ЩО ГОДУВАННЯ ОЗНАЧАЄ ДЛЯ НОВОНАРОДЖЕНОГО. ГОДУВАННЯ В ПЕРШИЙ РІК ЖИТТЯ.

ЩО ГОДУВАННЯ ОЗНАЧАЄ ДЛЯ НОВОНАРОДЖЕНОГО. ГОДУВАННЯ В ПЕРШИЙ РІК ЖИТТЯ. 2

Немовля вже багато чого знає про їжу. Організм немовляти сам відчуває, скільки калорій йому потрібно і скільки їжі він зможе перетравити. Якщо йому постійно бракує харчу, він плакатиме, вимагаючи добавки. Якщо малюк не допив своєї звичайної порції, не треба наполягати. Він наївся, будьте цього певні.

У перший рік дитина прокидається від голоду і кричить через те, що хоче їсти. Вона так накидається на материнську грудь, що аж тремтить. Коли вона кушає, то видно, яка це серйозна праця для неї. Малюк навіть може спітніти. Якщо перервати годування, поки він ще не наївся, він обурено лементуватиме. Коли він виссе доволі молока, то засне із вдоволеним виразом на личку. Навіть уві сні він робить смоктальні рухи і всім своїм виглядом виявляє блаженство. Дивлячись на нього, здається, що йому сниться годування.

 

Усе це свідчить про те, що їжа для немовляти — найбільша втіха. Перші враження про життя воно дістає від процесу годування, а перші уявлення про навколишній світ — від людини, що годує його.

 

Якщо батьки весь час наполягають, щоб немовля з’їло більше, ніж йому хочеться, воно поступово втрачатиме інтерес до годування, стане уникати його, засинаючи все раніше, або почне пручатися і вередувати. У цьому разі воно може втратити свою жвавість, йому здаватиметься, що життя — це боротьба, що люди не дають йому спокою, що треба боротися, аби захистити себе.

 

Тому не примушуйте дитину їсти більше, ніж їй хочеться. Нехай вона зазнає насолоди від іжі і відчуває, що ви її друг. Це дуже важливо для того, щоб на першому році життя в неї розвинулися впевненість у собі, життєрадісність і любов до людей.

 

Значення смоктального інстинкту. Немовля енергійно ссе з двох причин: воно голодне і воно любить ссати. Якщо давати дитині достатню кількість молока, але не задовольняти її потребу в ссанні, то вона ссатиме щось інше — кулачок, пальці, одяг (щоправда, у різних дітей погреба в ссанні дуже різна).

 

РЕЖИМ

Суворий режим. У першій половині XX століття дітей звичайно тримали на дуже суворому режимі харчування. Тоді лікарі ще точно не знали про причини серйозних шлункових інфекцій, які щороку вражали десятки тисяч новонароджених дітей. Вважалося, що ці інфекційні захворювання викликані не тільки забрудненням молока, але й неправильними пропорціями складання поживних сумішей та нерегулярністю годування.

 

Більшість дітей доволі добре пристосовувалися до суворого режиму харчування. Якщо вони отримували доволі грудного молока чи штучної суміші, то не відчували голоду протягом 2—4 годин. Саме так звичайно і працює травна система немовляти.

 

Але завжди були такі діти, які в перші кілька місяців ледве могли пристосуватися до такого режиму. Або в них шлунок не вміщав кількості молока, достатнього для чотиригодинної перерви, або вони засинали серед годування, або просто їх щось непокоїло, вони потерпали від кольок. Малюки заходилися плачем протягом дня, а матері й лікарі не насмілювалися їх годувати і навіть просто брати на руки, щоб не порушити режим. Це було великим випробуванням для дітей, а ще більшим для батьків.

 

Після того як було введено пастеризацію молока і належне знезаражування води, проблема з тяжкими шлунковими розладами в немовлят була вирішена. Але минуло ще багато років, перш ніж лікарі зважилися на експерименти з гнучким режимом харчування.

 

Годування на вимогу. Перші експерименти з цим режимом годування провели доктор Престон Маклендон і психолог Френсіс П. Сімсар’ян, яка тоді саме народила дитину. Вони хотіли з’ясувати, який режим буде у малюка, якщо годувати його груддю, щойно стане зрозуміло, що він голодний.

