БОЛІ В ШЛУНКУ І КИШЕЧНИКУ У ДИТИНИ

БОЛІ В ШЛУНКУ І КИШЕЧНИКУ У ДИТИНИ

Звичайно біль у шлунку триває недовго, і в цьому разі досить лише заспокоїти дитину. Вже за 15 хвилин діти повертаються до своїх звичних занять. Якщо ж біль триває понад годину, то є сенс порадитися з лікарем. При сильних болях у шлунку викликати лікаря треба негайно. Існують десятки причин, що можуть спричинити біль чи розлад шлунка. Деякі з них становлять серйозну небезпеку для здоров’я. Батьки звичайно схильні відразу ж робити висновок, що це або апендицит, або якось пов’язано з харчуванням дитини. Насправді і те й те трапляється не дуже часто. Дитина може з’їсти щось незвичне чи переїсти, але це звичайно не призводить до розладів травлення.

Перш ніж викликати лікаря, виміряйте дитині температуру, покладіть її в ліжко і не давайте їй нічого їсти. Якщо дитині хочеться пити, дайте їй кілька ковтків води.

Найпоширеніші причини болю в животі. У немовлят часто бувають кольки, які дуже схожі з болями в шлунку і животі. Якщо в малюка болі внизу живота, якщо він поводиться неспокійно і в нього починається блювання, то слід негайно повідомити лікаря.

Після того як дитині виповнився рік, найчастішими причинами болю в животі стають застуда, ангіна чи грип, особливо коли вони супроводжуються підвищенням температури. Біль у животі свідчить про те, що інфекція може діяти на кишечник так само, як і на інші органи. У маленьких дітей майже будь-яка інфекція може викликати біль у шлунку і кишечнику. Малюк може скаржитися на біль у животі, хоча насправді його просто нудить. Невдовзі після таких скарг дитина може виблювати.

Найтиповішою причиною нападів болю в животі в дітей буває запор. Біль при цьому може бути або тупий і такий, що давить, або раптовий і дуже гострий (минає він так само раптово). Найчастіше біль посилюється після їди. Напевне, це викликано спазмами кишечника, який намагається проштовхнути тверде і сухе випорожнення.

Біль при запорі часто виникає, коли малюк намагається утримати випорожнення під час привчання до горщика. У дітей трохи старших це трапляється, коли вони скорочують споживання рідини чи просто, захопившись грою, забувають сходити в туалет.

Болі в животі і стрес. Важливо розуміти, що дитина може відчувати справжнісінький біль, навіть якщо його причини мають психологічний характер. Діти з поганим апетитом часто скаржаться на болі в шлунку вже в ту хвилину, коли сідають за стіл, чи невдовзі після того, як починають їсти. Батьки при цьому можуть запідозрити, що дитина вигадує привід, аби не їсти. Гадаю, насправді в цьому разі йдеться про спазми шлунка, оскільки дитину обтяжує сам процес приймання їжі і вона справді відчуває біль. Лікування дуже просте треба постаратися створити такі умови, щоб їжа давала дитині втіху.

Діти, в яких ніколи не було проблем із харчуванням, втім є інші переживання, теж можуть відчувати біль у животі піл час їди. Уявіть собі дитину, що нервує через те, що восени їй доведеться йти до школи У неї замість бажання їсти виникає біль у шлунку. Або взяти дитину, що почуває свою провину за якийсь проступок, про який батьки ще не знають.

На роботу шлунка і кишечника можуть вплинути будь-які емоції — від страху до радісного збудження. Вони можуть спричиняти не тільки болі і втрату апетиту, а й блювання, пронос чи запор. Біль при цьому локалізується в нижній частині живота. Оскільки інфекції в даному разі немає, температура в дитини залишається нормальною.

Подібні болі в животі типові для дітей та підлітків і частенько можуть повторюватися по 2—3 рази на тиждень, а іноді й частіше. Дитині, як правило, досить важко описати їх характер.

