Смерть. Дитина та догляд за нею.

Смерть
Правда життя. Смерть — це цілком природне явище, з яким рано чи пізно доведеться зіткнутися кожній дитині. Для одних першим великим потрясінням стає смерть золотої рибки в акваріумі, для інших — смерть дідуся чи бабусі. У багатьох культурах смерть розглядається як цілком природна подія, що невіддільна від повсякденного життя. У нашій же культурі ставлення до смерті пов’язане з певною ніяковістю.
Ремарка

Якщо навіть дорослі люди відчувають дискомфорт від самої лише згадки про смерть, то немає нічого дивного, що вони відчувають ще більшу розгубленість, коли йдеться про те, щоб допомогти дітям змиритися з думкою про смерть. Одні йдуть шляхом простого заперечення проблеми. «Чому собака лежить нерухомо на узбіччі дороги?» — «Він просто відпочиває. З ним нічого не сталося До речі, що тобі задали сьогодні додому?» Другі будь-що уникають конкретики і переводять розмову в царину надприродного: «Прилетіли янголи і забрали дідуся із собою. Зараз він на небесах разом із бабусею». Треті взагалі затикають дитині рота: «Нічого забивати собі цим голову. Ніхто не збирається вмирати найближчим часом. І де ти тільки нахапався цих думок?»

Як пояснити дітям, що таке смерть. У дошкільному віці уявлення дитини про смерть складаються під впливом особливостей и мислення. Діти в цьому віці Вірять, наприклад, що смерть — це не назавжди, що людина, яка померла, колись повернеться. Крім того, у них існує тенденція відчувати свою відповідальність за все, що відбувається в навколишньому світі, і вони можуть побоюватися покарання за те, що погано думали свого часу про померлу людину чи тварину. Часто-густо діти вважають смерть такою ж заразною хворобою, як застуда, і тривожаться про те, що незабаром ще хтось може вмерти.

Оскільки в такому віці діти сприймають усе буквально, дуже важливо у своїх розмовах не пов’язувати смерть зі сном. У цьому разі багато дітей відмовляються лягати спати, позаяк бояться, що теж помруть. Іноді, почувши, що хтось помер, вони просять: «Ну то розбудіть його». Так само, коли ви скажете: «Ми втратили дядька Арчибальда», то дитина може до глибини душі злякатися, що теж може загубитись, особливо якщо такі випадки з нею вже траплялися. Я пригадую одну дитину, яка стала боятися літати літаком, почувши одного разу про свого померлого родича, що той «полетів на небеса».

Маленькі діти мислять конкретно: «А як дядько Боб дихатиме, коли його закопають?» Батькам у цьому разі найкраще відповідати теж дуже конкретно: «Дядько Боб більше не дихає. Він уже не зможе ні поїсти, ні почистити зуби. Він помер, а це означає, що його тіло повністю перестало працювати, воно не може рухатись. Якщо людина вмерла, то вона вже ніколи не зможе стати живою».

Маленьким дітям дуже важливо почути, і, можливо, не один раз, що вони не були причиною цієї смерті.

Навіть три-чотирирічні діти здатні зрозуміти, що смерть — це частина життєвого циклу. Люди починають своє життя маленькими дітьми, потім виростають, тоді стають старими і, нарешті, помирають.

Смерть і віра. Кожна релігія дає своє пояснення смерті. Незалежно від того, йдеться про рай чи пекло, про реінкарнації, про присутність душ померлих серед живих, на мій погляд, дуже важливо, щоб батьки пояснили дітям, що всі ці уявлення побудовані на вірі, яка є особливим способом розуміння світу. Діти повинні вчитися цінувати свою власну віру, але водночас розуміти, що вірування інших людей можуть тлумачити події, які відбуваються, зовсім по-іншому.

Похорон. Багатьох батьків цікавить питання, чи слід маленьким дітям бути на похороні родичів чи близьких друзів родини. Я вважаю, що дитина в 3 роки і старше цілком може піти разом з усіма на цвинтар, якщо вона сама хоче цього і якщо батьки підготували її до того, що там відбуватиметься.

Для дітей похорон означає те саме, що і для дорослих: вони усвідомлюють реальність смерті й мають можливість попрощатися з покійним у колі друзів та рідних.

Дуже важливо, щоб поруч з дитиною була доросла людина, яку вона добре знає і яка може в будь-який момент відповісти на її запитання і, в разі потреби, відвести малюка додому, якщо він надто вже засмутиться.

Як впоратися з сумом. У одних дітей сум, спричинений смертю когось із рідних, виявляється в плачі. Інші стають надактивнішими чи, навпаки, прилипають до батьків, ні на крок не відходячи від них. Ще інші зовні не виявляють своїх емоцій, але згодом стає очевидним, що вони теж відчували горе. Батьки можуть допомогти дітям подолати сум. Скажіть дитині, що втратити друга чи дідуся — важке горе, тим більше що вони вже ніколи не повернуться.

Як батько, ви не повинні вдавати, що самі не відчуваєте горе. Якщо дитина бачить, як глибоко ви переживаєте, то правильно поставиться і до свого стану. Розповідаючи дитині про свої почуття, ви на своєму прикладі вчите її, що з горем треба вміти жити.

Якщо дитина ставить запитання про вашу смерть. Найболючіше переживання для дитини — смерть одного з батьків. Якщо у вашій родині недавно помер хтось із родичів чи якщо дитина із серйозним виглядом запитує вас про смерть, то цим самим вона виявляє своє занепокоєння, що можете вмерти ви.

У цьому разі необхідно з усією серйозністю запевнити її, що ви не помрете, аж поки вона виросте і в неї самої з’являться діти. Ви станете дуже стареньким дідусем (чи бабусею), і тільки тоді для вас настане час помирати. (Певна річ, говорити все це можна лише в тому разі, якщо ви в цей час не хворієте на недугу, що загрожує життю.) Більшість дітей заспокоюються, довідавшись, що ця страшна подія відсувається на неймовірно далеке майбутнє. Вони знають, що доти, поки вони самі не виростуть, турбуватися немає про що.

Звичайно, ви самі не можете знати з усією певністю, що проживете довго, і тому ваші обіцянки можуть бути марними, а проте вимовляти їх ви повинні з упевненим виглядом. Ваша дитина поки ще не в змозі мислити категоріями ймовірності. Якщо ви скажете їй, що ваша смерть найближчим часом дуже малоймовірна (що взагалі-то цілком справедливо з точки зору дорослої людини), то це серйозно похитне її впевненість. Дитині не можна брехати, але правда має бути повідомлена їй у зрозумілому і доступному вигляді. Ваша впевнена обіцянка не вмирати — це саме те, що їй потрібно.