ПРАВДА ЖИТТЯ — СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ

Статеве виховання починається рано, й іноді всупереч вашій волі. Заведено вважати, що статеве виховання зводиться до лекцій у школі чи серйозних бесід з батьками вдома. Це надто вузький погляд на проблему. Дитину протягом усього дитинства навчає саме життя, і якщо дітей не ознайомити з цими питаннями в сім’ї, вони довідаються про все поза сім’єю. Статеве виховання — це набагато ширша тема, ніж просто відповідь на запитання, звідки беруться діти. Вона включає стосунки між чоловіком і жінкою та їхнє місце в цьому світі.

Ось кілька негативних прикладів. Припустімо, батько говорить грубощі матері і б’є її. Можна скільки завгодно розповідати синові на лекціях у школі про те, що шлюб ґрунтується на взаємній любові і повазі, але його досвід свідчить про протилежне. Коли він довідається про фізичний бік сексуальних стосунків — від учителя чи від інших дітей, — він пов’яже це з картиною грубого ставлення чоловіка до жінки.

Або взяти дівчинку, яка росте з відчуттям власної непотрібності, гадаючи, що батьки більше люблять її брата. Вона неприязно ставитиметься до чоловіків, вважатиме, що від них усі нещастя, а жінки завжди виступають у ролі жертв, і нічого з цим не вдієш. І байдуже, скільки книжок про секс і шлюб вона прочитає і скільки лекцій прослухає. Все, що вона прочитає чи про що довідається, трактуватиметься з тієї ж усталеної точки зору: чоловіки використовують жінок у своїх інтересах, а ті нездатні що-небудь змінити.

Таким чином, статеве виховання в дитини починається з тієї хвилини, коли вона починає осмислено спостерігати за ставленням батьків одне до одного, до синів та доньок і усвідомлює фізичні відмінності між собою, батьками, братами, сестрами чи іншими дітьми протилежної статі.

Гадаю, що у міжстатевих взаєминах духовний аспект не менш важливий, ніж фізичний, і діти повинні знати, що їхні батьки поділяють цю точку зору. Саме тому любов стає таким глибоким емоційним переживанням. Кохання між людьми означає прагнення піклуватися одне про одного, давати одне одному радість. Нарешті, вони хочуть разом мати дітей. Якщо ці люди релігійні, вони хочуть, щоб їхній шлюб був освячений Богом. Саме ці помисли сприяють міцному і духовно багатому шлюбові.

Усе це, звичайно, неможливо пояснити однорічній дитині, хоча глибока віддана любов між нею та її батьками закладає необхідний фундамент. До 3,4 чи 5 років, коли діти відчувають безмежну щиросерду любов до батьків, дитині корисно бачити і чути, що батькам подобається не тільки обійматися й цілуватись, але вони хочуть допомагати одне одному і прагнуть, щоб їхні стосунки були перейняті добротою і повагою.

Коли батьки відповідають у цьому віці на запитання дитини, звідки беруться діти і який стосунок має до цього батько, важливо донести до неї, як батьки люблять одне одного, прагнуть піклуватися одне про одного, хочуть мати дітей і разом піклуватися про них і як це пов’язано з фізичною любов’ю та бажанням заронити насіння з пеніса в піхву. Іншими словами, батьки не повинні розповідати про анатомічні та фізіологічні аспекти статевих відносин у відриві від ідеальної, духовної сторони цього питання.

Дитячі питання у віці трьох років. Більш чітке уявлення про проблеми, пов’язані із міжстатевими стосунками, діти дістають у віці від 2,5 до 4 років. Це той вік, коли діти безкінечно ставлять запитання «чому», а їхня допитливість безмежна. Не виключено, що дитина запитає вас, чому хлопчики влаштовані не так, як дівчатка. Для неї це запитання ще ніяк не пов’язано із сексом. Але якщо в неї складеться неправильне уявлення, це може згодом вилитись у викривлену картину міжстатевих стосунків.