Лікування полягає в тому, щоб виявити джерела стресу вдома, у 4В школі, у спортивній секції, у спілкуванні з однолітками і зробити все можливе для їх усунення. Лікарі вже добре знайомі з цим станом, який вони називають поворотним синдромом черевного болю. Хочу ще раз наголосити, що цей біль не надуманий і діти поводяться так не просто для того, щоб звернути на себе увагу.

Шлунково-кишкові інфекції (пронос і блювання). Багато шлункових і кишкових інфекцій викликають біль у животі, який іноді супроводжується блюванням чи проносом, а частенько і тим і тим. Медики називають такий стан гострим гастроентеритом. Іноді вживаються такі терміни, як шлунковий або кишковий грип, які вказують на те, що ця хвороба заразна і її викликають невідомі віруси чи бактерії. Нерідко цим захворюванням можуть по черзі перехворіти всі члени родини. Іноді воно супроводжується підвищенням температури.

Зневоднювання. Зневоднювання (надмірна втрата води організмом) може бути наслідком блювання чи проносу. Найчастіше воно спостерігається у немовлят, бо в їхньому організмі запаси води значно менші, ніж у старших дітей і дорослих, і вони не завжди розуміють, що під час хвороби треба побільше пити.

Першою ознакою зневоднювання є мале сечовипускання. Щоправда, це не завжди можна помітити, особливо коли пелюшки забруднені рідким випорожненням. У міру втрати рідини дитина стає млявою й апатичною. Очі виглядають сухими, і на них не з’являються сльози, навіть коли малюк плаче, зате навколо них помітні темні кола. Губи і рот теж занадто сухі. У немовлят тім’ячко на голові здається запалим. Якщо в дитини з’явилися ознаки зневоднювання, необхідно якомога швидше доправити її до лікаря чи в лікарню.

Харчове отруєння викликає вживання в їжу продуктів, що містять токсини, які виробляються певними бактеріями. їжа при цьому може мати підозрілий смак. Харчові отруєння рідко викликають свіжі продукти, що пройшли достатню термообробку, оскільки за високої температури мікроорганізми гинуть. Найчастіше отруюються заварними або збитими кремами, жирними салатами, фаршированою птицею і недовареним м’ясом. Мікроби активно розмножуються на цих продуктах, коли їх залишають поза холодильником на кілька годин. Ще однією причиною отруєнь часто стають продукти, неправильно законсервовані в домашніх умовах.

Звичайними симптомами харчового отруєння є блювання, пронос і біль у животі, іноді дитину морозить, у неї підвищується температура. Усі, хто з’їв неякісну їжу, більшою чи меншою мірою відчувають її вплив практично одночасно, на відміну від «кишкового грипу», який зазвичай поширюється серед членів родини протягом декількох днів. При підозрі на харчове отруєння необхідно викликати лікаря.

Апендицит. Дозвольте відразу спростувати деякі усталені уявлення про апендицит. Він не завжди супроводжується підвищенням температури. Біль не обов’язково повинен бути сильний і відчуватися в правій нижній частині живота (хіба що через якийсь час після нападу). Блювання виникає далеко не завжди. Аналіз крові ще не доводить, що біль у животі викликаний саме апендицитом.

Апендикс — це відросток великої кишки завбільшки з дощового черв’яка. Звичайно він розташований у центрі правої нижньої чверті живота, однак може міститися і нижче, і ближче до центру живота, і навіть під самими ребрами. Запальний процес у ньому відбувається поступово, як при дозріванні нариву. Тому якщо ви відчуваєте різкий гострий біль у животі, який за кілька хвилин минає, то можна майже напевно сказати, що це не апендицит.

Найбільша небезпека виникає, коли запалений апендикс розривається, як може лопнути будь-який нарив, і інфекція поширюється по всій черевній порожнині. Стан, який виникає при цьому, називається перитонітом. Якщо процес розвивається дуже швидко, апендикс може дозріти і лопнути менш ніж за добу. Саме тому за будь-якого болю в животі, що триває понад годину, необхідно проконсультуватися з лікарем, навіть якщо в дев’ятьох випадках з десяти з’ясується, що цей біль викликаний не апендицитом, а іншою причиною.