У перші кілька днів дитина прокидалася не надто часто. Потім, на кінець першого тижня, у міру того як у матері почало прибувати молоко, вона почала прокидатися на диво часто — приблизно по 10 разів на день. У віці 2 тижнів вона перейшла на 6—7-разове годування з нерегулярними інтервалами. У 10 тижнів вона вийшла на режим годування з інтервалами у 2—4 години.

 

Цей експеримент дістав назву «годування на вимогу». З часу його проведення в 1942 році відбулися значні послаблення в режимі годування немовлят, що позитивно позначилося і на дітях, і на їхніх батьках. Сьогодні вже загальновизнано, що інтервал між годуваннями грудних дітей у перші два тижні життя становить 2 години. Проте для одних дітей він може становити 3 години, а для інших — півтори.

 

Що таке режим? Більшості дітей від природи властива потреба встановлювати регулярний режим харчування і сну. Хоча проміжки між годуваннями можуть бути різними протягом доби, вони в основному повторюються з дня в день. Росте дитина, змінюється графік, і періоди неспання стають дедалі більш тривалими й активними. Якщо батьки спрямовують цей графік у потрібне русло, він перетворюється на режим, який допоможе і дитині, і самим батькам утворити зручний для родини послідовний ритм життя.

 

Життя за режимом не обов’язково означає годування через кожні З чи 4 години, хоча деякі діти і сім’ї дотримуються саме такого суворого графіка. Окремих немовлят виписують з пологового будинку, коли вони вже дотримуються 2—4-годинного інтервалу між годуваннями. Інші воліють мати власний графік, хоча і їм теж знадобиться кілька тижнів, щоб остаточно звикнути до нього. У певний період дня діти, очевидно, відчувають більший голод і тому просять їсти частіше. Як правило, вони прокидаються для годування через 1,5—4 години. У них буває 5-годинний період сну, який може припадати як на денний, так і на нічний час. Бувають і періоди тривалого плачу, що зазвичай трапляється надвечір і може тривати протягом кількох годин. У цей час грудна дитина задоволена, якщо її майже весь час тримати біля груді, і відразу починає плакати, якщо грудь відняти. При штучному вигодовуванні дитина поводиться так, ніби вона голодна, але якщо дати їй пляшечку, то їсть небагато, зате може жадібно смоктати пустушку. У деяких батьків, яким можна тільки поспівчувати, малюк плутає день із ніччю. Він солодко спить удень, його майже неможливо розбудити. А вночі він прокидається для годування і кричить кожні півтори години.

 

У перші тижні період більш тривалого сну звичайно припадає на нічний час. Вечірні «концерти» поступово минають протягом кількох перших місяців, які можуть видатися вічністю. За ці кілька місяців час годування, неспання, денного сну і навіть плачу стає досить передбачуваним.

 

Зазначимо, що у віці близько року дитина зазвичай спить усю ніч, хоча може рано прокидатися, щоб поїсти, а потім знову засинає на годину чи дві. Вона їсть тричі на день і двічі потроху в проміжках, а потім, після останнього годування, засинає на всю ніч.

 

Яким чином усі ці зміни відбуваються протягом року? Тут далеко не все залежить від батьків. Дитина сама поступово збільшує інтервали між годуваннями і скорочує періоди сну. Підростаючи, вона прагне природно вписатися в режим родини.

 

Як налагодити режим. Найголовніше — не змушувати дитину плакати надто довго від голоду чи від відсутності уваги. В усіх дітей виробляється регулярний режим годування. Це відбудеться набагато швидше, якщо батьки спрямовуватимуть цей процес. Діти звичайно не заперечують, якщо їх будять через кожні 3—4 години для годування.

 

Немовлята звичайно їдять частіше, ніж трохи старші діти. В міру росту вони поступово збільшують інтервали між годуваннями. Грудні малюки в середньому їдять частіше, ніж ті, котрих годують штучними сумішами, оскільки грудне молоко перетравлюється легше і швидше, ніж суміші на основі коров’ячого молока чи сої. У віці 1, 2 і 3 місяців діти починають розуміти, що більше не потребують нічного годування, і частенько пропускають його. Десь між 4-м і 12-м місяцями життя вони вже готові відмовитися від нічного годування.

