Затримка психічного розвитку. Дитина та догляд за нею.

Затримка психічного розвитку

Затримка психічного розвитку
Навішування ярликів. Навряд чи ще який-небудь діагноз, окрім «затримки психічного розвитку» (ЗПР), ставить таке прикре тавро на дитині. Це звучить як образа. Протягом багатьох років щодо таких дітей і дорослих вживалися різні терміни: «розумово відсталі», «недоумкуваті», «неповноцінні» тощо. Проте, на мій погляд, річ зовсім не в термінах, якими ми користуємося, а в зміні наших уявлень про цю проблему. Затримка психічного розвитку — це така ж хвороба, як сліпота чи глухота, що утруднює людям життя в суспільстві без спеціальної підтримки. Якщо вони мають таку підтримку, то можуть жити повноцінним і продуктивним життям. Вони можуть кохати і бути коханими. Вони можуть давати користь суспільству. Не треба соромитися цього діагнозу.

Сповільнений фізичний і психічний розвиток. Багато в цілому цілком здорових дітей пізніше за інших досягають ключових віх розвитку, таких як самостійна ходьба чи використання в мові повних речень. Якщо дитина занадто повільно опановує якісь навички, їй ставлять діагноз «сповільнений фізичний розвиток», що не дає уявлення про причини такого сповільнення і прогнозів на майбутнє. Розвиток у маленьких дітей іде часто-густо нерівномірно, він може робити стрибки навіть без будь-якого втручання з боку лікарів та інших фахівців.

У деяких дітей сповільнення в розвитку зберігається і в подальшому. В цьому разі стає очевидно, що вони вчать і опановують певні навички набагато повільніше, ніж решта дітей. Таким дітям уже ставлять діагноз «затримка психічного розвитку». В окремих важких випадках, коли зрозуміло, що хвороба викликана дисфункцією головного мозку, такий діагноз може бути поставлений навіть у віці 1—2 років. Більшості дітей цей діагноз не ставлять доти, поки вони не підуть до школи.

Визначення затримки психічного розвитку. Визначення затримки психічного розвитку (ЗПР) змінювалося з часом. Сьогодні фахівці не тільки розглядають результати тестів на коефіцієнт інтелектуальності (10), але звертають увагу й на те, як дитина виконує повсякденні дії, такі як приймання їжі, зачісування, одягання, на її комунікаційні здібності, виконання шкільних завдань і домашніх обов’язків. Раніше в цьому захворюванні виокремлювали легкий, середній і тяжкий ступінь. Хоча фахівцям важко відмовитися від цієї термінології, нині вони більше звертають увагу на рівень підтримки, якої дитина потребує в повсякденному житті. Потрібна дитині допомога тільки іноді і в певних обставинах (наприклад, у школі) чи вона потребує її більшу частину часу й у більшості ситуацій? Діагноз ЗПР перестав бути тавром і став констатацією необхідності надання дитині допомоги в житті.

Причини ЗПР. Якщо ми маємо справу із затримкою психічного розвитку в тяжкому ступені, то визначити її причину часто буває досить просто. Це може бути, приміром, лісенцефалія (аномалія розвитку головного мозку) чи краснуха (вірусна інфекція, яка у дітей проходить легко, але може викликати серйозні ушкодження мозку плоду, якщо нею заразиться вагітна жінка). Багато спадкових захворювань, зокрема синдром Дауна, також ведуть до затримки психічного розвитку.

Якщо ж ми маємо справу із затримкою психічного розвитку в легкому ступені, то часом визначити її причини дуже важко. Ми знаємо, що на мозок, який розвивається, можуть впливати найрізноманітніші чинники, наприклад, потрапляння в організм свинцю чи ртуті або погане харчування в перші місяці життя. Вживання матір’ю алкоголю під час вагітності також є відомою причиною ЗПР. Схоже, що куріння при вагітності впливає так само, хоча й меншою мірою. Нам відомо, що всі ці чинники, як правило, ведуть до зниження І(). Але коли йдеться про конкретну дитину, то не можна з усією точністю стверджувати, що саме той чи інший чинник став причиною ЗПР. Більшість випадків затримки психічного розвитку характеризуються як ідіопатичні. Простіше кажучи, це означає, що причини нам невідомі.

Діти з незначним ступенем ЗПР зазвичай походять із родин, де їм не приділяють уваги в плані розумового розвитку. Поки ще не встановлено, чи є недостатня інтелектуальна стимуляція причиною ЗПР. Скоріше тут ідеться про поєднання кількох чинників. Однак цілком певно можна сказати, що гарні програми дошкільної підготовки прискорюють інтелектуальний розвиток таких дітей. Батьки повинні читати вголос своїм дітям, купувати їм книжки з малюнками. Це також поліпшує розвиток мови в дітей, що є ключовою частиною тесту І(). Така додаткова стимуляція не означає, що в затримці психічного розвитку дітей винні батьки. Я хочу лише сказати, що мозок — це дуже сприйнятливий орган. Якщо правильно стимулювати його, то він може розвиватися стрімкими темпами.

