ЯК ДАВАТИ ПЛЯШЕЧКУ — ШТУЧНЕ ВИГОДОВУВАННЯ

Перші дні. Звичайно першу пляшечку дитині дають через 4—6 годин після народження, хоча можна це зробити і раніше, якщо малюк виявляє ознаки голоду. Перші кілька годувань діти зазвичай задовольняються невеликою кількістю їжі. Частенько лише через 3—4 дні дитина починає їсти стільки, скільки їй належить за віком. Іноді це потребує тижня чи навіть більше. Не хвилюйтеся, можливо, для травлення дитини саме такий початок корисний. Через декілька днів, коли малюк стане активнішим, він сам зрозуміє, скільки йому треба.

Підігрівання пляшечки. Діти їдять з однаковим задоволенням незалежно від того, була підігріта суміш чи вона має кімнатну температуру. Головне, щоб пляшечка була однакової температури при кожному годуванні. Багато батьків за звичкою підігрівають суміш, бо певні, що це необхідно робити, оскільки грудне молоко тепле. їм здається, що холодне харчування зашкодить дитині. Це не так.

Якщо ви все ж підігріваєте пляшечки, то це можна робити в мисці або каструлі з гарячою водою. Тепер у продажу є пляшечки із електро-підігріванням. Найбільш прийнятною для немовляти можна вважати температуру тіла. Найпростіший спосіб перевірити температуру суміші — це капнути трохи на внутрішній бік зап’ястя. Якщо ви відчуєте тепло, значить, харчування занадто тепле.

Підігрівання в мікрохвильовій печі. Найкраща порада: ніколи не підігрівайте дитяче харчування в мікрохвильовій печі. Вміст пляшечки може виявитися занадто гарячим і обпекти дитину, навіть якщо сама пляшечка на дотик залишається холодною. Мікрохвильові печі також не придатні для стерилізації пляшечок і їхнього вмісту. Проте якщо доводиться користуватися для підігрівання пляшечок мікрохвильовкою (а я знаю, що багато батьків роблять це, попри поради фахівців), то ретельно перемішайте суміш після підігрівання. Перш ніж дати пляшечку дитині, спробуйте температуру суміші, капнувши трохи на зап’ястя. Пам’ятайте, що гарячою сумішшю ви можете обпекти дитині порожнину рота.

Приберіть правильну позу. Сядьте в зручне крісло і візьміть дитину на руки, щоб вона лежала, як у колисці. Більшість батьків віддають перевагу кріслу з підлокітниками або кладуть під лікоть подушку. Деякі віддають перевагу кріслу-гойдалці. Тримайте пляшечку під нахилом, щоб соска завжди була заповнена сумішшю. Більшість дітей смокчуть безупинно, поки не наїдяться. Тому нахиліть пляшечку таким чином, щоб повітряний пузир був вище рівня соски і малюк не міг заковтнути повітря. Проте трапляються такі літи, що під час годування заковтують багато повітря, і коли воно збирається в шлунку, відчувають незручність і припиняють смоктання, не доївши і половини порції. Якщо таке сталося, дайте дитині відригнути, а потім продовжуйте годувати. Деяким дітям цю процедуру доводиться повторювати двічі чи навіть тричі під час годування. Невдовзі ви самі зрозумієте, що потрібно вашій дитині.

Тільки-но ви помітите, що малюк припинив смоктати і наситився, настав час закінчувати годування. Діти краще, ніж будь-хто інший, знають, скільки харчу їм потрібно, щоб наїстися.

Годування в ліжечку. Добре, коли хтось із батьків під час годування з пляшечки тримає дитину на руках. Таке положення диктує сама природа. При цьому між дитиною і матір’ю чи батьком створюється максимально близький контакт, вони можуть дивитися в обличчя одне одному. Годування — це найбільша радість для дитини, тож нехай вона пов’язує цей процес із присутністю батьків і бачить їхні обличчя. У дітей, що смокчуть пляшечку, лежачи на спині в ліжечку, іноді виникають вушні інфекції, коли суміш потрапляє в євстахієву трубу середнього вуха.

Перегодовування і зригування. У цілому максимальна потреба дитини на добу становить (за невеликим винятком) близько 950 мл суміші. Більшість дітей чудово обходяться приблизно 700 мл. Дитина, що з’їдає більше 950 мл, мабуть, використовує свою пляшечку скоріше як засіб заспокоєння, ніж як джерело харчування. Для цього чудово підійде й пустушка. Можливо також, тут винні батьки, які намагаються нагодувати матюка, тільки-но той заплаче. Крім пляшечки, є й інші, більш ефективні способи заспокоїти дитину.

Коли дитина перегодована, вона може виблювати їжу.

Як правильно зробити отвір у сосці. Якщо отвір у сосці надто матий, дитина повільніше смоктатиме і почне вередувати або засне, так і не доївши суміш. Коли малюкові важко смоктати, він також звичайно заковтує забагато повітря, і потім його дойматимуть гази. Якщо ж отвір надто великий, дитина може захлинутися і в неї може виникнути розлад травлення. Крім того, вона мато тішитиметься від смоктання і звикне смоктати палець. Занадто швидке надходження поживної суміші також веде до заковтування повітря і до розладу шлунка.