Звідки беруться діти? Це запитання ви, скоріше за все, почуєте від своєї дитини теж у віці близько 3 років. Краще і простіше відразу сказати їй правду, ніж вигадувати якісь пояснення, що їх згодом доведеться змінювати. Намагайтеся відповісти на запитання максимально просто, так само, як воно і було задане. Маленьких дітей відлякує велика кількість інформації. Вони краще розуміють, коли прості відомості видають їм невеликими порціями. Наприклад, ви можете сказати: «Дитина росте в спеціальному місці всередині матері, яке називається матка». Більше їй поки пояснювати нічого не треба.

Можливо, за кілька хвилин, а може, і за кілька місяців вона захоче довідатися щось іще. Як дитина потрапляє всередину матері? Як вона виходить звідти? Перше запитання, очевидно, збентежить батьків, які можуть подумати, що дитина запитує про зачаття і статеві стосунки. Певна річ, ні про що подібне вона і не підозрює. Вона знає, що в живіт потрапляє їжа, і, можливо, думає, що дитина потрапляє туди тим самим шляхом. Найпростіше відповісти, що дитина виростає з крихітної насінини, яка була всередині матері весь час. Можливо, мине ще чимало місяців, перш ніж дитина захоче довідатися, яку ж роль в усьому цьому відіграє батько.

Дехто думає, що дитині треба відразу пояснювати, що батько теж робить свій внесок, поміщаючи всередину матері своє насіння. Напевно, в цьому є сенс, особливо щодо хлопчиків, які можуть подумати, що чоловіки взагалі ні при чому. Однак більшість фахівців згодні в тому, що немає потреби роз’яснювати три-чотирирічній дитині фізіологічні й емоційні аспекти статевих стосунків. До того ж дитина про це і не запитувала. Необхідно задовольнити цікавість на рівні її розуміння і, головне, дати зрозуміти, що вона має право запитувати у батьків про все, що її цікавить.

На запитання, як дитина виходить назовні, можна, наприклад, відповісти, що коли вона стає досить великою, то з’являється зі спеціально призначеного для цього отвору, який називається піхвою. Важливо зазначити, що тут не використовується отвір, призначений для виведення калу чи сечі.

Дитина може також помітити сліди менструації і витлумачити їх як рану чи іншу травму. Мати повинна пояснити, що в усіх жінок щомісяця буває кровотеча, і це не пов’язано з ушкодженням. Трирічній дитині, а тим більше старшій за 3 роки можна розповісти і про деякі аспекти призначення менструації.

Чому не лелека? Ви можете запитати: «А чи не простіше розповісти їй про лелеку?» Але навіть трирічна дитина, в якої мати чи тітка вагітні, може, спостерігаючи за жіночою фігурою чи з уривків розмов, догадатися, звідки беруться діти. Якщо в подібній ситуації батьки будуть, соромлячись, розповідати їй щось дуже далеке від її власних здогадок, то вона остаточно заплутається і засмутиться. Навіть якщо малюк не підозрює ні про що в трирічному віці, то все одно довідається правду чи напівправду у 5, 7 чи 9 років. Краще не дезорієнтувати його від самого початку, щоб він згодом не вирішив, що батьки йому кажуть неправду. А якщо дитина виявить, що ви з якоїсь причини не наважуєтеся сказати їй правду, це зведе між вами бар’єр і змусить її відчути ніяковість. Скоріш за все, вона не звернеться до вас згодом з іншими запитаннями. Ще один доказ на користь того, щоб сказати трирічній дитині правду, полягає в тому, що діти в цьому віці цілком задовольняються простими відповідями. Заклавши фундамент, вам легше буде відповідати на її складніші запитання, які вона задасть у майбутньому.

Іноді малюки, яким розповіли, звідки беруться діти, збентежують своїх батьків, продовжуючи вірити в казку про лелеку. Подеколи їхня свідомість осмислює дві чи навіть три теорії. Це цілком природно. Через свою жваву уяву маленькі діти вірять усьому, що чують. Вони не намагаються, як дорослі, відшукати одну правильну відповідь і відкинути всі інші. Ви також повинні пам’ятати, що дітям недостатньо розповісти що-небудь тільки один раз. Вони засвоюють інформацію потроху, повертаючись до одного й того самого питання неодноразово, аж поки зрозуміють усе. На кожній стадії свого розвитку дитина здатна сприйняти нову точку зору на конкретну проблему.