У найтиповіших випадках біль при апендициті відчувається протягом кількох годин навколо пупка і лише пізніше переміщується в праву нижню частину живота. Після цього хворий може 1—2 рази виблювати, але так буває не завжди. Апетит звичайно знижується. Випорожнення може бути нормальним чи утрудненим. Рідше трапляється пронос. Через кілька годин температура в дитини може трохи піднятися, хоча трапляється, що вона при апендициті залишається нормальною. Дитина може відчувати біль, згинаючи праву ногу в коліні і випрямляючи її, а також під час ходьби.

Як бачите, симптоми апендициту можуть дуже варіюватись, і поставити правильний діагноз може тільки лікар. Коли він виявляє болісне вогнище в животі, то в нього виникає підозра на апендицит, однак іноді для постановки діагнозу доводиться робити аналіз крові, рентген чи ультразвукове обстеження.

Іноді навіть найдосвідченіші фахівці не можуть з певністю сказати, чи є в дитини апендицит. Якщо є досить підстав, то лікар звичайно призначає операцію, оскільки при апендициті будь-яке зволікання може становити небезпеку для здоров’я. Якщо апендикс лопне, інфекція пошириться по всій черевній порожнині.

Інвагінація. Іноді трапляється, що зовсім здорова дитина раптом починає почувати себе погано. Її нудить, а напади болю змушують її підтягувати ноги до живота. Часом у картині хвороби превалює блювання, а іноді біль. Блювання при цьому більш сильне і часте, ніж звичайне зригування в дитини. Спазми виникають раптово і зазвичай бувають дуже сильними. Часом між ними минає лише кілька хвилин.

У проміжках дитина може почувати себе цілком нормально і навіть спати. Через кілька годин (протягом яких у дитини може бути нормальне чи трохи рідке випорожнення) у випорожненнях дитини з’являється слиз із кров’ю. Вони нагадують за консистенцією і кольором порічкове желе чи сливовий сік.

Цей стан викликається непрохідністю кишечника, яка виникає через те, що невеликий відрізок кишки входить у просвіт, утворений іншою кишкою. Таке захворювання трапляється в дітей віком від 4 місяців до 6 років. Якщо лікування розпочато вчасно, то з цією хворобою можна досить легко впоратися, якщо ж кишечник у ході хвороби ушкоджується, то, можливо, буде потрібна операція.

Інші форми кишкової непрохідності трапляються так само рідко, але від цього не стають менш небезпечними. Якийсь відрізок кишки може бути, наприклад, затиснений у пахвинній грижі. При цьому звичайно спостерігаються блювання і сильні хворобливі спазми в кишечнику.

Хронічний пронос. Найчастіше хронічні проноси бувають у дітей, які на вигляд здорові і ні на що не скаржаться. Пронос може початися абсолютно без будь-якої причини чи після так званого «шлункового грипу». Від 3 до 5 разів на день у дитини буває рідке випорожнення з різким запахом, хоча зранку може бути цілком нормальне. У випорожненнях міститься слиз і неперетравлені шматочки їжі. Апетит при цьому залишається хорошим, а сама дитина рухлива й активна.

Дитина продовжує нормально набирати вагу, а лабораторні дослідження калу не показують нічого незвичного. Цей стан минає, як правило, сам по собі за кілька тижнів. Часто пронос можна послабити, скоротивши споживання дитиною соків. Найчастіше причиною проносу буває вживання яблучного соку. Саме тому такий стан часто називають «яблучним проносом». Кількість соку, що випивається дитиною, взагалі не повинна перевищувати 250—300 мл на день.

Іноді хронічний пронос можуть спричинити більш серйозні захворювання шлунково-кишкового тракту. Тому при тривалому проносі слід повідомити лікаря.

