Нездатність до навчання. Дитина та догляд за нею.

Нездатність до навчання
Ще зовсім недавно визнавалися тільки дві причини того, що дитина відчуває труднощі з читанням, письмом і арифметикою. Або вона не старається, або дурніша за решту учнів. Тепер ми знаємо, що в багатьох учнів, які не встигають, причиною відставання є особливості нервової системи і психічні порушення.

Що таке нездатність до навчання? Існує чимало дітей, що, попри всі свої зусилля, відстають у навчанні. Це стосується і хлопчиків, і дівчаток, але частіше за допомогою до фахівців доводиться звертатися хлопчикам. Вони нерідко добре говорять і можуть мати неабиякі здібності у сферах, не пов’язаних зі шкільним навчанням, таких як мистецтво чи механіка. Найчастіше проблеми виникають із читанням, хоча буває й так, що дитина добре читає, але зовсім не здатна впоратися з математикою.

Багато хто з таких дітей відчуває вкрай негативне ставлення до навчання і переконаний, що вони просто дурніші за своїх однокласників. Насправді це не так. Часом у розпачу вони полишають школу і виправдовують себе тим, що в цьому винна сама школа.

Під нездатністю до навчання слід розуміти особливості розвитку мозку дитини, які заважають засвоєнню навчального матеріалу. До них не належать чинники, викликані неправильною методикою викладання, серйозними порушеннями зору і слуху, емоційними проблемами (наприклад, депресією або підвищеною тривожністю) чи фізичними розладами, такими, наприклад, як дитячий церебральний параліч. Щоправда, слід зазначити, ці проблеми частенько супроводжують погану успішність.

Багато дітей, яким ставлять діагноз «нездатність до навчання», у плані інтелекту не поступаються іншим, але показники коефіцієнта у них нижчі середнього. Це пояснюється відсутністю в них здатності до читання і математики.

Що відчувають діти. Діти, нездатні до навчання, знають, що з ними щось негаразд, але не можуть зрозуміти, що саме. Вчителі і батьки наполягають на тому, що їм треба більше старатися. Іноді ціною неймовірних зусиль вони навіть можуть домогтися якогось результату. Наприклад, дитина витрачає 5 годин на виконання домашнього завдання, розрахованого на ЗО хвилин, і одержує гарну оцінку. У цьому разі вчитель дивується, чому вона увесь час не може працювати так само, і робить висновок, що дитина просто лінується.

Дитина ж, у свою чергу, відчуває цілковите виснаження і починає підозрювати, що вся справа в її власній недорозвинутості. Крім того, вона, цілком природно, ображається на вчителя, якому неможливо догодити.

Як бачите, нездатність до навчання може легко перерости в серйозну емоційну чи поведінкову проблему. Деякі діти віддають перевагу в такому разі ролі класного клоуна чи бунтаря, аби відвернути увагу однокласників від своєї низької успішності. З їхнього погляду, краще бути хуліганом, ніж дурнем. Інші діти просто мовчки страждають. Вони «забувають» здати домашню роботу і ніколи не беруть участі у класних заходах. Вихід своїм розчаруванням та образам вони часто-густо знаходять у бійках.

Дислексія. Найпоширенішим видом нездатності до навчання є невміння читати і писати. Цю проблему часом називають дислексією, а іноді специфічною нездатністю до читання. Обидва ці вирази означають одне й те саме. Я використовуватиму термін «дислексія», бо він коротший.

Дислексія — це розлад, внаслідок якого дитина відчуває труднощі під час навчання читанню, до того ж набагато серйозніші, ніж можна було б припустити, виходячи з її загального рівня розвитку. Якщо проблему можна усунути, придбавши дитині нові окуляри, то це не дислексія. Якщо проблему вирішують, позбавивши дитину синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) чи емоційного розладу, то тут теж не йдеться про дислексію.

Деякі діти, хворі на дислексію, змінюють місцями літери на письмі чи скаржаться на те, що в них сильно стомлюються очі під час читання. Ці проблеми є наслідком дислексії, а не її причиною. У дітей нерідко і без дислсксії спостерігаються ті ж самі явища. Багато дітей віком до 7—8 років переставляють літери — і це цілком нормально.

Інші види нездатності до навчання. У дитини може бути відсутня та чи інша здатність, необхідна для успішного навчання. Нижче наводиться короткий перелік здібностей і ті наслідки, що спостерігаються в разі їх відсутності.

• Читання. Діти повинні вміти перетворювати письмові символи (літери чи групи літер) на відповідні звуки, а потім складати у відомі їм слова. Невміння оперувати звуками лежить в основі більшості випадків дислексії.

• Письмо. Діти повинні писати літери автоматично, не задумуючись над їх накресленням. Якщо дитині доводиться зупинятися і задумуватися над кожною літерою, темп письма суттєво сповільнюється, а почерк виходить нестійким. Дитина не встигатиме виконувати письмові роботи.

• Математика. Здатність оперувати найпростішими арифметичними діями — додаванням і відніманням — пов’язана зі здатністю уявляти предмети в просторі й оцінювати їхню кількість. Якщо дитина при цьому відчуває труднощі, то наслідком може стати дискалькулія, тобто специфічна нездатність до математики.

