НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ДИТЯЧІ ІНФЕКЦІЇ

У перші 3—4 дні після початку захворювання висип не з’являється. Перебіг хвороби — важка застуда, що дедалі посилюється. Очі в дитини червоніють і сльозяться. Якщо відтягнути нижню повіку, то можна побачити, що всередині вона яскраво-червоного кольору. У дитини з’являється сильний сухий кашель, що поступово наростає. Температура звичайно підвищується з кожним днем. Приблизно на 4-й день на тлі високої температури за вухами з’являється висип у вигляді рожевих плям невиразної форми. Він поступово поширюється на все обличчя і тіло і при цьому темніє. Температура залишається високою, кашель триває, незважаючи на ліки, що даються дитині. До моменту, коли через 1—2 дні дитину повністю обсипає, вона почуває себе зовсім хворою, але після цього швидко починає видужувати.

Підозра на ускладнення повинна виникнути, коли висока температура не спадає через 2 дні після появи висипу чи коли вона спочатку знижується, а потім підвищується знову. Найбільш типові ускладнення — це отит, бронхіт і пневмонія. Лікування проти кору не існує але йому можна запобігти. Ускладнення після цієї хвороби можуть бути найсерйознішими, на відміну від самого кору, але за допомогою сучасних медикаментів вони успішно виліковуються.

НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ДИТЯЧІ ІНФЕКЦІЇ

Якщо дитина пройшла повний курс профілактичних щеплень, то захворювання на кір дуже малоймовірне, хоча цілком виключати таку можливість не можна. Коли дитина кашляє і в неї висока температура у поєднанні з висипом, негайно зв’яжіться з лікарем.

Перші симптоми кору виявляються приблизно на 9—16-й день після зараження. Хвороба є заразною від часу появи в дитини ознак застуди. Звичайно повторно на кір не хворіють.

Кору можна і потрібно запобігати шляхом щеплення, що робиться дитині віком 12 місяців. У 4 роки проводиться повторна вакцинація. Навіть коли дитині не зроблене щеплення, перебіг хвороби можна значно полегшити, якщо вчасно звернутися по медичну допомогу.

Краснуха. Висип при краснусі дуже подібний до корового висипу, але ці два захворювання ніяк не пов’язані між собою. При краснусі ознаки застуди (нежиті й кашлю) відсутні, хоча горло може бути трохи почервонілим. Температура звичайно невисока (менше 38,8 °С), і дитина не виглядає хворою. Висип являє собою плоскі рожеві плями, що зазвичай в перший же день укривають усе тіло. Наступного дня вони, як правило, бліднуть і зливаються. Таким чином, тіло виглядає вже не плямистим, а просто почервонілим.

Найбільш характерною ознакою краснухи є опухлі і болісні лімфатичні вузли за вухами і на задньому боці шиї. Вони можуть опухнути ще до появи висипу і залишатися збільшеними якийсь час після видужання. Іноді висип такий слабкий, і що його можна не помітити. У дорослих пацієнтів хвороба може супроводжуватися загальним болем в усьому Інкубаційний період краснухи звичайно триває від 12 до 21 дня після зараження. Дотримуватися постільного режиму дитині не обов’язково. Діагноз повинен поставити лікар, оскільки краснуху легко сплутати з кором, скарлатиною та деякими іншими вірусними інфекціями Лікування краснухи не існує.

Краснуха небезпечна для жінок у перші 3 місяці вагітності, бо може призвести до відхилень у розвитку плоду. Якщо ви захворіли в цей період, треба негайно проконсультуватися з лікарем. Щеплення проти краснухи (звичайно вона комбінується зі щепленням від кору і свинки) робиться дітям у 12 місяців і повторюється в чотирирічному віці.

Розеола. Розеола — набагато менш відоме, а проте поширене інфекційне захворювання. Вона зазвичай буває в дітей віком від року до трьох і дуже рідко трапляється пізніше. У дитини протягом 3—4 днів тримається висока температура без будь-яких ознак застуди, а сама вона звичайно не виглядає хворою. (У перший день у неї можуть статися судоми від жару). Потім температура різко знижується до нормальної і тіло вкривається рожевуватим плоским висипом, як при кору, шо зникає через 1—2 дні.

Поставити діагноз при цьому захворюванні вдається, як правило, тільки після появи висипу. Однак до цього часу температура вже спадає і дитина почуває себе непогано. Розеолу викликає різновид вірусу герпесу, але хвороба не становить великої небезпеки, і щеплення від неї дітям не робиться.

Вітряна віспа. Першою ознакою вітряної віспи (так званої вітрянки) стають, як правило, кілька характерних прищиків на тілі, обличчі та голові. Вони схожі на звичайні прищі, але на верхівках деяких з них є крихітні жовті водянисті пухирці. Основа прищика і шкіра довкола нього почервонілі. Пухирці через кілька годин лопаються, і на їхньому місці утворюється кірочка. Протягом 3-4 днів з’являються все нові елементи висипу. Зазвичай вони дуже сверблять. При постановці діагнозу лікар звичайно шукає серед кірочок свіжі прищики з пухирцями, які ще не лопнули.

У дитини трохи старшої чи в дорослої людини за день до появи висипу може спостерігатися загальне нездужання і підвищення температури. У маленьких дітей такі симптоми відсутні. На початку хвороби температура звичайно невисока, але через день-два може піднятися. Деякі діти не почувають ніякого нездужання, і температура в них не піднімається вище 37,7 °С. Інші почувають себе погано, і температура в них висока.

Іноді для полегшення перебігу хвороби і скорочення п тривалості використовуються медикаменти. Доцільність їх застосування ви можете обговорити з лікарем. Вітряну віспу можна сплутати з іншими захворюваннями, наприклад з імпетиго, тому з появою висипу слід викликати лікаря, особливо якщо при цьому підвищується температура і дитина почуває нездужання.

Лікар може виписати легкий антигістамінний засіб для зменшення сверблячки. При сильному Підвищенні температури можна дати дитині парацетамол. (При вітряній віспі не давайте дітям та підліткам аспірин.)

Сверблячку також можна полегшити за допомогою теплої ванни з кукурудзяним крохмалем, питною содою чи вівсяним борошном. Ванну дитині можна приймати по 10 хвилин 2—3 рази на день. Залежно від розміру ванни додайте в неї 1—2 склянки крохмалю, соди чи борошна. Сухий крохмаль насипають у посудину ємністю 0,5—1 л і повільно доливають туди холодну воду, постійно помішуючи до повного розчинення (це запобігає утворенню грудок). Отриманий крохмальний розчин виливають у ванну з водою.

Стежте, щоб дитина не зривала кірочки з засохлих пухирів. При цьому вона може занести туди інфекцію, і на шкірі залишаться шрами. Кілька разів на день мийте руки дитини з милом. Бавовняні рукавички, надягнуті на дитину під час сну, дадуть змогу уникнути розчухування.

Інкубаційний період вітряної віспи становить від 11 до 19 днів після зараження. Дитині можна дозволяти виходити на вулицю і відвідувати школу після того, як перестануть з’являтися нові прищики (звичайно на 6-й день після появи висипу). У легких випадках дитині можна дозволяти відвідувати школу навіть раніше, коли підсохнуть усі кірочки. У цьому стані дитина не заразна.

Щеплення проти вітряної віспи полегшує перебіг хвороби чи повністю запобігає їй. Діти й дорослі з ослабленою імунною системою (наприклад, при СНІДі чи під час проходження хіміотерапії при раку), заразившись вітряною віспою, повинні терміново пройти курс лікування, щоб уникнути більш тяжких наслідків.

Інші інфекційні захворювання, що супроводжуються висипом. Існують деякі віруси, шо викликають застудні чи кишкові інфекції (наприклад, аденовіруси, екховіруси чи віруси Коксакі), що супроводжуються висипом. Часто такий висип, що нагадує дрібний горошок, з’являється на тілі і поступово поширюється на обличчя, руки і ноги. Через кілька днів він проходить.

Коклюш. У перший тиждень захворювання коклюш розпізнати важко. Хвороба нагадує звичайну застуду з невеликою нежиттю і легким сухим кашлем. Підозри на коклюш можуть виникнути лише на другому тижні. Батьки помічають, що в дитини почалися тривалі напади кашлю вночі. Вона кашляє по 8—10 разів на одному диханні. В одну з ночей після кількох таких нападів дитина давиться і в неї починається блювання. У неї також може з’явитися характерне завивання — результат спроби відновити дихання після нападів кашлю.

Іноді, хоча й дуже рідко, такий кашель із завиванням може бути навіть у дітей, яким робили щеплення проти коклюшу. Але звичайно до цієї стадії не доходить. Діагноз ставиться за характером кашлю на другому тижні хвороби (напади судомного кашлю на одному диханні) і за фактом наявності інших хворих на коклюш в оточенні дитини. Інкубаційний період коклюшу з моменту зараження становить від 5 до 14 днів.

Усі, хто входить у тісний контакт із хворою дитиною, повинні приймати антибіотики, щоб запобігти подальшому поширенню хвороби.

Не кваптеся робити висновок про наявність у дитини коклюшу, якщо вона сильно кашляє протягом кількох днів після початку застуди. Насправді сильний кашель на початку застуди свідчить проти коклюшу.

Коклюш триває тижнями: у середньому близько 4 тижнів, а в тяжких випадках до 3 місяців. Лікар підозрює коклюш у дитини віком до року, якщо сухий кашель не припиняється протягом місяця, а в дітей трохи старших у разі спалаху цього захворювання в даній місцевості.