Більшість дітей випивають свою порцію молока приблизно за 20 хвилин, якщо смокчуть безупинно. Можна вважати, що отвір у сосці має правильний розмір, коли з перевернутої вниз соскою пляшечки протягом перших секунд молоко виливається тонкою цівкою, а потім починає капати. Коли ж воно безупинно тече цівкою, то отвір, очевидно, надто великий. Молоко тільки капає, коли отвір надто малий.

Більшість сосок має невеликі клапани різної конструкції, що пропускають у соску повітря в міру того, як дитина висмоктує молоко. Якщо закрутити кільце соски щільніше, прохід для повітря звужується (чи зовсім перекривається). У результаті створюється часткове розрідження, і дитині доводиться смоктати з великими зусиллями і витрачати більше часу на спорожнювання пляшечки. Що слабкіше закручене кільце, то легше малюкові смоктати. (В одноразових пляшечках такі клапани не потрібні — внутрішня укладка сама стискується в міру того, як дитина смокче.)

Багато нових сосок надто тугі для дитини, але цілком підходять для дітей трохи старших і сильніших. Якщо отвір у сосці надто малий для вашої дитини, його можна обережно розширити. Застроміть тупий кінець тонкої голки у пробку. Потім, узявшись за пробку, розжарте кінчик голки на вогні до червоного і проколіть ним соску. Не обов’язково потрапляти в уже наявний отвір. Не використовуйте занадто товсту голку і не встромляйте її надто глибоко, поки не перевірите розмір отвору. Якщо він вийшов занадто широким, соску доведеться викинути. Ви можете проробити в сосці один, два чи три отвори. Якщо у вас немає пробки, можна загорнути тупий кінець голки в полотнинку або тримати її плоскогубцями.

Засмічення отвору. Якщо в сосці постійно засмічується отвір, можна придбати соски з хрестоподібними надрізами. Молоко через них не витікає, як можна було б очікувати, бо краї розрізів щільно зімкнуті доти, поки дитина не починає смоктати. Ви можете самі зробити такі хрестоподібні надрізи у звичайній сосці за допомогою простерилізованого леза для гоління. Для нього спочатку стисніть кінчик соски, щоб утворився згин, і зробіть поперечний надріз. Потім знову стисніть соску під прямим кутом щодо першого надрізу і зробіть ще один надріз. Соски з хрестоподібними отворами не слід використовувати для годування сумішами, які мають консистенцію пюре.

Не наполягайте на тому, щоб дитина їла більше, ніж їй хочеться. Основна проблема штучного вигодовування полягає, на мій погляд, у тому, що батьки бачать, скільки суміші залишилося в пляшечці. Деякі діти завжди випивають одну й ту саму кількість молока за одне годування, а в інших апетит помітно змінюється. Ви не повинні вважати, що дитина під час кожного годування мусить з’їдати певну кількість харчування. Я хочу, щоб ви не турбувалися з цього приводу і врахували, що малюк, якого годують груддю, може випити під час ранкового годування 300 мл молока, а ввечері всього 120 мл і при цьому чудово себе почуває. Якщо ви довіряєте немовляті, яке годуєте груддю, самому визначати, скільки йому необхідно з’їсти, то так само можете довіряти і дитині, що перебуває на штучному вигодовуванні.

Цей момент необхідно особливо підкреслити, оскільки в багатьох дітей виникають проблеми з годуванням. Вони втрачають свій звичайний природжений апетит і відмовляються від усіх чи принаймні від багатьох видів харчування. У дев’ятьох випадках з десяти причиною цих проблем стає те, що батьки ще змалечку змушують своїх дітей їсти більше, ніж ті хочуть. Якщо ви змогли «упхнути» в дитину трохи більше, ніж їй хотілося, вам здається, що ви досягли успіху. Але це не так. Просто малюк з’їсть менше наступного разу. Діти добре знають, скільки їжі їм потрібно, і навіть розуміють, яка саме їжа необхідна їхньому організму. Тому не треба змушувати дитину їсти — це ні до чого гарного не приведе. Навпаки, ви малюкові тільки зашкодите, оскільки від цього в нього погіршується апетит і він їстиме менше, ніж насправді потрібно його організму.

У перспективі таке вмовляння не просто псує дитині апетит і вона починає худнути. Це позбавляє її частини позитивних життєвих емоцій. Основна мета дитини в перший рік життя полягає в тому, щоб зголодніти, зажадати їжі, насолодитися нею й мати втіху. Ця історія повторюється як мінімум тричі на день тиждень за тижнем. Завдяки цьому в дитини розвивається впевненість у собі, товариськість і віра в батьків. Але якщо приймання їжі перетворюється на боротьбу, якщо дитину годують через силу, вона переходить в оборонну позицію і стає впертою, підозрілою до їжі і до людей.