Кістозний фіброз. Два найбільш типових симптоми цього захворювання — пронос з різким запахом і кашель. Є і низка інших симптомів. У дитини може випинатися пряма кишка. Відразу ж після народження прохідність кишечника може бути утруднена сухим меконієм, а в більш пізньому віці твердим сухим випорожненням. Після того як до раціону дитини вводиться тверда їжа, випорожнення в неї частішають. На вигляд кал виглядає нормальним, але йому притаманний дуже неприємний запах, м’яка і пориста жирна консистенція. У більшості дітей при цьому захворюванні зберігається гарний апетит. Проте через нездатність нормально засвоювати поживні речовини в дітей спостерігається недоїдання і сповільнюється ріст. Розвивається хронічний бронхіт, хоча при повільному перебігу хвороби це може статися в значно пізнішому віці.

Кістозний фіброз — це спадкове захворювання певних залоз, що прогресує. При цьому підшлункова залоза виробляє недостатню кількість травного соку для кишечника. Слиз, який виділяють інші залози для бронхів, виявляється занадто густим. Результатом цього нерідко стають серйозні легеневі інфекції.

Діагностика здійснюється за вимірюванням кількості солі в поті дитини. Існують також генетичні тести. За допомогою антибіотиків та інших лікарських препаратів можна зменшити наслідки легеневих інфекцій. Застосування травних ферментів допомагає боротися з дефіцитом поживних речовин в організмі і забезпечує нормальний ріст дитини. Дитину з кістозним фіброзом повинні спостерігати в спеціалізованій клініці.

Синдром мальабсорбції. При цьому захворюванні кишечник погано всмоктує поживні речовини. Недостатньо перероблені продукти харчування виводяться з організму разом із рідким випорожненням, що створює дефіцит поживних речовин.

Найбільш часта причина цієї хвороби полягає в нездатності організму засвоювати певні типи цукрів, жирів чи білків. При цьому завжди спостерігається пронос. Кал частенько має різкий запах, а процес дефекації супроводжується сверблячкою і печією. Дитина звичайно погано набирає вагу і виглядає нездоровою. Стан поліпшується, коли з раціону виключається неприйнятна їжа. Тут дуже важлива співпраця батьків і лікаря, щоб підібрати для дитини здорову і водночас поживну дієту.

Слідом за затяжним проносом у дитини може розвинутися нездатність перетравлювання молочного цукру — лактози. Раніше лікарі вважали, що в дитини алергія на молоко, але фактично ця реакція не має нічого спільного з алергією. Подразненій слизовій оболонці кишечника просто потрібен час, щоб повернутися до нормального процесу травлення. Нездатність засвоєння лактози, що міститься в коров’ячому молоці, іноді передається у спадок. У цьому разі в дітей шкільного віку зазвичай починається пронос і шлунково-кишкові спазми. Як лікування можна запропонувати хіба що виключення молочних продуктів з раціону харчування.

Глисти. Батьки звичайно дуже лякаються, знайшовши у випорожненні дитини глистів, хоча насправді немає ніякого приводу засмучуватися і вважати, що ви неправильно доглядаєте за дитиною.

Найчастіше в дитини бувають гостриці. Це маленькі білі ниткоподібні черв’ячки завдовжки близько 8 мм. Вони живуть у нижньому відділі кишечника і ночами виповзають назовні через відхідник, щоб відкласти яйця. Ви можете помітити їх у випорожненні чи на шкірі, коли дитина спить. Вони викликають сверблячку біля відхідника, що заважає дітям спати. (Раніше вважалося, що глисти є причиною того, що діти скриплять зубами уві сні, але насправді це не так.) Докладний опис виявлених глистів допоможе лікарю поставити правильний діагноз.

Круглі глисти (аскариди) дуже схожі на звичайних дощових черв’яків. Звичайно їх уперше виявляють у калі дитини. Якщо їх у дитини не дуже багато, то вони, як правило, не викликають ніяких симптомів.

Виявити їх наявність можна, тільки відправивши зразки калу до лабораторії на мікроскопічний аналіз. Ліки, що нині існують, позбавлять вашу дитину глистів.