• Пам’ять. Здатність запам’ятовувати включає одержання інформації, утримання її і видачу в потрібний момент у відповідь на поставлене запитання, наприклад: «Хто винайшов електричну лампочку?». Проблеми на кожному з цих етапів — уведенні інформації, її збереженні і виведенні — стають причиною нездатності до навчання.

Існує безліч інших специфічних здібностей і навичок, що можуть становити проблему. До них належать, наприклад, розуміння усної мови, здатність систематизувати об’єкти, вміння координувати свої рухи тощо. Часто в дитини спостерігаються труднощі у виконанні відразу кількох із цих дій (хоча якісь інші навички в неї можуть бути розвинуті краще, ніж в інших).

Ніхто з нас не буває однаково сильний у всіх галузях. Якщо різниця між тими вміннями, в яких ми мали успіх, і тими, якими володіємо недостатньо, надто помітна, то це, можливо, і є те, що називається нездатністю до навчання.

Постановка діагнозу. Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина не здатна до навчання, доможіться її ретельного обстеження. У багатьох великих клініках є відділення, де подібні комплексні обстеження проводяться досвідченими фахівцями. До них входять, як правило, педіатри, що мають великий досвід у виявленні поведінкових проблем у дітей, методисти, психологи і соціальні працівники. Повне обстеження може забрати кілька годин. Вам повинні надати докладний висновок, у якому описані особливості стану дитини та її діагноз, а також докладні рекомендації з виправлення цієї ситуації. У деяких країнах також можна провести обстеження дитини безпосередньо в школі. Наприклад, у США Федеральний закон 1997 року про освіту осіб, що мають фізичні і психічні вади, наказує середнім навчальним закладам проводити багатопрофільне обстеження, що включає тести результатів навчання (наскільки дитина опанувала читання і математику), визначення інтелектуального рівня (стандартний тест К^) та інші аспекти, такі як зір, слух і володіння мовою. До складу комісії звичайно включають учителя, що викладає в дитини, психолога, методиста, логопеда і батьків. Якщо виявляються проблеми медичного характеру, то до роботи комісії залучаються й лікарі. На комісію покладається обов’язок розробки детального плану з надання допомоги дитині в навчанні. Відповідно до закону цей план набирає чинності тільки за згодою батьків. Крім того, він повинен регулярно коригуватися відповідно до потреб дитини, що змінилися.

Вищезгаданий закон, що охоплює всіх дітей з фізичними і поведінковими розладами, включаючи СДУГ, дислексію і недостатнє володіння мовою, має дуже загальний характер. Він торкається і менш поширених захворювань, включаючи суттєві порушення зору і слуху, дитячий церебральний параліч та багато інших психічних і емоційних розладів. Будь-який стан дитини, що утруднює її навчання у звичайній школі, підпадає під дію цього закону.

Основний принцип закону полягає в тому, що будь-яка дитина має право на «безплатну освіту, що відповідає її потребам», яка повинна проводитися «у максимально сприятливій обстановці». Це положення заслуговує на те, щоб розібрати його докладніше. «Безплатне» означає, що освіта оплачується з коштів округу, штату чи федерального уряду (найчастіше оплата здійснюється з усіх трьох джерел). «Що відповідає потребам» означає, що дитина повинна одержати все необхідне їй для навчання. Якщо їй для цього потрібен, приміром, слуховий апарат, їй повинні його дати. Якщо їй потрібне спеціальне крісло для підтримки тіла, то таке крісло їй дають. Якщо вона потребує допомоги в навчанні, то школа зобов’язана надати необхідну допомогу. «У максимально сприятливій обстановці» означає, що дитину не можна відправляти до спеціального навчального закладу і відривати її від класу тільки через психічні, розумові чи фізичні вади. Раніш існувала загальноприйнята практика, що дітей, які не могли «нормально» вчитися, відправляли до спеціалізованих класів і шкіл. Сьогодні це вважається «неприпустимим втручанням в особисте життя».

Лікування. Насамперед, кожна людина повинна визнати, що така проблема, як нездатність до навчання, справді існує. Потім учителі й батьки повинні визначити, наскільки дитина насправді прагне до навчання, і дати оцінку її старанності, а не кінцевому результату. Дитина повинна переконатися, що вона насправді аж ніяк не тупа, а просто зіткнулася з проблемою, яку необхідно вирішити. Вона повинна знати, що за допомогою батьків і вчителів цю ситуацію можна виправити.

Конкретні методи лікування залежать від типу порушення. При дислексії найефективнішим способом є інтенсивне вивчення літер і звуків, яким вони відповідають. Для цього необхідно задіяти всі органи чуття дитини. Вона повинна відчувати пальцями вирізані з дерева літери, сама вирізувати їх ножицями з паперу, робити печиво у формі літер і пробувати на смак. Постійно з’являються все нові експериментальні методи лікування, і деякі з них дуже вселяють надію. Крім тих методів, що їх використовують безпосередньо для того, щоб навчити дитину читати, існують і такі, які дають змогу ніби «обійти» цю проблему. Так, наприклад, дитина, що відчуває труднощі з читанням, може прослухати зміст книжки в магнітофонному записі. Якщо в дитини поганий почерк, їй можна дозволити виконувати письмові завдання на комп’ютері. Вчителі повинні постійно звертати увагу учня на його сильні сторони і всіляко розвивати їх.