 

Усі ці тенденції можуть значною мірою контролюватися батьками. Якщо протягом дня мати будить дитину, що проспала 4 години після останнього годування, то цим вона допомагає їй виробити регулярну потребу в їжі вдень. Якщо дитина починає соватися і пхикати через якихось 2 години після останнього годування, а мати вичікує кілька хвилин і дає їй можливість знову заснути або пропонує пустушку, то вона допомагає її шлунку пристосуватися до більш тривалих проміжків між годуваннями. Якщо ж мати на перший порух дитини відразу бере її на руки і починає годувати, нехай навіть після останнього годування минуло зовсім небагато часу, то вона привчає її до більш коротких інтервалів і менших порцій молока.

 

Час установлення регулярного режиму харчування може значно відрізнятися в різних дітей. Переважна більшість дітей з хорошим апетитом, не надто неспокійних, тих, кому цілком вистачає материнського молока чи молочної суміші, легко звикають до природної зміни режиму харчування й у віці кількох місяців уже не прокидаються для нічного годування.

 

Якщо малюк млявий, починає їсти в напівсонному стані чи, навпаки, прокидається з плачем, якщо в матері ще не виробляється достатньо молока, то для всіх буде краще не квапитися з суворим режимом. Але навіть у цьому разі в батьків буде значно менше проблем із графіком годування, та й дитина легше сприйме більш чіткий режим, якщо батьки поступово привчатимуть малюка до більш регулярного годування з інтервалом у 2—3 години для дитини, яку годують груддю, і 3—4 години для дитини на штучному вигодовуванні.

 

Класика

 

Деякі батьки неправильно уявляють собі гнучкий режим. Основна мета будь-якого режиму — допомогти дитині. Але є й інше завдання — дати можливість батькам піклуватися про малюка так, щоб і самим зберігати сили та бадьорість духу. На практиці це означає скорочення кількості годувань до розумного рівня у більш-менш визначені години і відмову від нічного годування, як тільки дитина буде готова до цього.

 

Деякі молоді батьки, намагаючись бути прогресивними, думають, що для того, щоб відмовитися від застарілого суворого режиму, вони повинні робити все навпаки, тобто годувати дитину, як тільки вона прокинеться, і ніколи не будити її для годування. Усе це добре, якщо дитина спокійна і в неї добре травлення, якщо батькам не треба турбуватися з приводу своїх власних планів і якщо вони нічого не мають проти того, щоб уставати серед ночі та о 6-й годині ранку (зрозуміло, зовсім маленьких дітей доводиться годувати в цей час). Але якщо дитина неспокійна і часто плаче, такий підхід означатиме велику кількість годувань і не залишить батькам часу для відпочинку протягом кількох місяців. А в деяких випадках малюк при такому режимі прокидається по кілька разів за ніч для годування навіть наприкінці першого року життя.

 

Якщо батьки воліють годувати малюка на вимогу протягом багатьох місяців, то це не зашкодить йому. Батькам це теж не завдасть клопоту, якщо вони терпіти не можуть робити все у визначений час. Але якщо вони в цілому звикли до впорядкованого життя, то я можу тільки поспівчувати їм. Не слід думати, що чим більше жертв ви приносите дитині, тим краще для неї або що ви можете вважатися гарними батьками, порушуючи свій звичний спосіб життя.

 

Подібний підхід може стати в майбутньому причиною великих проблем.

 

Як привчити дитину до регулярного режиму годування. Щоб почати привчання дитини до режиму, найпростіше будити її вдень, якщо вона вже проспала 4 години після останнього годування. Не треба відразу ж змушувати її їсти, цілком імовірно, що вона сама попросить цього через кілька хвилин.

 

Припустімо, однак, що вона прокинулася через годину після останнього годування. Не треба годувати її, як тільки вона почне плакати. Вона ще сама не впевнена, чи хоче їсти. Проте, якщо дитина не засинає, а починає плакати ще дужче, немає сенсу зволікати з годуванням.

 

Як бути, якщо малюк постійно прокидається невдовзі після кожного годування? Можливо, йому бракує молока. У такому разі при годуванні груддю годуйте його частіше, і вже за кілька днів у вас стане більше молока. Дитина щоразу отримуватиме його більше і знову збільшить інтервал між годуваннями. (Мати повинна турбуватися про себе, щоб у неї було вдосталь молока.)

