ПОРАДИ БАТЬКАМ. ДІТИ ВІД ДВАНАДЦЯТИ ДО ВІСІМНАДЦЯТИ РОКІВ.

Не бійтеся встановлювати правила. Більшість підлітків схильні хоча б час від часу виявляти дух бунтарства і суперництва, хоч якими б розсудливими були їхні батьки. Однак треба знати, що підліток насамперед хоче, щоб ним керували, і потребує певних правил, встановлених батьками, хоча й протестує проти них. Через гордість він не хоче відверто визнати необхідність такого керівництва, але в глибині душі думає: «Було б добре, якби батьки встановили для мене правила поведінки, як для моїх друзів».

Підлітки відчувають, що саме любов батьків змушує їх захищати своїх дітей від незрозумілих і скрутних ситуацій, підказувати їм, як уберегтися від небажаної репутації і від зайвого лиха через недосвідченість.

Виявляйте до дітей повагу і вимагайте від них того самого. Це не означає, що батьки повинні виявляти деспотизм. У підлітків для цього надто загострене почуття власної гідності. Вони хочуть обговорювати питання з батьками, як дорослі з дорослими. Якщо ж спір не виявив переможця, батькам не слід аж надто вдаватися в демократію і думати, що обидві сторони праві. Вирішальним чинником має стати все-таки батьківський досвід. Наприкінці дискусії батьки повинні чітко висловити свою думку і, якщо необхідно, наполягти на своєму. Дитина має право на цю певність і визначеність. Батьки повинні дати зрозуміти підліткові (не обов’язково говорити це словами), що він більшу частину часу буде поза їхнім полем зору, і тому вони покладаються на його здоровий глузд і повагу до батьків, а не на сліпу слухняність і постійний контроль.

Батьки повинні обговорювати з підлітком час повернення додому з вечірок і побачень, а також знати, куди і з ким він ще і хто вестиме машину. Якщо дитина запитує, навіщо їм це знати, можна відповісти, що гарні батьки завжди відповідають за своїх дітей. Ви можете сказати: «Припустімо, трапиться нещасний випадок. Ми повинні знати, де тебе шукати» або «Якщо вдома станеться щось непередбачене, ми хотіли б мати можливість зв’язатися з тобою». З тієї ж причини батьки повинні говорити дітям, куди йдуть самі і коли приблизно повернуться. Якщо раптом трапляється якась затримка чи зміна в планах, підлітки (і батьки) повинні зателефонувати додому і попередити про це заздалегідь. Батьки за обопільною домовленістю з дітьми мають право очікувати на їх повернення додому у визначений час. Це нагадує дітям, що батьки щиро турбуються про них і про їхню безпеку. Коли діти влаштовують вечірку вдома, батьки повинні при цьому бути присутніми.

Батькам не слід, диктувати свої умови чи говорити з дітьми зверхньо. Дискусії з ними повинні відбуватися у взаємоповазі і вестися на рівні «дорослий з дорослим». Молоді люди визнають втручання батьків тільки до якоїсь межі, однак це не означає, що дискусії на цю тему даремні.

Багато батьків, знаючи, що підлітки виявляють нетерпимість до їхніх поглядів, і поважаючи їхнє прагнення до незалежності, починають просто приховувати свою думку й утримуються від будь-якої критики на адресу молоді, щоб не показати себе ретроградами чи диктаторами. Більш мудро буде, як мені здається, коли батьки вільно викладатимуть свої погляди, розповідатимуть про те, як усе відбувалося в їхній юності, і при цьому розмовлятимуть із підлітком як із шанованим дорослим другом.

Не слід вести розмову в такому тоні, начебто ви викладаєте незаперечні істини, а ваша думка завжди правильна тільки через те, що ви старші.

Непокора. Батьки часто ставлять запитання, як бути, якщо дитина виявляє відкриту непокору чи мовчки ігнорує ваші вказівки. У ранньому підлітковому віці, якщо між вами і дитиною склалися достатньо здорові стосунки, а встановлені вами обмеження розумні, то лише деякі діти бувають украй неслухняними у вирішенні серйозних питань, хоча й голосно протестують. Батьки, які відчувають, що не в змозі контролювати дитину у таких важливих питаннях, як поведінка і безпека, повинні порадитися з лікарем чи іншими фахівцями.