Що потрібно дітям із ЗПР. Усім дітям для максимального використання своїх можливостей необхідно, щоб їх любили і приймали такими, які вони є. Дітям із ЗПР, як і всім іншим, потрібна стимуляція і завдання, що відповідали б рівню їхніх здібностей. Наприклад, дитина 7 чи 8 років усе ще хоче гратися в рольові ігри, а її однолітки з нормальним розвитком уже перейшли до настільних. У цьому разі їй потрібні партнери, з якими вона могла б спілкуватися і гратися на рівних, навіть якщо вони набагато молодші. У школі таких дітей слід зараховувати до класів, де вони почувають себе комфортно і можуть спілкуватися на одному рівні з іншими.

Ремарка

Відстаюча у розумовому розвитку дитина, батьки якої мають усього лише середню освіту і живуть щасливо, задовольняючись скромними достатками, часто досягає кращих результатів, ніж така сама дитина, батьки якої закінчили інститут і надмірно честолюбні. Остання може надавати надто великого значення гарним оцінкам у школі, необхідності вступу до коледжу, одержання престижної професії. Існує безліч корисних і поважаних видів діяльності, що не потребують занадто високого інтелектуального рівня. Кожна людина має право на освіту, що дає змогу отримати кращу з тих професій, які відповідатимуть рівню її розумового розвитку.

Ті, хто спостерігав за дітьми з уповільненим психічним розвитком, знають, які вони природні, дружелюбні і товариські, особливо ті, кого в родині сприймають такими, які вони е. І коли ці дітлахи зайняті грою чи навчанням, що відповідає їхньому рівню розвитку, у них виявляється таке ж прагнення до успіху й зацікавлення, як і в нормальних та більш обдарованих дітей. Іншими словами, «тупий» вигляд пояснюється скоріше тим, що діти почувають себе не в своїй тарілці, а не тим, що в них низький рівень інтелекту. Зрештою, у більшості з нас теж був би дурнуватий вигляд, коли б ми сиділи на лекції з теорії відносності.

Щоб з’ясувати інтереси своєї дитини з нормальним інтелектом, батьки не звертаються із запитаннями до лікаря і не читають спеціальну літературу. Вони просто спостерігають, як вона грається зі своїми іграшками, і намагаються вгадати, що ще їй може сподобатися. Вони дивляться, чого вона намагається навчитись, і тактовно допомагають їй у цьому. Так само треба робити і з дитиною, в якої уповільнений психічний розвиток. Спостерігайте за нею, щоб з’ясувати, що їй подобається. Купуйте іграшки, які будуть їй корисні. Допоможіть їй знайти друзів, з якими їй буде весело. Навчіть и робити те, що вона намагається опанувати.

Віддання до школи. Дуже важливо знайти для дитини школу, яка б відповідала її розумовому рівню. Найдоцільніше в цьому разі звернутися за порадою до психолога чи дитячого психіатра. Не можна допустити, щоб дитина потрапила до класу, де діти набагато випереджають її в розумовому розвитку. Кожен день, прожитий дитиною в усвідомленні, що вона не в змозі триматися нарівні з іншими, поступово руйнуватиме її впевненість у собі. Якщо ж дитину за неуспішність залишать на другий рік у тому ж класі, це дуже її травмує. Не слід відкладати її влаштування до школи через затримку в психічному розвитку. Програма підготовчого класу може надати величезну допомогу дітям із сповільненим фізичним чи розумовим розвитком.

Дитина із серйозним відставанням у розвитку. Якщо дитина в 1,5 чи 2 роки ще не може самостійно сідати, не виявляє цікавості до людей і предметів, то проблема в цьому разі значно ускладнюється. За таким малюком потрібний якнайретельніший догляд, як за немовлям. Буде така дитина виховуватися вдома чи в спеціальному інтернаті, залежить від ступеня затримки її розвитку, від темпераменту, від ставлення до братів і сестер та від того, чи знайдуться для неї товариші по іграх і заняттях, 3 якими вона почуватиме себе комфортно. Має значення також і те, чи є в школі спеціальний клас, куди її можна влаштувати, і чи буде їй там комфортно. Однак головна обставина, яку слід враховувати, полягає в тому, чи зможуть батьки подолати всі труднощі догляду за нею і чи тішитиме це їх. Раніше вважалося, що дітей із затримкою психічного розвитку слід віддавати до спеціалізованих інтернатів, щоб вони навчалися в окремих класах. Сьогодні фахівці дотримуються думки, що таким дітям краще жити вдома і відвідувати звичайні школи.

Підлітковий вік і перехід до дорослого життя. Діти із затримкою психічного розвитку ростуть так само, як і всі інші. У підлітковому віці в дитини із ЗПР з’являються такі ж бажання і страхи, як і в інших дітей, але вона при цьому наштовхується на додаткові труднощі. Оскільки її самостійність обмежена, їй важче долучитися до товариства — піти в кіно, на прогулянку з друзями. їй також складніше засвоїти соціальні правила, що визначають міжстатеві стосунки. Багато людей думають, що люди з психічними відхиленнями не відчувають чи не повинні відчувати сексуального потягу, але насправді це не -так. Своєчасне і послідовне статеве виховання і навчання правил людського спілкування важливе для дітей з нормальним розвитком, але ще важливіше для дітей із психічними особливостями.

Думки про те, як дитина з уповільненим психічним розвитком знайде своє місце в дорослому світі, не дають спокою багатьом батькам. Теперішня система освіти приділяє дедалі більше уваги проблемі спеціального навчання таких хлопців і дівчат, щоб допомогти їм знайти відповідну професію і навчити жити самостійно.

Липень 20th, 2015 by