 

Якщо дитина перебуває на штучному вигодовуванні, збільшіть порцію суміші на З0 мл і подивіться, чи не допоможе це зробити довшими інтервали між годуваннями.

 

Коли ж годувати дитину наступного разу? Якщо малюк, що витримує звичайноЗ—4 години, прокидається через 2—2,5 години і виглядає голодним, то його можна відразу погодувати. Але припустімо, що він прокинувся через годину після останнього годування. Якщо він виссав звичайну порцію молока, то навряд чи міг так швидко зголодніти. Скоріше за все, у нього просто болить животик. Допоможіть малюкові відригнути повітря або дайте йому трохи води чи пустушку. Немає ніякої потреби відразу ж годувати його, але коли ніщо інше не допомагає, можете спробувати.

 

Якщо дитина починає смоктати кулачок чи жадібно хапається за пляшечку, це не обов’язково говорить про те, що вона голодна. Часто діти поводяться так при кольках. їм важко відрізнити болі, що їх викликає голод, від болю, спричиненого газами.

 

Інакше кажучи, не слід годувати дитину щоразу, тільки-но вона заплаче. Якщо вона це робить у невизначений час, треба оцінити ситуацію. Може, вона мокра або їй надто жарко чи холодно. Можливо, їй потрібно всього лише відригнути повітря, щоб заспокоїтися, або ж просто трохи покричати, щоб зняти напругу. Якщо таке трапляється надто часто і ви не можете зрозуміти причини, порадьтеся з лікарем чи медсестрою.

 

Нічне годування. Основне правило — не будіть малюка, щоб погодувати його. Він сам вас розбудить, якщо зголодніє. Дитина, якій усе ще потрібне нічне годування, звичайно прокидається о 2-й годині ночі. Трохи пізніше, у віці від 2 до 6 тижнів, вона може проспати і до третьої чи до пів на четверту. Погодуйте її в цей час. Наступної ночі вона, можливо, прокинеться ще пізніше. Малюк може також прокинутися, трохи поплакати і знову заснути, якщо його відразу ж не нагодувати.

 

Коли діти уже можуть відмовитися від нічного годування, а це звичайно відбувається у віці від 6 до 12 тижнів, то вони переходять на такий режим дуже швидко, за 2—3 ночі. При грудному вигодовуванні, можливо, буде потрібно збільшити тривалість кожного денного годування. При штучному вигодовуванні збільшіть порцію при кожнім прийманні їжі, щоб компенсувати пропущене нічне годування. Вночі малюка треба годувати в спокійних умовах, у темній кімнаті — на відміну від денних годувань, які можуть проходити жвавіше.

 

Відмова від нічного годування. Якщо дитині виповнилося 2—3 місяці і вона важить уже близько 5,5 кг, а проте прокидається для нічних годувань, бажано привчити її пропускати їх. Замість того щоб простягти руки До малюка, щойно він поворухнеться, дайте йому трохи поплакати. Якщо він не заспокоюється, а починає лементувати ще голосніше, вибачтеся перед ним і швиденько нагодуйте. Але за тиждень-другий знову повторіть спробу. Взагалі, дитина, яка важить 5,5 кг і нормально їсть удень, не потребує нічного годування.

 

Час перед сном батьків найбільш зручний для годування дитини. Більшість дітей у віці кількох тижнів спокійно чекають годування до 23-ї чи навіть до 24-ї години. Якщо ви хочете лягти раніше, то можна розбудити дитину о 22-й годині або трохи раніше. Якщо вам зручніше годувати її пізніше і дитина не заперечує, то робіть, як вам краще.

 

У разі, коли дитина все ще прокидається для нічного годування, краще не пропускати годування о 22-й чи 23-й годині, навіть якщо для цього доведеться розбудити немовля. Коли ж дитина може відмовитися від одного з цих годувань, то почніть із нічного, щоб у вас була можливість виспатися.

 

Якщо малюк уже не прокидається для нічного годування, але в нього ще не вироблений чіткий розклад денних годувань, я порадив би продовжувати будити його о 22—23-й годині (за умови, що він хоче їсти в цей час). Тоді день принаймні закінчуватиметься за режимом, ви уникнете нічного годування, а дитина зможе проспати до 5—6-ї години ранку.

Травень 8th, 2015 by