Я не закликаю до того, щоб вихоплювати в дитини пляшечку, щойно вона зробить першу паузу під час годування. Деякі діти люблять перепочити під час їди. Але якщо малюк залишається байдужним до соски, яку ви намагаєтеся засунути йому в рот (і не має бажання відригнути), отже, він ситий.

Деякі діти прокидаються через кілька хвилин після їди. Дитина заснула, висмоктавши лише 120—150 мл суміші, а через кілька хвилин прокидається і кричить. Як бути?

Це, скоріш за все, свідчить не про голод, а про скупчення повітря в шлунку, кольки чи просто поганий настрій. Дитина не помітить різниці в З0 мл, особливо коли вона вже сонна. Насправді діти часто спокійно засинають, висмоктавши тільки половину своєї порції. Щоправда, до наступного годування вони прокинуться трохи раніше.

Нічого страшного немає в тому, щоб дати дитині решту молочної суміші трохи пізніше, якщо ви впевнені, що вона дійсно хоче їсти. Але краще подумайте, чи справді малюк не голодний і чи не краще дати йому можливість знову заснути — з пустушкою чи без неї. Іншими словами, спробуйте відтягнути наступне годування на 2—3 години. Проте якщо дитина голодна, дайте їй пляшечку.

Дитина, яка з’їдає тільки половину порції. Іноді мати приносить дитину додому з пологового будинку і бачить, що вона випиває тільки половину належної порції і засинає. Але ж у пологовому будинку їй казали, що вона висмоктувала цілу пляшечку. Мати намагається розбудити її і змусити випити хоча б іще бодай трішки, але не може цього зробити. У чому ж тут річ? Цілком можливо, малюк ще не зовсім адаптувався до нових умов. (Деякі діти залишаються млявими протягом 2—3 тижнів, а потім раптом «приходять до тями».) Краще всього — дозволити дитині закінчити свою «трапезу» тоді, коли вона того захоче, навіть якщо вона випила лише 30—60 мл. Вона напевне зголодніє задовго до наступного годування. Ви можете сказати: «Але ж тоді мені доведеться годувати її весь день і ніч безперервно». Цього, мабуть, не станеться. Річ у тім, що коли ви дозволяєте дитині зупинятися, коли вона захоче, і відчути власний голод, то вона поступово з кожним разом матиме дедалі більше задоволення від годування і збільшуватиме свою порцію. Після цього малюк довше спатиме. У такий спосіб ви можете навчити його розтягувати проміжок між годуванням до 2— 2,5 з половиною, а потім і до 3 годин. Не беріть його на руки відразу ж, щойно він заплаче. Заждіть хвилинку. Може, він знову засне. Якщо ж дитина починає плакати сильніше, то доведеться її погодувати.

Незвичайна млявість і небажання їсти також можуть бути ознаками хвороби малюка. В разі, коли ситуація починає вас турбувати, покажіть дитину лікарю. Порада професіонала ніколи не зайва, особливо якщо йдеться про первістка.

Вередування і швидке засинання. Дитина, тільки-но почавши їсти, раптом починає вередувати або ж раптово засинає. Причиною цього може бути засмічений або надто маленький отвір у сосці. Перевірте, чи тече молоко із соски цівкою, якщо перевернути пляшечку. Навіть якщо це й так, то про всяк випадок спробуйте трохи розширити отвір.

Підкладання пляшечки в ліжечко. Коли в дітей починають рости зуби, не можна допускати, щоб вони засинали з пляшечкою в роті. Річ у тім, що молочна суміш, яка залишилася в порожнині рота, сприяє розмноженню бактерій, які руйнують зубну емаль. Нерідко можна побачити малюків, у яких верхні передні зуби повністю «з’їдені», що становить серйозну проблему. Засинання з молоком у роті може стати спричиною запалення вуха: якось деяка кількість молока може потрапити в євстахієву трубу, що з’єднує задню частину гортані із середнім вухом (частиною вуха, що міститься за барабанною перетинкою). У цьому разі бактерії розмножуються в молоці за барабанною перетинкою і спричиняють запалення.

Після 6 місяців, коли дитина навчилася сидіти, вона частенько намагається забрати пляшечку в батьків і хоче тримати її сама. Практичні батьки, бачачи, що їхні послуги більше не потрібні, саджають дитину з пляшечкою в ліжечко, де вона висмоктує своє молоко і відразу засинає. На перший погляд це дуже зручний спосіб укладати малюка спати. Однак крім проблем із зубами і вухами виникає й інша обставина. Дитина звикає до пляшечки і вже не може заснути без неї. Коли згодом у 9, 15 чи навіть у 21 місяць батьки намагаються забрати пляшечку в малюка, укладаючи його спати, той зчиняє страшенний лемент і довго після цього не може заснути. Тому якщо ви хочете уникнути надалі проблем, то дозволяйте дитині самій тримати свою пляшечку, тільки коли вона сидить у вас на колінах чи в стільчику.