У більш пізні роки батькам часом доводиться погоджуватися з рішеннями своїх дітей, навіть коли вони суперечать їхній власній думці. Наприклад, сімнадцятирічна дівчина мріє вчитися в художній школі, а батьки хочуть, щоб вона вчилася в медичному училищі. У цьому разі слід заохочувати прагнення підлітка приймати самостійне рішення, навіть якщо згодом виявиться, що воно було помилковим. Батьки повинні допомагати дитині шукати свою мету в житті і йти до неї, попри те, що ця мета не зовсім узгоджується з їхніми власними уявленнями.

Навіть тоді, коли юнак нехтує батьківськими вказівками, це не означає, що дорослі не мали рації. Недосвідченому юнакові завжди корисно вислухати думки всіх сторін. І вже прийнявши рішення не чинити за батьківською порадою, він, можливо, зробить досить правильний вибір, керуючись тими знаннями чи передчуттями, яких бракує батькам. Адже коли він стане дорослим, він повинен уміти відкидати в разі потреби нерозважливі поради і брати відповідальність за прийняті рішення на себе. Та коли хлопці чи дівчата потрапляють у неприємну ситуацію, цей досвід тільки піднімає в їхніх очах авторитет батьків, хоч вони й намагаються цього не показувати.

Виявляйте щиру турботу. Якщо ваша дочка робить щось таке, що здається вам небезпечним чи нерозумним, то замість того, щоб критикувати її чи диктувати свої умови, набагато корисніше дати їй зрозуміти, що вам не байдужий її душевний стан. «Ти завжди така засмучена, коли повертаєшся з побачення з Джимом». Ця фраза, напевно, буде ефективніша, ніж коли ви просто скажете: «Твій Джим негідник!»

Укладіть договір про безпеку. Попередьте свою дитину, що ви заберете її будь-коли і будь-звідки, ні про що не розпитуючи. Повірте, це набагато краще, ніж мати справу з правоохоронними органами, якщо, наприклад, ваш підліток у стані сп’яніння опиниться за кермом.

Діти повинні також мати можливість конфіденційного медичного обслуговування, де вони вільно могли б задавати лікарям запитання й обговорювати теми, про які їм ніяково говорити з батьками. Анонімне медичне обслуговування аж ніяк не підштовхує підлітка до безладних статевих зв’язків, а зовсім навпаки.

Вживіть застережних заходів проти самогубства. Найголовніше — не тримайте вдома зброї. Якщо ваша дитина сумує, в неї пригнічений настрій, вона замкнулася в собі, їй нецікаво все, що вона раніше любила, якщо в неї різко знизилася успішність, то не виключайте можливості депресивного стану й відразу звертайтеся по допомогу до фахівців.

Керуйтеся здоровим глуздом. Припустімо, ви не знаєте, що зробити чи сказати в якомусь конкретному випадку. Можна обговорити це питання не тільки з дитиною, але і з батьками інших дітей. Однак ніхто не має права зобов’язати вас як батьків чинити за чужими порадами, навіть якщо ви опинилися в меншості. Зрештою можна розраховувати на успіх тільки в тому разі, коли ви впевнені в правильності своїх дій. А правильним є те, що підказує ваше серце, після того як вислухані всі аргументи.

Перш ніж дозволити чи заборонити підліткові щось робити, задайте собі кілька запитань. Чи безпечно це? Чи не протизаконно це? Чи не підриває це основних моральних принципів? Чи продумала ваша дитина наслідки? Діє вона з власної волі чи на неї хтось впливає? Тільки після того, як ви зосередитеся на цьому, ви зможете правильно оцінити ситуацію і допомогти своїй дитині прийняти розумне рішення.

Ви маєте право розраховувати на ввічливість і співчуття. Як наодинці, так і в компаніях підлітки повинні поводитися виховано щодо оточуючих і доброзичливо щодо батьків, друзів родини, вчителів і колег.

Для підлітків і юнаків інколи характерне трохи неприязне ставлення до дорослих, з якими вони свідомо чи несвідомо є суперниками. Але їм не зашкодить, якщо вони не демонструватимуть своєї ворожості і чемно поводитимуться завжди. Від цього вони тільки виграють в очах дорослих.

У підлітків також є серйозні обов’язки перед родиною. Вони повинні регулярно виконувати певну хатню роботу, а також окремі позапланові завдання. Це для них дуже корисно, бо дає змогу відчути власну гідність, відповідальність і просто задоволення від усвідомлення того, що вони допомагають батькам.

Ви не можете присилувати їх виконувати ці вимоги, але вони повинні звучати у ваших розмовах з дітьми. Підліткові корисно знати принципи, якими керуються батьки, навіть якщо він і не поділяє їх.