильством.

Posted in Діти Tagged with: