МАНЕРИ — ДИСЦИПЛІНА

Багато хто вважає наше суспільство нецивілізованим, і якщо ви подивитеся навколо себе, то погодитеся з цим.

Люди дедалі частіше миряться з тим, що дорослі й діти вживають лайливі слова, кричать одне на одного з найменшого приводу, всюди лізуть без черги. Складається враження, що бере гору правило «кожен сам за себе». Пробивайся в житті як зможеш.

Я пам’ятаю часи, коли люди були більш чемні одне з одним, темп життя був не таким стрімким, а кар’єра за будь-яку ціну не вважалася головною чеснотою. Є чимало причин, чому все це раптом відійшло на задній план. Сьогодні багато батьків думають, що правила гарного тону застаріли і дітям треба дати можливість розвиватися природним шляхом. Дехто намагається покласти на мене відповідальність за пропаганду вседозволеності у вихованні дітей. Я вважаю такі звинувачення непорозумінням, оскільки завжди дотримувався протилежної точки зору. Гадаю, що навчання гарних манер має бути невід’ємною частиною виховання дітей. Гарні манери вчать дитину тому, що в нашому суспільстві існують певні правила життя, що вияв увічливості до людей, які нас оточують, приємний не тільки їм, але і їй самій.

Гарні манери прищеплюють природним шляхом. Навчити дітей говорити «будь ласка» і «дякую» — далеко не найголовніше. Набагато важливіше навчити їх любити людей і усвідомлювати свою цінність як особистості. Якщо цього немає, то навіть зовнішні манери прищепити дуже важко.

Також важливо, щоб дитина не була боязливою і сором’язливою у спілкуванні з незнайомими людьми. Ми звикли, особливо якщо це перша дитина в родині, демонструвати її всім своїм знайомим і при цьому ще змушувати її сказати що-небудь. Але якщо малюкові всього 2 роки, він страшенно засоромиться. Він почуватиметься ніяково, побачивши будь-кого з дорослих, з ким ви вітаєтеся, оскільки знає, що відразу потрапить у центр уваги. У перші 3—4 роки краще дати дитині час звикнути до незнайомої людини, відвернути від неї увагу сторонніх. Дитина такого віку звичайно придивляється протягом кількох хвилин до незнайомого, який розмовляє з його батьком, а потім раптом встряє у розмову, бовкнувши щось таке, наприклад: «З туалету вода тече по всій підлозі». Це, звичайно, не вельми схоже на великосвітські манери, але це, вже певний стиль спілкування. Дитина ділиться якимись думками, що хвилюють її. Якщо вона збереже таке ставлення до незнайомих людей, то невдовзі навчиться і загальновизнаних манер.

Для дітей дуже важливо, щоб у родині всі уважно ставилися один до одного. У цьому разі вони всотають у себе цю доброту і тактовність. Вони навчаться говорити «дякую», бо всі інші члени родини теж так роблять, причому щиро. Вони радо потискуватимуть вам руку і казатимуть «будь ласка». Приклад увічливості, який подають батьки, надзвичайно важливий для дитини.

Навчити дітей, особливо маленьких, бути ввічливими й уважними до людей нелегко, але необхідно. Для цього треба створити відповідну атмосферу в родині. Будьте для них хорошим прикладом. Якщо робити це зичливо і ненав’язливо, діти. охоче переймають від вас гарні манери.

Всі люблять увічливих дітей і недолюблюють грубих і невихованих. Тому ставлення всіх, хто їх оточує, буде додатковим стимулом стати ще чемнішими.