Якщо лікар має сумнів, то, щоб установити точний діагноз, проводять лабораторні тести, які іноді допомагають прояснити ситуацію. Лікар призначає лікування залежно від віку дитини і тяжкості захворювання. Антибіотики допомагають запобігти поширенню хвороби. Нерідко використовуються засоби від кашлю, але вони мають дуже слабкий ефект. Багато дітей краще почувають себе, якщо повітря в квартирі прохолодне, однак не можна допускати переохолодження дитини. Якщо в дитини немає температури, лікар може дозволити їй виходити з дому. Втім не можна дозволяти їй спілкуватися з іншими дітьми, коли вони не приймають еритроміцин. У деяких дітей напади кашлю стають значно рідшими, якщо вони дотримуються постільного режиму. При блюванні дитину необхідно годувати маленькими порціями через короткі проміжки часу. Найкраще — нагодувати дитину відразу ж після нападу блювання, оскільки ймовірність повторного блювотного позиву в цей момент невелика.

Оскільки коклюш — це досить серйозне захворювання, особливо для маленьких дітей, необхідно за першої ж підозри викликати лікаря. Це важливо для того, щоб поставити правильний діагноз і призначити відповідне лікування. Особливу небезпеку для дітей становить те, що коклюш дуже виснажує організм і може перерости в запалення легень.

Епідемічний паротит (свинка). Це головним чином захворювання слинних залоз, що розташовані в западині за мочкою вуха. Завдяки вакцинації ця хвороба стала в наші дні рідкістю.

Спочатку залоза заповнює западину, потім опухає весь бік обличчя, при цьому пухлина вивертає мочку вуха вгору. Якщо провести пальцем уздовж нижнього краю щелепи, то можна відчути тверду пухлину, що йде від вуха вперед і захоплює частину щелепи. Якщо пухлина поширюється в бік шиї, то виникає питання, пов’язано це із свинкою чи з іншим, більш рідкісним захворюванням привушних залоз, яке може повторюватися неодноразово. Можливо також, що це просто запалення лімфатичних вузлів у бічній частині шиї. Звичайно лімфатичні вузли, що іноді запалюються після ангіни, знаходяться нижче слинних залоз і пухлина при цьому не піднімається вище рівня щелепи.

У маленької дитини, що захворіла на свинку, насамперед помітна пухлина під вухом. Дитина трохи старша може ще за день чи два до появи пухлини скаржитися на біль у вусі чи з одного боку горла, особливо при жуванні і ковтанні. Іноді минає тиждень чи навіть більше, перш ніж пухлина пошириться на другий бік шиї. Буває, що він не опухає взагалі.

Крім привушних існують ще й інші слинні залози, й іноді захворювання поширюється і на них. До них належать підщелепні і під’язичні залози, розташовані відразу ж за нижньою точкою підборіддя. Іноді ускладнення спостерігаються в людини, в якої взагалі не опухали слинні залози.

При дуже легкій формі свинка може минути за 3—4 дні. Вона тримається в середньому від 7 до 10 днів. У чоловіків і хлопчиків у період статевого дозрівання інфекція може вразити яєчка. Звичайно хвороба зачіпає тільки одне яєчко. Коли запалюються обидва яєчка, це може призвести до безплідності. У жінок можуть уражатися яєчники, але це рідко призводить до безплідності.

Іноді в людини, яка впевнена, що колись уже хворіла на свинку, знову опухають привушні слинні залози. Більшість лікарів думають, що в першому випадку, напевно, хвороба була викликана не вірусом епідемічного паротиту, а якимось іншим мікроорганізмом чи непрохідністю слинних проток. Усі діти повинні одержати щеплення проти свинки у віці 12 місяців, а потім повторну вакцинацію в 4 роки. Звичайно проводиться комбіноване щеплення проти кору, паротиту і краснухи.

Якщо є підозра на свинку, негайно викликайте лікаря. Дуже важливо правильно поставити діагноз. Якщо виявиться, що йдеться про запалення лімфатичних вузлів, то лікучвання повинно бути зовсім іншим.

Дифтерія. Це дуже небезпечне захворювання, але його цілком можна уникнути. Якщо дитині проведена необхідна вакцинація, то вона практично застрахована від цГєї хвороби. Дифтерія починається зі скарг на погане самопочуття, болі в горлі та підвищення температури. На мигдалинах утворюється брудно-білий наліт, який може поширитися на все горло. Іноді захворювання починається з хрипоти і гавкаючого кашлю. Дихання стає утрудненим. Перші ознаки хвороби з’являються через тиждень після зараження.

Терміново викликайте лікаря, якщо в дитини заболіло горло, піднялася температура і з’явилися симптоми крупу. При підозрі на дифтерію повинні негайно застосовуватися спеціальні медикаменти.

Поліомієліт. Це вірусне захворювання вже ліквідоване скрізь, де систематично застосовується відповідна вакцина. Кожна дитина повинна бути захищена від поліомієліту’ від раннього дитинства.

Хвороба починається, як і багато інших інфекцій, із загального нездужання, високої температури і головного болю. Можуть також спостерігатися блювання, запор чи невеликий пронос. У більшості випадків не доходить до паралічу, а якщо це трапляється, хвороба звичайно повністю виліковується. Якщо ж параліч зберігається після того, як гостра стадія захворювання минула, дуже важливо, щоб дитина постійно перебувала під наглядом досвідчених фахівців.