Будьте готові до сюрпризів. Заздалегідь знайте, що дитина може задати запитання зовсім не в тій формі і не в той час, коли б це було доречно. Батьки можуть уявляти собі, що почнуть цю довірливу розмову ввечері, перед сном, а дитина може задати запитання, що її цікавить, у супермаркеті чи в ту хвилину, коли ви розмовляєте на вулиці з вагітною сусідкою. Якщо таке трапилося, то стримайте бажання негайно затулити їй рота. По можливості дайте їй відповідь відразу. Коли це неможливо, просто скажіть їй: «Я розповім тобі про це пізніше. Є такі речі, які не обговорюють на людях».

Не напускайте на себе поважний і таємничий вигляд, розмовляючи з дитиною. Коли дитина запитує вас, чому трава зелена або навіщо собаці хвіст, ви відповідаєте без будь-якого збентеження, і вона відчуває, що йдеться про звичайнісінькі побутові речі. Намагайтеся надати своїй відповіді на запитання про появу дітей такого ж природного гону. У вас ця тема може викликати зніяковіння, а дитині це просто цікаво, і вона нітрохи не збентежиться, діставши пряму відповідь.

У 4 чи 5 років, а іноді й пізніше діти задають ще одне запитання: «Навіщо треба одружуватися, щоб з’явилися діти?» або: «А навіщо потрібний тато?» Ви можете відповісти, що з батькового пеніса насіння потрапляє в матку, спеціальне місце (яке не треба плутати зі шлунком), де воно росте і перетворюється на немовля. Мине чимало часу, перш ніж дитина спробує уявити собі цю ситуацію. Коли вона дозріє для наступних запитань, розкажіть їй своїми словами про кохання і пестощі.

Дитина, яка не задає запитань. Що робити, якщо дитина у свої 4— 5 років або й старша за цей вік жодного разу не задавала подібних запитань? Батьки іноді думають, що це наслідок невинності дитини, якій навіть на думку не спадає щось подібне. Однак багато фахівців, які працювали безпосередньо з дітьми, не поділяють цю точку зору. Скоріш за все, у дитини склалося враження — хотіли того батьки чи ні, — що ця тема непристойна. Ви повинні бути готові до того, що дитина може поставити непряме запитання, зробити натяк чи пожартувати на цю тему, щоб перевірити реакцію^ батьків.

Так, наприклад, дитина 7 років, яка нібито не має ані найменшого уявлення про вагітність, увесь час звертає увагу на великий живіт своєї вагітної матері і, соромлячись, жартує з цього приводу. У батьків, до речі, в цьому разі з’являється чудовий привід усе пояснити синові. Краще пізно, ніж ніколи. Чи візьмімо, наприклад, маленьку дівчинку, яку запитання, чому вона влаштована не так, як хлопчики, цікавить настільки, що вона навіть час від часу починає робити героїчні зусилля попісяти стоячи. Практично щодня в розмовах з дітьми про людей, тварин і птахів батьки можуть почути такі непрямі запитання і задовольнити цікавість дитини.

Чим може допомогти школа. Якщо мати і батько дитини досить тактовно і щиро відповідали на її перші запитання, то вона і в старшому віці звертатиметься до них за докладнішою інформацією. Але багато в чому тут може надати допомогу і школа. Часто в дитячих садках і початкових класах дітям доручають догляд за кроликами, морськими свинками чи білими мишами. Це дає їм можливість всебічно познайомитися з життям тварин — їх годівлею, бійками, спарюванням, народженням і вигодовуванням потомства. Дитині іноді легше сприймати подібні факти в нейтральних ситуаціях, і ці спостереження доповнюють те, що вона довідалася від батьків. Зазвичай те, що дитина довідується в школі, їй хочеться обговорити й уточнити вдома з батьками.

До 5-го класу діти вже вивчають основи біології, включаючи і тему розмноження. Деякі дівчатка в класі вже входять у стадію статевого дозрівання і повинні достеменно знати про те, що з ними відбувається. Науковий підхід до цієї теми в школі допоможе дітям удома під час її обговорення з батьками.

Статеве виховання, включаючи його духовні аспекти, повинно стати частиною комплексної медичної освіти й етичного виховання дітей, починаючи з дитячого садка до закінчення школи і, бажано, при гармонійному поєднанні зусиль батьків і педагогів.