Сексуальне насильство. Дитина та догляд за нею.

Сексуальне насильство
Дуже важливо знати, що здебільшого суб’єктами сексуальних дома гань щодо дітей стають не якісь незнайомі збоченні, а члени родини (вітчими і мачухи), друзі батьків, особи, найняті для догляду за дітьми, чи інші люди, з якими діти знайомі. Дівчатка при цьому наражаються на небезпеку більше, але і хлопчики можуть стати жертвами сексуального насильства.

Про що попереджати дітей. Часом висловлюється точка зору, що цілком достатньо лекцій у школі, коли офіцери поліції застерігають дітей від спілкування з незнайомими, котрі пропонують їм цукерки чи запрошують покататися на машині. Але якщо такі бесіди проводять люди, що не мають спеціальної підготовки, вони можуть тільки завдати дітям патологічного страху, а користі від них буде небагато. Я б замість цього запропонував батькам самим давати дітям ті напучування, які вони вважають за потрібне, залежно від їхньої оцінки ступеня ризику.

Щоб ці застереження не дуже їх лякали, краще проводити такі бесіди з дітьми 3—6 років принагідно, наприклад, коли дитина поставила запитання за темою або коли мати застала свою маленьку доньку за сексуальними забавами з іншим малюком. У цьому разі можна попередити дівчинку, що коли який-небудь трохи старший хлопчик чи дорослий спробує торкнути її статеві органи, то вона не повинна дозволяти йому цього. Вона повинна сказати: «Я не хочу, щоб ти це робив», — і відразу розповісти про те, що трапилося, мамі. Можна також додати. «Якщо хтось із дорослих захоче тебе торкнутися, ти не повинна погоджуватися. Скажи йому, щоб він цього не робив, і негайно розкажи про це мені. Я ні в чому не буду тебе звинувачувати». Цю останню фразу необхідно Підкреслити, бо діти частенько нічого не розповідають про подібні інциденти, вважаючи себе винними, особливо коли до них чіпляється родич або друг родини.

Коли можуть виникнути підозри? Сексуальні домагання до дітей належать до таких подій, про які батькам непросто здогадатися, а лікарям складно поставити діагноз, оскільки почуття провини чи сорому змушує дітей мовчати, а фізичних слідів, як правило, не залишається. Якщо в дитини з’являється біль у ділянці статевих органів чи заднього проходу, помітні кровотеча, рана чи сліди інфекції, то можна припустити факт сексуального насильства і звернутися до лікаря для медичного огляду. Необхідно знати, що в більшості випадків незначні вагінальні виділення у дівчаток до періоду статевого дозрівання не є результатом зґвалтування.

Більшість дітей, що зазнали сексуального насильства, поводяться незвичайно. їхня поведінка не відповідає вікові і рівню розвитку. Деякі з них імітують статевий акт у присутності інших дітей. Така поведінка не властива дітям, у яких звичайне дослідження статевих особливостей одне одного проходить у формі гри. Дитина, що нав’язливо мастурбує в громадських місцях, також виявляє патологічну сексуальну активність. Існують і менш характерні риси поведінки дітей, що зазнали сексуальних домагань. Дитина стає замкнутою, дратівливою чи агресивною тікає з дому, починає лякатися різних ситуацій (особливо пов’язаних із сексуальним насильством), утрачає апетит, погано спить, у неї може з явитися нетримання сечі, спостерігаються проблеми в навчанні. Певна річ, подібні особливості поведінки не обов’язково є свідченням сексуального насильства. Вони можуть з’явитися в дітей та підлітків і в результаті впливу на них інших стресів. Можливість сексуального насильства щодо дитини треба постійно враховувати, але не можна допускати щоб така думка перетворилася на нав’язливу ідею, змушуючи вас у всіх змінах поведінки дитини вбачати тривожні ознаки. Якщо у вас виникають сумніви щодо тлумачення незвичайної поведінки вашої дитини зверніться по допомогу до фахівця.

Звідки чекати допомоги. Якщо ви підозрюєте, що відносно дитини мало місце сексуальне насильство, зверніться до дитячого лікаря. У багатьох великих містах є спеціалізовані центри, де працюють лікарі, психологи і соціальні працівники, що вміють розпізнавати серед дітей тих, хто міг зазнати сексуального насильства чи домагання. Мета цієї роботи полягає в тому, щоб, не травмуючи дитини, виявити факт домагання і зібрати показання свідків, які можуть бути використані для звинувачення особи що вчинила подібні дії. Це дуже важливо для запобігання повторенню подібних випадків. Одночасно в ході цієї роботи розкриваються розлади медичного характеру, наприклад інфекції, що потребують лікування.

Діти, що стали жертвами сексуального насильства, часто борються з почуттям сорому і провини. Батьки можуть надати їм допомогу, постійно запевняючи їх, що вони не винні і що буде вжито всіх заходів, щоб подібне більше не повторилося. Дитині надзвичайно важливо знати, що батьки стоять на її боці і роблять усе можливе, щоб захистити її в майбутньому

Крім того, дитині, що стала жертвою сексуального насильства, слід пройти обстеження, а якщо необхідно, то й лікування в психолога Іноді досить нетривалого курсу лікування, в окремих випадках його доведеться повторити пізніше, позаяк психологічні наслідки зґвалтування мають тенденцію спливати у свідомості після того, як мине якийсь час Психологічне відновлення після згвалтування цілком можливе, але іноді для цього потрібно кілька років.